КВІТЕНЬ. ЛОТЯНУ

Поділитися
Смерть молдавського кінорежисера Еміля Лотяну пройшла майже непоміченою на тлі неочікуваного вбивства в Москві Сергія Юшенкова...

Смерть молдавського кінорежисера Еміля Лотяну пройшла майже непоміченою на тлі неочікуваного вбивства в Москві Сергія Юшенкова. Мистецтво завжди поступається в новинах політиці, тут вже нічого не вдієш, ситуація може змінитися тільки тоді, коли політика не буде асоціюватися із вбивствами і поневіряннями і взагалі не визначати так сильно життя людини в нашому суспільстві, своїм тягарем на людину не тиснути...

А між тим для мене Лотяну — це ще один спогад про втрачений нами український поетичний кінематограф, особливо проникливу романтизацію плівки і життя, яку вдалося відтворити тільки один раз і тільки на кілька років. Майстри українського поетичного кінематографа давно вже пішли від нас, сам кінематограф став історією мистецтва, навіть ті, хто залишився, тепер знімають зовсім інакше, ніби подорослішали. Звичайно, таке мистецтво створюється особистостями. Однак чи не є важливим те, що свій світ поетичного кінематографа, світ, дуже наближений до українського, створив митець з сусідньої країни — близької до нас і географічно, і цивілізаційно. І от що цікаво — з мовної, типажної точки зору цей світ був, звичайно, не українським, а молдавським і — ширше кажучи — румунським. Однак румунський кінематограф не знав «поетичної» традиції, розвивався за зовсім іншими законами, наближеними до традицій європейського кіно. І зовсім інакше, відмінно від новаторства українського поетичного кіно і світу, створеного Емілем Лотяну, розвивався російський кінематограф, який дав молдавському митцю і освіту, і школу, і славу. Однак Лотяну вдалося школу переосмислити і заради слави творчої манери не змінити. От що цікаво — коли він почав знімати стрічки на російському матеріалі — досвід, якого немає в української гілки поетичного кінематографа — вони виявилися такими ж переповненими поезією, як туманом над озером — озеро ще вгадується, однак скоріш не за контурами, а за ледве чутною мелодією десь за горами...

Для фільму Лотяну «Мій ласкавий і ніжний звір», стрічки аристократичної, здавалося б, напрочуд російської, ба більше — класично-російської — молдавський композитор Євген Дога написав знамениту мелодію, яка й досі існує незалежно від стрічки. Коли я дивився фільм, здавалося, що ця мелодія неймовірно пасує до вишуканої елегантності і тонких почуттів російських акторів. Аж потім, з роками, я зрозумів, що це був справжній гімн вже залишеному в історії поетичному кінематографу моїх країв, що ця музика могла лунати і над молдавськими хуторами, і над українськими селами — пронизливо й втомлено, як згадка про тих, хто вмів дивитися на свій позбавлений салонності, загублений і майже позабутий світ захопленими дитячими очима...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі