Не ходіть, дівчата, за візами…

Три роки тому студентка Харківського університету Оля Бобенко зібралася провідати найближчу подругу Наталю, яка разом із батьками емігрувала ще наприкінці 1990-х. Коли Оля отримала закордонний паспорт, Наталя запросила її на літні канікули до себе і надіслала офіційне запрошення. У черзі на здачу документів Оля заплатила 70 гривень юристу, яка взялася оформити анкету на отримання візи, і прослухала коротенькі напуття: «На співбесіді не бреши, дивися прямо у вічі, посміхайся»…

Коли через десять днів дівчина нарешті потрапила на співбесіду, вона не приховувала, що незаміжня, ніде не працює, з рідні — тато й мама. Олі відмовили, нічого не пояснивши. Згодом її не випустили ні на весілля Наталі, ні на хрестини її малюка. Дівчата й досі мріють зустрітися…

Молоденькі незаміжні українки завжди були об’єктом прискіпливих досліджень із боку працівників амбасад. Ну й що з того, що наша героїня — відмінниця, успішно влаштувалася на роботу і врешті-решт вийшла заміж? «Їй вже раз відмовлено у візі. В очах посадовців консульства вона — потенційна повія», — пояснює юрист Галина (прізвище просить не називати) з черги перед посольством.

— Якщо незаміжня дівчина подала документи на свою першу візу у країни Шенгенської угоди, їй навряд чи підуть назустріч, — погоджується Володимир Царук, директор Центру турінформації Національної туристичної організації. — І хоча офіційно розподілу українців на літніх і молодих немає, в кожному консульстві існують певні застереження стосовно видачі віз. Вкажеш в анкеті, що їдеш на конференцію, ділову зустріч чи навчання, — і тобі зазвичай не відмовлять. Однак приватні поїздки, туризм без купленого туру або зустріч із друзями викличуть підозри з боку посадовців консульств. Буває, відмовляють навіть клієнтам турфірм, якщо в тих немає кредитного рахунку або подорожніх чеків. А який рахунок може бути, наприклад, у студента?.. Та й взагалі, будь-який австрієць чи італієць вважав би порушенням своїх прав вимогу пред’явити в амбасаді номер банківського рахунку.

На думку пана Царука, негласні обмеження для української молоді в посольствах європейських країн не стримують потоків нелегальних мігрантів і не зменшують обсягів сексуального рабства, жертвами якого стають і українські дівчата. Шахраї, що організовують напівлегальні тури, примудряються знайти обхідні шляхи. Наприклад, купують документи «у своїх людей» в амбасадах або вивозять дівчат під чужими іменами. Тож боротися з цими явищами треба в інший спосіб. Але вперті співробітники консульств Австрії, Німеччини, Італії, Іспанії, Греції та Великої Британії продовжують «боротьбу» у віконцях приймалень.

— Цього літа стали жорсткішими їхні вимоги до пакета документів, — розповідає Олена Нечипоренко, голова візового відділу турфірми «Гамалія». — Обов’язковою умовою, навіть для тижня канікул в країні Шенгенської угоди, стали подорожні чеки або кредитний рахунок. Школярі мають пред’явити рахунок батьків. Деякі консульства збільшили термін розгляду документів, щоб ретельніше їх вивчити. Щоправда, останнім часом почали сприяти родинним подорожам. Мовляв, сімейний відпочинок зміцнює стосунки.

Ця обставина — неабиякий прогрес в діяльності консульств. Адже ще минулої зими мені скаржилася 20-річна приятелька: родиною вони подали документи на чеську візу. Татові, мамі й меншому братику відкрили, їй — ні. Не допомогла навіть та обставина, що батько — депутат Верховної Ради! В посольстві коментувати ситуацію відмовилися.

Проте після травневих указів президента України про скасування віз для країн ЄС, та ж сама Чехія по-сусідськи розчинила двері для наших туристів. Згодом відміною сплати за візу та спрощенням процедури її отримання до чехів приєдналася Естонія, Словаччина та Латвія. У результаті туристичний потік з України в Чехію зріс у 2,5 разу і продовжує збільшуватися. Працівники турфірм сподіваються: країни, які вже пішли назустріч, працюватимуть за спрощеною процедурою до кінця року. За їхніми спостереженнями, молодь, яка заробляє гроші влітку, із задоволенням витрачає їх на романтичні прогулянки до Праги, рок-фестивалі у Польщі або на лижний спорт у Словаччині. Німеччина також популярна країна серед українців, насамперед через програми студентських обмінів, але молодь стримує дорожнеча. Та й німецький уряд поки що ніяк не відгукнувся на ініціативу нашого президента.

— Після помаранчевої революції ситуація кардинально не змінилася. — продовжує В.Царук. — Так, нас тепер відрізняють від Росії, Білорусії чи Казахстану. Однак без директиви ЄС навряд чи «проблемні» посольства змінять політику, знаючи про кількість нелегальних мігрантів зі Східної Європи. Якщо українець хоче побачити життя в Австрії чи Німеччині, йому доведеться брехати, що житиме в п’ятизірковому готелі. Інакше він — неблагонадійний. І це в той час, коли весь світ користується молодіжними програмами, які пропонують проживання в хостелях і цілий спектр знижок!.. Можна дешево переночувати навіть у Парижі, однак не нашому студенту. Єдине сподівання — на засідання Європейської Ради, яке розглядатиме питання співпраці України з ЄС у листопаді нинішнього року. Саме там прийматимуть декларацію стосовно спрощення візового режиму для наших співгромадян. Полегшено зітхнуть не всі, а лише чотири категорії населення: держслужбовці, бізнесмени (поки що не ясно, які саме), журналісти і студенти, які їдуть за обміном. Чи попадуть сюди студенти, котрі просто люблять подорожувати, — лишається питанням. Адже затвердять концептуальне рішення лише для чотирьох категорій населення. І якщо навіть хтось із цих категорій захоче поїхати в Австрію, Німеччину, Італію з туристичною метою, то йому доведеться пройти повну процедуру отримання візи.

Чехія, не дочекавшись засідання Європейської Ради, 23 серпня оголосила про продовження безплатної візи і полегшеної процедури для українців на два роки. Але поки що на зразок Чехії всі країни ЄС так не чинять, наші люди стоять у чергах до приймалень і продовжують лякати один одного суворим консулом. До речі, й черги ці, навіть візуально, виглядають ганебно. Є в цьому щось надзвичайно принизливе.