Хітмейкер Любаша: «Коли ми співаємо всією сім’єю, хор виходить чудовий!»

Поділитися
…Ну прямо як в «Іронії долі» — типовий багатоповерховий будинок у центрі Запоріжжя, куди ми приїхали провідати тітоньку, як-не-як Новий рік — свято сімейне...

…Ну прямо як в «Іронії долі» — типовий багатоповерховий будинок у центрі Запоріжжя, куди ми приїхали провідати тітоньку, як-не-як Новий рік — свято сімейне. І як у будь-якій багатоповерхівці, тут пліч-о-пліч співіснують сусіди — любимі й не дуже.

Одна з найзадушевніших тітоньчиних сусідок, до якої можна зазирнути і в радості, і в біді, а то й просто по дрібку солі, — Лідія Іванівна Сай, звичайна жінка, мати двох дочок, пенсіонерка.

Квартира Лідії Іванівни (на одному майданчику з тітоньчиною) неначе нічим не примітна. Крім одного: у ній щодня звучить музика її любимої дочки. Послухає мати добре знайомі людям мелодії, і на душі полегшає.

Та й сусідам музика приносить радість, оскільки звати її молодшеньку — Любаша, у миру — Тетяна Залужна, вона ж — відомий хітмейкер і співачка...

— Тетяно Георгіївно! Ваша мати і багато близьких людей живуть в Україні. Чи часто приїжджаєте в гості? Тягне в рідне місто, до своїх?

— Не треба так офіційно, можна просто Любаша. Двічі на рік обов’язково буваю в мами та друзів. Звичайно, нудьгую. Та чомусь усе сумніше й сумніше ходити знайомими вулицями. Багато пов’язано з ними...

Родина Сай (що в перекладі з татарської означає «цілюща криниця») переїхала в Запоріжжя у 1957 році. Мама Любаші, Лідія Іванівна, родом із Кіровоградської області. Народні пісні звучали в її будинку з дитинства, недарма вона часто згадує, як співала з дідусем та бабусею, сидячи біля старовинної печі. А влітку — під кронами крислатої груші, де за одним столом збиралася вся рідня. Хор виходив майже професійний...

Пізніше, вступивши в технікум у Дніпропетровську, Любашина мама дивувала однокурсниць піснями та грою на гітарі. Ці світлі мелодії минулих років вона й нині із задоволенням виконує.

Зі своїм майбутнім чоловіком і батьком Любаші, Георгієм Андрійовичем, голосиста співуха познайомилася у П’ятихатках. А після закінчення Дніпропетровського технічного технікуму чоловікові дали направлення в Запоріжжя на феросплавний завод.

Тут народилися доньки. Старшу, до речі, справді звати Люба (чи не на її честь узяте сценічне ім’я сестри?)

А ось молодша, Тетянка, при народженні засмутила батька: дуже він хотів хлопчика, сина. Навіть ім’я приготував — Ігор. Коли медсестра в пологовому будинку сказала йому: «У вас здоровенька дівчинка, 3.600», він просто не міг повірити. Ще більше засмутило батька майбутньої знаменитості, що в дружини чоловіка, який одночасно з ним прийшов по довідки до пологового будинку, народився хлопчик...

Зате потім Георгій Андрійович до Танюші душею прикипів. Таких турботливих і люблячих батьків, вважає Лідія Іванівна, треба ще пошукати. Чоловік, який пройшов у юності Дахау і Бухенвальд, не зачерствів душею. На жаль, три роки тому його не стало. Тепер Любашина мама як ніколи потребує підтримки дочок.

Талановита співачка й автор пісень успадкувала від мами врівноваженість, щиросердість і вразливість. Від батька — зовнішність та цілеспрямованість. Із дитинства була неординарною особистістю, рано почала віршувати (до речі, її мама теж писала вірші українською мовою). Обидві доньки закінчили музичну школу №2 з класу фортепіано.

— Любашо, ваші творчі наставники — з України. Розкажіть, хто з них допоміг вийти в люди?

— Вчителів у дитинстві було багато, важко виділити когось одного, кожен вніс свою лепту. Музична школа була для мене мукою. Зате з радістю бігала на репетиції в різних групах. Важливу роль у виборі теперішнього мого шляху відіграв Володимир Климбуцький, талановитий музикант і композитор із Запоріжжя. Він — автор перших професійних аранжувань до моїх пісень, але головне — близька за духом людина. Жаль, що його вже чотирнадцять років як немає з нами. Допомогла повірити в себе старший викладач вокального відділення Запорізького педінституту Міральда Костянтинівна.

Що ж до іншої складової моєї творчості — поетичної: є люди, яким я вдячна за аванс у вигляді похвали, — це Володимир Солодовников, Олександр Іванов, Григорій Гайсинський...

— Останнім часом ви стали часто з’являтися на батьківщині, вже як знаменитість. Ось і торік співали в Києві на сцені палацу «Україна» у рамках проекту «Хороші пісні». Неодноразово виступали в Запоріжжі. Як зустріла вас запорізька публіка?

— У Запоріжжі в нас було вже три концерти. Спасибі запоріжцям, що запросили, а також за теплий прийом. Ми з задоволенням відгукуємося на запрошення, хоч би звідки вони надходили. На останній концерт прийшли всі мої друзі, родичі та колеги. А також шанувальники, яких у Запоріжжі в мене чимало. Було багато квітів та усмішок. А я... була на десятому небі від щастя, хоча дуже хвилювалася, адже ця сцена пам’ятає мої перші в житті виступи.

За свідченнями очевидців, концерт Любаші в Запоріжжі, що відбувся торік, був воістину сімейним: одну зі своїх пісень «На краю клавиатуры» співачка присвятила своїй мамі. Коли розчулена жінка зійшла на сцену з трояндами для своєї Танюші-Любаші, мати і дочка обнялися й заплакали...

Заспівала зірка естради і зі своїм старшим сином. Білявий вокаліст її групи, який хвацько підспівував і танцював на сцені, відразу привернув увагу дівчат у залі. Проте Любаша тільки в середині програми відкрила карти: цей юнак — її син Андрій Залужний, що виступає під псевдонімом Greez Lee. Він виконав разом зі співачкою романтичну композицію з нового альбому «Душ для души» (до речі, це була прем’єра диска).

За режисерським пультом сидів чоловік Любаші, а в залі було стільки рідних і знайомих облич!

— Відкрийте, будь ласка, таємницю: ваша сім’я — це тиха гавань, куди ви йдете заховатися від життєвих бур, чи творча команда ваших соратників? Розкажіть про своїх близьких...

— Мій чоловік Микола — мій директор і співпродюсер, тому розмови про роботу вдома не припиняються. Ось тільки коли ми всією сім’єю їдемо за місто у вихідні, відключаємося від справ і зливаємося з природою. Любимо ліс-чарівник.

— Ким хочуть стати ваші діти, й чи сприятимете ви їх входженню в музичний світ?

— Якщо немає здібностей до музики, то протекція не допоможе. Андрій, мій старший син, незалежно від мене вибрав музику. Він навчається в інституті на звукорежисера, але хоче перейти на вокальний факультет. Гадаю, йому видніше. У моїх концертах він працює як другий вокаліст. Молодший, Гліб, малює, хоча слух у нього теж добрий. Побачимо, що в ньому переважить...

— Любашо, чому свого часу ви вирішили «щастя шукати» не в Києві, а в Москві?

— Тому що пісні мої російською мовою, поїхала туди, де вони були затребувані більше.

— Важко авторові-початківцю пробитися до таких зірок, як Пугачова, Киркоров та ін.?

— Важко, та коли є бажання й талант, — можливо.

Тепер, коли на рахунку композитора Любаші такі хіти як «Перелетная птица» з репертуару Кристини Орбакайте, «Изучай меня по звездам» — Наталі Ветлицької, «За столиком в любимой кафешке» та «Будь или не будь» — Алли Пугачової, «Полетели сквозь окна» — Філіпа Киркорова та багато інших, легко говорити, що творча доля відбулася. А колись усе починалося дуже непросто...

Гени, які отримала від батьків, довго боролися за її майбутнє. Від батька Любаші дісталися здібності до точних наук, внаслідок чого після восьмого класу вона перейшла у школу з фізико-математичним ухилом. Закінчила технічний вуз, працювала інженером-електронником і програмістом у НДІ Титану. Був період, коли з головою поринула у професію інженера. Та... мамині гени гуманітарія все-таки взяли гору!

