«Ми лікуємо не хворобу, а людину»

«Є два скарби в житті: бездоганне здоров’я і бездоганна совість; гомеопатія дає перше, любов до Бога і ближнього дає друге», — говорив батько гомеопатії, німецький лікар Самуїл Ганеман. Що ж ми знаємо про гомеопатію? Відомо, що метод лікування засновано на використанні лікарських препаратів у вигляді білих крупинок, виготовлених із натуральних речовин. Щоб досягти результату, треба бути пунктуальним, приймати ліки за розкладом. Мабуть, на цьому наші пізнання обмежуються.

Основоположником гомеопатії в Україні є видатний лікар-гомеопат Дем’ян Володимирович Попов. Його ім’ям названо центр гомеопатії, який очолила продовжувачка традицій свого батька Тетяна Дем’янівна Попова — заслужений лікар України, почесний президент Асоціації гомеопатів України. Її книжки видано великими тиражами не тільки в країнах СНД, а й за кордоном, її учні працюють у багатьох куточках світу. Сам центр розташований у невеличкому будинку, на стінах безліч почесних грамот і нагород самої Тетяни Дем’янівни, фотографія батька, на столі дитячі малюнки.

— Тетяно Дем’янівно, ви в гомеопатії вже 50 років, а вашому центру виповнилося 20. Розкажіть, будь ласка, про вашу династію, як ви стали гомеопатом?

— У мене троє синів — Антон, Дем’ян і Володимир, усі вони лікарі, гомеопати зі стажем. Мій батько закінчив одеський медінститут, був хірургом, працював у Кіровограді, потім переїхав до Києва і залишив хірургію заради гомеопатії. Мій дід з боку матері — земський хірург, він закінчив московський медінститут. Я ж не хотіла бути лікарем. Батько мене дуже вмовляв, але я вступила до університету на романо-германський факультет. Вивчала іспанську мову. Я тоді вичитала, що це одна з найпоширеніших мов у Європі. Але після першого семестру я все ж спитала себе: ким ти будеш після закінчення університету? Викладачем у школі, перекладачем? На цьому романтика закінчилася. Правда, були мрії вступити на мистецтвознавчий або акторський. Але я вирішила стати «пристойною людиною» і вступила до львівського медінституту. Пам’ятаючи свої шукання в молодості, коли настав час вибирати вуз моїм синам, я сказала їм, що сімейні традиції не мають впливати на вибір їхнього життєвого шляху, але, як бачите, всі вони все-таки стали лікарями. Це був їхній свідомий вибір.

А я всього рік пропрацювала хірургом, але паралельно займалася гомеопатією.

— Наскільки мені відомо, гомеопатію тоді не шанували. Тривалий час вона існувала напівлегально.

— Батько був людиною діла, дуже активний. Коли почав на практиці застосовувати гомеопатію, побачив, наскільки це ефективно. Він зрозумів, що в багатьох випадках можна уникнути хірургічного втручання.

— Чому, на ваш погляд, гомеопатична медицина не має широкого попиту? Чому самі лікарі вважають її «пасербицею медицини»?

— Основний принцип у гомеопатії — індивідуальний підхід до пацієнта. А чи може державна медицина дозволити собі таке? Уявляєте, які це кошти? Це, по-перше. А по-друге — конкуренція. До того ж у гомеопатії, з узвичаєного погляду, низка дивних положень. Навіть запитання, які задає гомеопат, відрізняються від тих, що звикли чути на прийомі в інших лікарів.

Гомеопатія в нашому центрі унікальна. Ми працюємо за певними законами. Але люди поспішають, намагаються все спростити. В аптеках сьогодні пропонують комплекси, що складаються з низки препаратів. Люди приходять і кажуть: дайте мені що-небудь від голови або від нирок. Тепер безліч усього випускають. І фармацевтам це вигідно, це один із найуспішніших бізнесів.

— До речі, як ви діагностуєте? Необізнаній людині може видатися, що запитання гомеопата далекі від медицини і не стосуються захворювання.

— Це огляд і спостереження, відомості про те, чим хворів раніше, а також дані про захворювання його родичів. Я знаю деякі сім’ї в п’яти поколіннях. Я дивлюся на кожного як на окрему особистість. Важливо все: колір обличчя, форма голови, характер, спосіб життя і багато чого іншого. Наприклад, людина скаржиться на біль у спині, а я запитую в неї, чи не підвертає вона ноги. Який зв’язок? Це тест на зв’язковий апарат. А зв’язки не тільки в гомілкостопі. Виходить, слабка сполучна тканина... Так вибудовується логічний ланцюжок. Ми дивимося не кожен орган окремо, а системно.

— А вам випадало бачити диво? Були безнадійні пацієнти, яким удалося допомогти?

— Якось нескромно про це говорити. Але таке справді було. Я настільки вірю в силу гомеопатії, що не хочу навіть поширюватися на цю тему. Ну а маленьке диво, це, наприклад, коли за кілька днів лікування розсмоктався кістковий наріст. Його ніхто не різав. Хіба не диво? Але найголовніше — поставити правильний діагноз.

— Із чого складаються гомеопатичні ліки? Яким чином вони перетворюються на білі крупинки?

— Наші препарати складаються не тільки з трав, а й з речовин рослинного, тваринного і неорганічного походження, із природних мінералів, металів, їхніх солей та інших хімічних сполук, а також звичайних ліків. Тільки в нас інша технологія.

— Гомеопатія — це дорого?

— Ні. Найдорожче — консультація лікаря.

— До вас можна звертатися з будь-якими захворюваннями? Можливо, існують якісь протипоказання?

— Якщо хворий до нас звертається, ми ніколи йому не відмовляємо. Є різні захворювання, але немає такого органа, що не піддавався б гомеопатичному лікуванню. Ця терапія підходить людям будь-якого віку.

— Гомеопатія — для дисциплінованих і терплячих людей. Чи можна спростити прийом ліків?

— Лікуватися не любить ніхто. У нас є ліки, які призначають на один прийом, на три. На один день і місяці. Все індивідуально.

— Із психологічними проблемами звертаються? Лікуєте депресію, неврози?

— Звісно. У мене була пацієнтка, у якої в 35 років помер батько. Для неї це була велика травма. А іншу пацієнтку запитую: щось я вас давно не бачила. У вас щось трапилося? І почула цілком байдужу відповідь: та нічого, мама померла. Ось вам різна реакція.

— Приходять із проханням позбутися шкідливих звичок — куріння, алкоголізму?

— Признаюся, я до цього холодно ставлюся. Ну, може, якщо в пацієнта справді є величезне бажання.

— Питання краси теж вирішуєте: зайва вага, горезвісний целюліт?

— Так. На моє велике задоволення, є в мене такі дами, що після лікування стали більш пружними. Старіти ніхто не хоче. І старяться по-різному, один набрякає, інший усихає або, навпаки, гладшає. Треба знайти й усунути причину.

— А як ви ставитеся до гомеопатичної косметики?

— Це відносна гомеопатія. Другий сорт. Там не дотримано основних законів гомеопатії.

— У вас чудовий вигляд. Це гени, гомеопатія чи активна життєва позиція?

— Це генетика. У мене був дуже енергійний батько. Буває, дуже втомлюся, думаю, зараз приляжу. Раптом у голову прийшла цікава ідея, щось мене зацікавило. Не можу довго лежати. Усе життя — це дія, мені все цікаво.

— Як розуміти гомеопатичний принцип «зверху — вниз» і «зсередини — назовні»?

— Існують закони, за якими хвороби покидають людину. Спочатку «очищається» голова, потім поступово інші життєво важливі органи. Зазвичай хвороба виходить із внутрішніх органів на шкіру у вигляді різноманітних висипів, алергії. Шкіра — показник здоров’я.

— Вагітність і гомеопатія сумісні?

— Так, звісно. Нещодавно одна з моїх пацієнток народила здорове маля. Із шести місяців вагітності дитина — вже окремий пацієнт. Я дивлюся не тільки на маму, а й на тата.

— Своїх онуків теж лікуєте гомеопатією?

— Гомеопатію теж використовуємо. У мене троє онуків: два хлопчики і дівчинка. Один уже хоче вступати до медінституту.

— Чи можна поєднувати гомеопатію з іншими ліками?

— Тепер існують такі медикаменти, які відміняти відразу не можна: гормони, інсулін. Тому ми призначаємо лікування на їхньому тлі, а потім, по можливості, знижуємо або відміняємо. Наприклад, був випадок, коли жінку з ревматоїдним артритом відправляли на інвалідність. Після нашого лікування вона прийшла і сказала: «Дивіться, я вже на підборах». Пройшло чотири роки, тепер ніяких базових ліків вона не приймає.

— Куріння, алкоголь, кава в необмеженій кількості — чи радите ви все це виключити під час лікування?

— Усе індивідуально. Та ж кава на всіх може діяти по-різному. Один збуджується, в іншого тиск піднімається, третій засинає. У мене немає категоричних заборон — мовляв, потрібно кинути курити чи пити каву. Людина сама повинна свідомо ставитися до лікування, дотримуватися золотої середини.

— Тетяно Дем’янівно, ви — людина того часу, коли поняття культура і духовність не були порожніми словами. Як почуваєтеся в ХХI сторіччі? На ваш погляд, що ми набули, а що втратили?

— Технологічно дуже багато набули. Але є й значні душевні втрати. Я не обурююся з приводу того, що мені видається недоладним, смішним і непотрібним. Я не дратуюся. Багато чого залежить від самої людини, від її внутрішнього світу, принципів і моральних поглядів.

Для людини властиво підніматися ієрархічними щаблями, воліти слави, різноманітних благ. Мій батько, наприклад, їздив до Москви, завідував великим хірургічним відділенням, але не був членом комуністичної партії. Він просто не хотів брати в цьому участь. Були люди, які в той час цілували Кремль і в лобик, і в інші місця. Я все розумію. Але важливо за будь-яких обставин зберігати людську гідність.