Михайло Чембержі: «Духовна вакцинація — найкращий захист від будь-якої кризи»

Не секрет, що до згубних впливів економічної та політичної кризи схильні не тільки дорослі, а й діти. Загальна озлобленість і незадоволення ситуацією в країні щодня підкріплюються негативом та агресією з екранів наших телевізорів. Тому в період загальної «кризової лихоманки» батькам важливо не забувати про прекрасне — про мистецтво. Про те, як із його допомогою захистити психіку своєї дитини від сьогоденних незгод, розповідає ректор Київської дитячої академії мистецтв, член-кореспондент Академії педагогічних наук і академік Академії мистецтв України, народний артист України, композитор Михайло Чембержі.

— У чому суть вашого методу захисту підростаючого покоління від негативу, що накотився на нас?

— У контексті розмови про захист дитини від негативних емоцій та негативної інформації наведу приклад із галузі медицини: вдала вакцинація виробляє в організмі людини опірність проти інфекцій. Ми ж у своєму навчальному закладі займаємося духовною вакцинацією, професійно прищеплюючи любов до мистецтва. З роками у процесі залучення до мистецтва — музичного, образотворчого, хореографічного, театрального — в наших дітей виробляються стійкий оптимізм, впевненість у собі і здоровий, елегантний скептицизм. Тому те, що відбувається на екрані чи в суспільстві, хай навіть об’єктивно — вкрай жахливе, не чинить великого впливу на вакциновану мистецтвом дитину. Оскільки побачене й почуте вона вже аналізує з погляду здорового глузду, а не сліпої віри. Наприклад, кожен фільм наші діти починають сприймати з оцінки акторської гри, рівня режисури, сценарної та літературної розробок, музичного супроводу, операторської роботи. Аналізуючи, вони виробляють у собі, можна сказати, професійне бачення й відчуття того, що відбувається на екрані. Так само і в житті — людина, яка має справу з мистецтвом, здатна відрізнити фальш від правдивої інтонації. Але до цього розуміння дитина приходить через роки напруженої професійної підготовки й нелегкої праці.

— А з якого віку слід прищеплювати любов до занять мистецтвом?

—Не буду оригінальним, якщо скажу, що це треба робити ще до народження дитини. Я всім мамам радив би під час вагітності більше слухати класичну музику, милуватися прекрасними шедеврами живопису. Це породжує надзвичайний стан душі, натхнення, яке, на мій погляд, надзвичайно сприятливо позначається на розвитку ще не народженої дитини. Коли ж малюк з’явився на світ, батькам необхідно робити все, аби він відчув радість і насолоду від мистецтва. Гадаю, в кожній домівці мають бути аудіозаписи народних пісень, інструментальної музики, що звучатимуть насамперед для новонародженого. Мама зобов’язана знати кілька колискових і дитячих пісень, щоб наспівувати їх, кладучи спати свого малюка. Дитині потрібні тепло й затишок, бажано — гарний інтер’єр. У такій атмосфері вона вже відчуває сприятливий вплив мистецтва, і в неї на підсвідомому рівні формується художньо-естетичний смак. Це — необхідний підготовчий період, який дозволяє дитині у чотири з половиною роки почати серйозно готуватися до вивчення одного з видів мистецтва. У нас функціонує підготовчий факультет для маленьких дітей, які навчаються за спеціальними авторськими методиками впродовж півтора року. За цей час професійно підготовлені педагоги відстежують посилення орієнтації кожної дитини на певний вид мистецтва. Далі вони рекомендують батькам розвивати один із найпріоритетніших творчих напрямів, домінантно представлених у їхніх дітях. Ну, а після вступу на перший курс нашої академії в моїх юних колег розпочинаються серйозні навчання та праця, яку ми намагаємося зробити радісною й цікавою. Тому що в похмурому стані духу й тіла дитині дуже важко розкритися і реалізувати себе в мистецтві.

— Скільки коштує таке навчання?

— Ми завжди прагнули за рахунок бюджетних коштів мінімізувати плату батьків за навчання, зробити її доступною. Спочатку за місяць потрібно було платити 70 — 120 грн., потім — 240 — 360, а тепер, із відомих причин, — 500 грн. Але це — за весь комплекс навчання, включно із загальноосвітньою школою, факультативами та іншими творчими заходами. При цьому 30—40% наших юних студентів отримують фінансову допомогу від меценатів, які вносять плату за їхнє навчання. Я вважаю, що справжні таланти повинні опановувати мистецтво безплатно і вже неодноразово вносив відповідні пропозиції. Досі сподіваюся...

— А вам не здається, що вирішують, навчати чи не навчати дитину музики, насамперед батьки, а не хтось інший?

— Ми завжди з повагою ставимося до думки батьків, але вибір спеціальності все-таки залежить від рекомендацій навчальних педагогів. Наприклад, батьки хочуть, щоб їхня дитина навчалася грати на фортепіано, а ми в процесі навчання бачимо: їй краще займатися хореографією, театром, образотворчим мистецтвом... Тому завжди намагаємося розкрити їм реальні творчі можливості їхніх дітей і грамотно зорієнтувати надалі у виборі фаху.

— Скільки триває навчання у вашій академії?

— Щоб стати, наприклад, професійним музикантом, потрібно провчитися послідовно в трьох навчальних закладах, від музичної школи й до консерваторії. У нас же діти з чотирьох і до 20 років навчаються під одним дахом, під яким воєдино зібрано всі види мистецтва. Цінність такого методу навчання в тому, що наші юні колеги можуть через спілкування зі своїми однолітками, участь у творчих акціях академії відразу відчути вплив музики, живопису, танцю... Ми завжди намагаємося йти в ногу з часом, використовуємо сучасні комп’ютерні технології, високоякісну записувальну апаратуру й висококласні музичні інструменти. Не забуваємо і про романтизацію навчального процесу, робимо все, щоб період навчання в академії був ефективним, цікавим, привабливим і запам’ятовувався. У нас багато своїх ритуалів: у День знань 1 вересня вже стало традицією, що кожен курс висаджує свій власний каштан, при цьому кожен юний студент дзвонить у подарований йому дзвіночок. Таким чином, ми всі разом бажаємо нам у новому навчальному році успіху, і так 11 років навчання. Після видачі атестатів дер­жавного зразка і написання у встановленому порядку тестів наші випускники можуть продовжити освіту в нашому бакалавраті.

— Чи не здається вам, що ви з раннього дитинства привчаєте дитину до тепличних умов існування. Адже світ за стінами академії — це далеко не тільки мистецтво?

— Коли дитина приходить в академію о 8.30, а завершує заняття о 17.30 — чи це не тяжка праця? Адже робота — не тільки лопатою махати чи в забій спускатися. Ми адаптуємо дітей до дуже серйозної й напруженої діяльності. Щоб стати високоосвіченою людиною, яка добре розбиратиметься в мистецтві, матиме витончений смак, буде успішною в кар’єрі, нашим дітям слід навчитися дуже багато й ефективно працювати. Зате потім випускники академії зможуть проявити себе в будь-якій сфері. Оскільки їхня праця завжди буде високоінтелігентною — сумлінною, творчою, натхненною й романтичною. До того ж, хоч би що ми казали, діти, котрі навчаються в нас, добре відчувають реальність, у якій їм випало жити. Вплив наших педагогічних технологій полягає не в тому, щоб ізолювати дитину від реалій. Ми виховуємо в ній риси особистості, котра, зіштовхнувшись із труднощами, не плакала б від безсилля, а, усвідомивши відповідальність за цей світ, прагнула б силою свого таланту, силою своїх творчих можливостей змінити цей світ на кращий.