КОЛИ НАСТАНЕ ЗАВТРА

Хто з нас у дитинстві не рахував, скільки нам виповниться 2000 року? Тоді ця дата здавалася такою далекою та фантастично нереальною, а ми самі — страшенно дорослими.

Ось і цей далекий 2000-й спливає. А ми як і раніше не катаємося містом в аеротаксі, не живемо в підземеллях, не літаємо в гості до родичів на інші планети. Кінець світу не настав. Комунізм ми теж не побудували. (Хоча за «Дитячою енциклопедією» видання 1961 року він мав настати десь у 90-х.) Попри те, що стиль унісекс стає дедалі популярнішим, і спроби клонування виявилися вдалими, статеве питання, як і раніше, тією чи іншою мірою пронизує все суще, і нащадків ми досі заводимо способом наших далеких предків. Чоловіки як і раніше воліють бачити жінок ніжними, а жінки чоловіків — мужніми.

Жінки, правда, будучи гнучкішими і вміючи краще пристосовуватися до довкілля, змогли змінитися більше, ніж чоловіки. Вони тепер носять короткі зачіски й навіть лисину; змінили пишні спідниці на брюки; стали розкріпаченішими сексуально; цікавляться, а часто і впливають на політику; більше працюють. Вже не обмежуючи себе виключно вихованням дітей і підтримкою домашнього вогнища, жінки змусили чоловіків змінити звичні погляди на родину.

Автомобілі, телефон, кіно, Інтернет, різноманітна побутова техніка хоча й розвиваються завдяки чоловікам, але знов-таки завдяки їхньому інтересу до жінок — аби справити враження, полегшити спілкування, помилуватися ними (жінками) і, нарешті, позбутися щоденних скарг дружин на тягар сімейного побуту.

Ми як і раніше обмінюємося думками за допомогою слів, радіємо, засмучуємося, сміємося, плачемо й закохуємося. Загалом, нічого, за великим рахунком, не змінилося. Мабуть, це непогано.

Світ судомить від міленіумної лихоманки, на підготовку до зустрічі нового століття витрачаються величезні гроші й укладаються незвичайні парі. І ялинка на Хрещатику цього року найбільша в Європі. Для історії — це кінець тисячоліття. А для кожного з нас просто закінчився ще один рік —зі своїми неприємностями й радощами, невдачами й перемогами. І відсвяткуємо ми це найказковіше свято року, скоріш за все, не у Великобританії і не на островах Фіджі, які сперечаються між собою, де Новий рік настане раніше. Більшість із нас усе-таки зустріне початок нового століття як завжди: у клубі, ресторані, на вулиці, вдома — за столом або в ліжку. Та неодмінно з ялинкою, мандаринами, шампанським й «Іронією долі». І нехай не зазирнуть до нас на вогник Дід Мороз із мішком подарунків і Снігуронька. На те ми й дорослі, щоб творити дива власноручно. Головне — добрий настрій, бо коли настане завтра, все неодмінно буде добре. Адже коли-небудь повинно так бути...