Міфи, що вбивають наших дітей

На побутовому рівні ми розуміємо міф як казку, певний пережиток минулого. Насправді ж усе виявляється серйознішим і загадковішим. Міф — це не просто казка. Він задіює вроджені розумові та поведінкові інстинкти. Простіше кажучи, торкається струн душі людини. Ці струни, починаючи звучати, заглушають голос логіки та свідомий розум і входять у резонанс зі струнами душі інших людей. Звідки ж беруться міфи, хто й навіщо їх породжує?

Людина постійно перебуває в стані, коли їй бракує інформації для прийняття вивірених рішень. Аби не втратити розуміння загальної картини світу, в умовах дефіциту потрібної інформації людина змушена щось припускати, домислювати. Вона придумує сюжетні ходи, які роблять навколишній світ зрозумілим і передбачуваним. Таким чином, міф породжується дефіцитом потрібної інформації. Як видно, спочатку цей дефіцит породжує чутки. Вони еволюціонують, проходячи природний добір, адаптацію, перетворюються на легенди. Зреш­тою еволюція легенд веде до народження міфів.

У наш час кількість інформації, що циркулює в суспільстві, пос­тійно зростає. Заговорили навіть про «інформаційний смог». Діс­таючи величезну кількість інформації, людина відчуває дефіцит інформації корисної. Зважаючи на це, можна дійти парадоксального висновку, що в сучасному суспільстві роль міфів зростає.

Як показують дослідження вче­них, міфи — універсальне явище, властиве всім людським спільнотам із найдавніших часів до наших днів. Є міфи, що про­йшли через століття, вони допомагають людині долати труднощі і знаходити своє місце в житті. Наприклад, міф про Героя. Його фабула однакова в усіх народів: людина з якихось причин змушена залишити свій дім, вирушити в дорогу, пройти через випробу­вання, набути якостей і здібностей (часто чарівних) і, повернувшись на батьківщину, розпочати боротьбу добра зі злом, ставши героєм. Цей міф часто використовують у книжках, кінофільмах й інших творах мистецтва.

Наприклад, відомий кінорежисер Дж.Лукас казав, що саме книжка Джозефа Кемпбелла «Влада міфу» надихнула його на створення кінофільму «Зоряні вій­ни». Існують перевірені століт­тями надихаючі міфи, які допомагають жити. Водночас наш динамічний, метушливий час породжує й нові міфи, які часто виявляються шкідливими, руйнівними і навіть смертельно небезпечними. Вони заразні й небезпечні насамперед через те, що приховані — немає відкритого формулювання міфу. Ніби немає й автора, тому й сперечатися нема з ким. Начебто, так і є насправді. Наприклад, фраза «Людина мусить спробувати в житті все». Скільком молодим людям цей вислів-міф зламав життя, привівши до алкоголізму та наркоманії. Розкрити і розбити гіпнотизм цієї фрази можна, поставивши кілька запитань (метамодель НЛП):

— Хто саме так вважає і чи є люди, котрі з цим не згодні?

— Яка саме «людина» мусить спробувати все? Чи всі люди мусять це зробити?

— Кому саме людина «мусить» спробувати все?

— Що саме «все»? Без винятку? Навіть те, що неїстівне і смердить?

Шкідливі міфи ніхто спеціально не пропагує, але вони є і вони впізнавані.

Давайте розглянемо деякі шкідливі міфи, котрі впливають на наших дітей:

Міф 1. Є люди сірі й безталанні, котрим, аби чогось домог­тися в житті, потрібно багато вчитися і працювати. А є здібні й талановиті, у яких щасливе життя складатиметься саме собою легко і просто.

У результаті вчитися стає немодно й непрестижно. «Навіщо? Адже я й так талановитий?» Виникає бажання виблискувати, здаватися крутим. А щоб підкреслити різницю між здібним «мною» й рештою, цю решту потрібно принизити. Тому нинішні діти здебільшого віртуозно здатні критикувати й висміювати товаришів. Уміння ж похвалити або сказати доречний комплімент немає взагалі.

Якось на дні народження учня престижної школи, де зібралися його друзі-однокласники, я помітив, як вони азартно кепкують одне з одного. Запропонував приз — п’ять доларів тому, хто скаже товаришові комплімент. Це було ще те видовище: хлопці та дівчата червоніли, заїкалися, а комплімент так і не вийшов. А либонь це була розумна, розвинена, начитана молодь!

Міф 2. Людина мусить домагатися успіху та фінансового благополуччя в ранньому віці, у крайньому разі, років до 25, а якщо ні, то вона невдаха. А як же Чарльз Дарвін, який писав своє «Походження видів» понад 20 років? Чи Жорес Алфьоров — російський фізик, наш сучасник, який здобув Нобелівську премію, тільки доживши до сивого волосся. Чи Пауло Коельо, котрий став знаменитим і успішним після 50. Усім цим людям після 25 років потрібно було скласти руки і плисти за течією? Крім того, психологи вважають: ніщо так не псує життя і не ламає долю, як легкий успіх на самісінькому початку кар’єри. У такому разі людина виявляється абсолютно безпорадною, коли синусоїда успішності йде униз.

Міф 3. Головна умова щастя — це гроші. Тобто головне мати, а не вміти. От з’являться гроші, а потім щасливе життя складеться саме собою. Досвід багатих країн свідчить, що гроші не приносять щастя автоматично. І навпаки — гроші легко і природно приходять до тих, хто, займаючись улюбленою справою, навчився бути щасливим.

Після того як кіно і телебачення буквально загодували глядачів історіями життя багатих людей, чи варто дивуватися, що підліток щиро вважає — користуватися мобільним без фотокамери просто соромно. Коли так вважає більшість підлітків, ніякі роз’яснювальні бесіди батьків не допомагають. Адже найбільший авторитет сидить на сусідньому горщику.

Міф 4. Якщо у тебе не ідеальна зовнішність, то ти вже невдаха за визначенням.

Напевно кожен із читачів зустрічав хлопців і дівчат, які здобули неймовірний успіх у протилежної статі й водночас не мали класично вродливої зовнішності. Хтось із великих сказав так: «Скажи щось, аби я тебе побачив». Найвродливіші люди, як правило, глибоко нещасливі в особистому житті. Певно, спрацьовує міф: якщо природа дала вроду, то вже напружуватися в житті й не треба — все й так прийде і вийде.

Пояснити це підліткові, коли журнали, кіно й TV звеличують культ краси, практично неможливо. Це прийде тільки з досвідом, з умінням бачити зворотний бік глянсової обкладинки.

Міф 5. Найшкідливіший міф — це міф про «Велику Халяву». Якимось незбагненним чином у наших умах живе віра в те, що людині сам по собі може трапитися шанс домогтися успіху. Що справжня удача і щастя не плануються й не досягаються цілеспрямованими зусиллями. Щось на кшталт бажання одержати прямо в руки велике гарне і смачне яблуко, просто сидячи під деревом, підставляючи долоні. У долоні сиплеться старе листя, дох­ла гусінь і пташиний послід. На дереві повно смачних яблук — залазь і нарви, яких тільки душа забажає. Ну вже ні, ми будемо сидіти під деревом і старанно розчепірювати пальці, очікуючи, коли плоди самі впадуть до рук.

Сучасним підліткам особливо важко. Життя висуває нові вимоги, а в школі навчають, як і раніше, — нудно й неефективно, вдома вони спілкуються з батьками, котрі самі ще не зовсім адаптувалися до сучасного суспільства. Підліток — це дитина, чиї батьки перебувають у середньому віці 35—47 років. На думку психологів, середній вік — це найважчий період особистості. Таким чином, кризового підлітка виховують люди, які самі перебувають у кризі.

Життя змушує людину вчитися необхідних навичок. Так, придбавши дачу, людина купує книжки й вчиться саджати та вирощувати рослини. Завівши ж дитину, люди вважають, що вони вміють і знають, як її виховувати від народження, і вчитися цього не треба. Парадокс! І це теж шкідливий міф. Коли хочеш щось робити добре — почитай літературу на цю тему, розпитай, як це роблять інші люди, у яких виходить краще.

Це тільки деякі сучасні міфи, що калічать долі наших дітей. Напевно, ці міфи — наслідок хвороб росту, еволюційного процесу. Ми навчимося з ними боротися, як давня людина навчилася жити в умовах похолодання, що зрештою дало поштовх до розвитку технологій і прогресу суспільства. Нам треба навчитися їх виявляти, викривати, заміняти корисними й надихаючими. І робити це усвідомлено. Необхідно поставити собі запитання: «А відповідно до якого міфу я живу? Допомагає він мені чи позбавляє сил і веде в глухий кут? Чи є міф, який буде кориснішим і доречнішим, який швидше приведе мене до мети?» Вибрати міф, відповідно до якого живеш, — значить узяти управління своєю долею до своїх рук.