Звільнившись із НДІ, Любаша записалася в літературне об’єднання, а потім вирішила їхати підкоряти Москву. Вірші молодої поетеси сподобалися Аркадію Укупнику, і вона отримала перший у своєму житті гонорар.

Та воістину доленосним для Любаші було 13 (!) липня 2001 року, коли в її квартирі пролунав телефонний дзвінок від Алли Пугачової. Він фактично перевернув усе її життя, адже потім з’явився її спільний із Примадонною альбом «А был ли мальчик?», Любаша зробила перші кроки у великому шоу-бізнесі.

— Які сьогодні ваші творчі плани?

— Мені б хотілося плавно перейти з поп-музики в кіносвіт або в мультиплікацію. Нецікаво тупцювати на місці.

— Пробували писати музику в серйозному, не естрадному жанрі? Виходить чи ні?

— Хорошу пісню написати дуже непросто. Я завжди прагнула взяти свою найвищу ноту. І для мене це серйозно.

— Де ви гастролювали? Чи важко це, маючи сім’ю?

— Ми об’їздили майже всю Росію. З українських міст — поки що Київ і Запоріжжя. Якби не гастролі, навряд чи я побачила б стільки міст. Музиканти — народ веселий. Я сміюся всю дорогу над розповідями, анекдотами. Однак усе стирається з пам’яті, залишаються тільки фото і приємні спогади.

— Яку пісню можете назвати улюбленою? У вас їх близько 500, наскільки нам відомо...

— Для мене пісні, як діти, — всі любимі. Хоча одна здається більш вдалою, інша — менше.

Кажуть, що закладені в сім’ї основи виховання відіграють найважливішу роль у житті людини. Любашина мама, Лідія Іванівна, передусім привчала дочок до праці — сама була трудівницею. Таня і Люба намагалися не засмучувати маму: допомагали по господарству, шили, плели. Потім ці навички дуже знадобилися у творчому житті! Свої сценічні костюми Любаша створює сама.

Коли Алла Пугачова довідалася, що костюм для кліпу «А был ли мальчик?» пошила сама хітмейкер, вона дуже здивувалася: «То ти ще й шити вмієш?»

Можливо, саме завдяки інтересові до сценічного дизайну Любаша подружила із Сергієм Звєрєвим, абсолютним чемпіоном Європи та світу з перукарського мистецтва, для якого вона написала відому пісню «Алла».

— Любашо, хто створює ваш імідж — ви самі чи є команда костюмерів, художників, гримерів?

— Я — автор мого образу і всіх костюмів. Реалізовувати ідеї допомагають професійні закрійники. Нині працюю з Людмилою Косиновою. Потрібно вміти себе подати в будь-якій професії, не кажучи вже про публічну. Важливо все. Тут допомагає моє друге захоплення — дизайн одягу. Ось і тренуюся на собі.

А ось кулінарні шедеври Любаші не завжди є час створювати. Тому, коли дочка приїжджає до рідного Запоріжжя, Лідія Іванівна намагається потішити свою «зірочку» пиріжками або її улюбленим тортом «Тетяна», іншими «фірмовими» стравами. Мамині парові вареники з капустою обожнюють усі Любашині музиканти, а молодший син співачки, Гліб, — бабусин український борщ.

Родинні зв’язки в сім’ї Любаші дуже міцні. Як і колись, люблять, зібравшись разом, заспівати народних пісень. Кожні вихідні Любаша телефонує матері, балує подарунками — то гарний шарфик, то халатик, то скатертина. Ці прості речі для матері дорожчі за будь-який скарб.

Та й сама хітмейкер удома — звичайна сімейна людина, дружина і любляча мама.

— Розкажіть про свої захоплення. Чим займаєтеся у вільний час?

— Читаю книжки. Люблю серію «Біографії».

— Приїжджаєте на відпочинок в Україну? Чи є своя дача в Криму? Серед знаменитостей це модно...

— Є, але в Підмосков’ї.

— Що б ви хотіли побажати своїм українським шанувальникам?

— Вірте у свою мрію, і тоді вона збудеться.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі