Крізь шийку пляшки

Поділитися
Після руйнування ідеологічних систем суспільство розпалося на ряд індивідуумів, які вільно мислять...

Після руйнування ідеологічних систем суспільство розпалося на ряд індивідуумів, які вільно мислять. Сьогодні практично кожний із нас, вільно чи мимохіть, водночас і «автор», і «персонаж», який діє відповідно до заданої схеми. Триває незрима, навальна атомізація, внутрішнє розгалуження людства, накопичення нових членувань і структур. Індивід, котрий нікому не довіряє, сам вибудовує власну систему цінностей, на кшталт конструктора «Лего». Моральними цінностями людина також забезпечує себе сама, за своїм розумінням. Конструкція часом виходить досить химерною. Та хай там як, це й є та ситуація, про яку блаженний Августин сказав: кожному з нас дана свобода, щоб можна було від неї ухилитися.

Історія має вигляд пляшки. Коли «рідина», тобто події, протікають у межах її широкої частини, сучасникам цей час здається спокійним, безкризисним, тихим. Та варто подіям добратися до «шийки», і течія моментально пришвидшується, скручується в пружину. Це переживається як час змін. Час без компромісів. Особливий плин смутних часів.

Так і є: обернувшись назад, можна розрізнити спокійні періоди історії та періоди «менш спокійні», коли події раптом із ревінням зривалися в горловину, не залишаючи місця вибору.

Наприклад, широким краєм пляшки можна вважати період приблизно із середини 1810-х і до початку 1880-х років. Зрозуміло, покоління змінювалися і дуже відрізнялися одне від одного, і все-таки якийсь спільний потік історії, якась інерція її ходу зберігалася. Люди активно творили майбутнє, багато чого можна було прорахувати, причина активно тягнула за собою наслідок.

До кінця позаминулого століття в події дедалі наполегливіше вторгався ірраціональний елемент. Історія стала вимагати відповідей саме в цьому, ірраціональному, ключі. Будь-які ж раціональні дії не працювали, вони тільки сприяли зростанню ентропії. Попросту не залишалося ідей, за якими стояла б реальність. Погодьтеся, ситуація дуже схожа на нинішню.

Власне, створився якийсь ідейний вакуум, і в цей вакуум і «засмоктало» більшовиків — не тому, що вони були праві, а тому що готові були здійснитися, тоді як інші не були готові.

Підходячи до «шийки», історія спресовує події, вони стають дедалі більш і більш щільними, взаємозумовленими, їм усе тісніше поруч. Можна сказати, із різних сфер усі вони переходять в одну площину — ось чому в такі часи зовсім різні, здавалося б, дії несуть однаковий заряд, призводять до схожого результату. Дедалі менше варіантів, усе жорсткіша альтернатива. І наприкінці — несподіваний злам. Вибух.

«Білі» і «червоні», «праві» й «ліві», «консерватори» і «ліберали», та що там, навіть «покірні» та «опірні», «конформісти» й «радикали» — різницю між ними видно тільки до того моменту, допоки той, хто спо­стерігає, перебуває на площині. Варто лише трохи перемінити кут зору, вийти за межі площини, подивитися на те, що відбувається ззовні, — і стає абсолютно зрозуміла вся приголомшлива малість різниці. Це, власне, і виявила помаранчева революція. Повторимося, це актуально лише для моменту історії, який перебуває в «шийці пляшки».

Ясно, що в майбутньому відбудеться «скидання», таке собі обнулення, і все-таки пророкувати конкретні події цього майбутнього безглуздо. Це як у задачі Ейлера про колону: на абсолютно пряму колону строго вертикально давить вантаж, який дедалі збільшується. Колона зламається, це факт, та ось у який саме бік вона вивернеться, залежить від випадкових причин. Та повернімося до історії... Таке «розширення» тривало до початку 80-х років уже минулого століття. І хоча час вкрай був заповнений дуже трагічними подіями, історія «чекала»: жодна з деталей того, що діється, не була пущена в м’ясорубку виру, який відсікає будь-яку можливість розумної поведінки. Іншими словами — у кожному, хай найтрагічнішому випадку, то були події «для майбутнього».

Ось уже років двадцять минуло з того моменту, коли події знову стали стрімко «ущільнюватися», залишаючи дедалі менше вибору. Сьогодні «надолуження згаяних можливостей» — словосполучення, яке нічого не гарантує, нічого не обіцяє. Знецінюється будь-яке досягнення. Приказка «перемога платить за все» не працює. Що ближче до «шийки» історії, то безглуздіші перемоги: вони вже ні за що не платять, вони є лише — недогляд і поразки.

Проте до найвужчого місця «горловини» ми лишень рухаємося. Рух пришвидшується з кожним роком. Вибір ще є, але дедалі тонший лід, усе ближче полярності, які не можна розрізнити. Це схоже на те, немов хтось стуляв ніжки циркуля, креслячи окружності кожного разу менше радіусом. Можливо, ми прийдемо до ситуації домінуючої ідеї та водночас відносної правди, відносних цінностей, які змінюватимуться ледь не щогодини.

Оригінальність нинішньої ситуації — в її всесвітньому масштабі. Якщо раніше історія рухалася нерівномірно і могла перебувати в кризі в одному регіоні й у стані відносної стабільності в іншому, нині, схоже, світ втискується в «шийку» весь, цілком, глобально. А це означає, що уніфікується і загроза, виклик, кинутий кожному з нас, — дивовижно ущільнена камбала-реальність, на якій застигло практично всяке життя, крім, власне, плоского. Важливо зрозуміти це й не шукати рішень у його межах.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі