Господар у домі — місія, роль чи мрія?

Трохи озирнувшись назад, нагадуємо читачам, що, порушуючи тему про підготовку до сімейного життя, ми вже приділили увагу свекрусі, невістці, батькам молодих (об’єднавши тещ і свекрух, тестів і свекрів). Потім трохи відволіклися на політику (але хто останнім часом на неї не відволікався?) і ось, нарешті, дісталися незримо присутньої в наших останніх статтях «постаті умовчання» — чоловіка, центру сімейного всесвіту, навколо якого обертаються всі інші члени сім’ї. За нього воюють невістка і свекруха, проти нього інтригує теща, із ним дружина хоче налагодити стосунки, його уваги домагаються діти. Та чи всі чоловіки виступають у ролі глави сім’ї? Які якості потрібно мати, щоб стати господарем у власному домі?

У момент створення сім’ї чоловік має серйозно замислитися, ким би йому хотілося бути в сімейній «п’єсі» — простим глядачем, актором-маріонеткою, статистом, робочим сцени «куди пошлють», касиром, рівноправним партнером чи мудрим режисером-постановником, який визначає кожному члену сім’ї його роль і ступінь впливу на хід п’єси. Останній варіант, зазвичай, дуже привабливий. Та призначити самого себе главою сім’ї неможливо, роль «ватажка» потрібно завоювати, як завойовують кохання своєї обраниці та повагу оточуючих.

Які ж якості потрібні чоловіку, щоб він міг стати главою сім’ї? Передусім йому необхідно перейнятися ідеєю, що саме сім’я є найголовнішою в його житті, а лише потім кар’єра, бізнес, улюблена справа, друзі й захоплення. Адже якщо сім’я для тебе не головне, то як ти можеш бути головним у сім’ї?

А всі інші якості охоплює поняття «готовність узяти на себе відповідальність за сім’ю». Чоловік, який взяв на себе відповідальність, не скаже дружині: «сама розбирайся з моєю мамою, я в бабські справи не втручаюся»; не розпочне просторікувати про «плоди жіночого виховання», якщо виникнуть проблеми з сином; пожертвує, не задумуючись, риболовлею, футболом і т.п. задля сімейних потреб; не приведе друзів у дім, якщо холодильник порожній; не викине непомірно велику для сімейного бюджету суму на свою примху; не побоїться визнати свою помилку; не буде самоутверджуватися за рахунок дружини; не скривдить її ревнощами; не поставить в умови, за яких вона звертатиметься до нього за кожною копійкою; не ущемлятиме її в правах, зокрема, й у найголовнішому жіночому праві — бути слабкою.

Чоловік, який взяв на себе відповідальність, матеріально забезпечує сім’ю й намагається допомогти дружині по дому; бере участь у вихованні дітей; уперто навчається спокійному подружньому коханню, а не шукає на стороні гострих відчуттів; тримає в полі зору всіх членів сім’ї і кожному намагається приділити увагу. Він працездатний та працьовитий, оскільки йому є задля кого жити й працювати; відповідає за свої слова, дотримується домовленості та виконує обіцянку. Він переконаний у собі та своїх силах, спокійно слідує порадам дружини, якщо вважає їх розумними. Такий чоловік порядний, оскільки для нього важливо, щоб діти пишалися своїм батьком. Він виробляє стратегію збереження і розвитку сім’ї. Глава сім’ї — мудрий правитель маленької сімейної держави, який не боїться брати на себе тягар найвідповідальніших рішень і одночасно не цурається «чорної роботи» у вирішенні дрібних побутових проблем...

Ідеальний варіант? Звісно. І цілком нормально, якщо ідеал недосяжний для більшості. Не слід мучитися від того, що ми їм не відповідаємо. Ідеали потрібні для того, щоб знати, до чого прагнути, з чим звіряти курс свого розвитку і як виховувати наших дітей — і вдома, і в школі. Ідеал — це орієнтир, дороговказна зірка на шляху самовдосконалення.

Щоб бути справжньою главою сім’ї, потрібно бути справжнім чоловіком. Та далеко не всі вкладають у це поняття однаковий зміст. Неодноразово доводилося спостерігати, як почесним званням «справжній мужчина» жінки нагороджували непоказних (на перший погляд!) і навіть хирлявих чоловіків. Це відбувалося, коли ті здійснювали мужній учинок, демонстрували рішучість і витримку в критичних ситуаціях, дива професіоналізму.

Багато хто вважає, що поняття «справжній мужчина» означає накачані м’язи; вміння «дати в морду»; грубуваті манери; схильність до ненормативної лексики; недбалу, злегка зарозумілу поведінку з жінками; пріоритет чоловічої дружби; акцент на своїх чоловічих здібностях; неодмінна наявність «чоловічих пороків» у вигляді куріння, випивки, нічних гулянок тощо. Це система цінностей із перехідного віку, коли зовнішня чоловіча атрибутика важлива юнакам для статевої самоідентифікації. У цей період основні зусилля підлітків спрямовані на те, щоб здаватися чоловіками. Сміливість у них інколи підміняється бравадою, впевненість у собі — хвастощами, а невміння організувати себе й домогтися мети прикривається «філософією пофігізму».

Та все це надто дрібно для зрілої особистості, основними критеріями якої є розвиток вольової та емоційної сфер. Чоловіком потрібно бути, а не здаватися ним. Воля до самоорганізації й самодисципліни, воля до щоденних маленьких перемог над собою, вміння приборкувати свої інстинкти й погані схильності, брати відповідальність на себе — от істинно чоловічі якості. Розвивають їх у собі далеко не всі юнаки. Саме тому зустрічаються чоловіки-хлопчики із сивиною на скронях. Сила духу важливіше для справжнього чоловіка, ніж сила м’язів. Мужність виявляється в тому, щоб не боятися відповідальності та не йти від неї.

Справжній чоловік ніколи не буде тираном у сім’ї. Принижують і пригнічують жінок закомплексовані, слабкі духом чоловіки з тих, хто не зміг самоутвердитися ні у професіональній, ні в соціальній сфері. Як і ті, хто не може вибачити жінці, якщо вона хоч у чомусь перевершує його — більш освічена, розумна, більше заробляє. Найпростіше та примітивне — це самоствердження за статевою ознакою. Негідно й соромно корчити із себе сильного, принижуючи того, хто слабкіший за тебе. Чи ще гірше — того, хто залежить від тебе. Чи зовсім огидно — того, хто тебе любить. Справжній чоловік упевнений у собі, благородний, великодушний і не дріб’язковий, він не переймається сумнівами щодо своєї цінності, зокрема, й для сім’ї. Йому немає сенсу підвищувати свою самооцінку шляхом приниження оточуючих.

Та в чому ж самі чоловіки бачать свою роль у сім’ї? Ми провели бліц-опитування в найближчому чоловічому оточенні, і більшість опитаних відповіли однаково: «Матеріально забезпечити сім’ю». Не сперечаємося. Це дуже важливо, але мимоволі виникає асоціація зі старим анекдотом: «Чоловік — це самець плюс гроші». Багато чоловіків у наш час відчувають свою ущербність тому, що недостатньо (або на їхній погляд, або на думку їхніх дружин) забезпечують родину. Та «недостатньо» — поняття невизначене. На схожий комплекс неповноцінності може страждати і вчитель, і бізнесмен-мільйонер. Річ не в кількості грошей, а в наявності альтернативної системи цінностей, що набагато важливіше за статок. Бути ідеологом сім’ї, духовним лідером, уміти зупинити жінку, а потім і дітей у гонці за дедалі більшими матеріальними благами — це теж обов’язок глави сім’ї (звичайно, ми не кажемо про крайні варіанти, пов’язані з відмовою сім’ї від елементарних життєвих потреб).

На запитання, яка роль глави сім’ї, показовою була відповідь 16-річного юнака: «Усіх вишикувати й забезпечити грошима». На жаль, подібний підлітковий погляд на лідерство в сім’ї досить типовий у чоловічому середовищі. При подібному підході чоловік виступає в ролі такого собі тирана-самодура, а гроші розглядаються як своєрідна індульгенція на право не вникати в побутові проблеми, у життя сім’ї, не розділяти тривог й переживання дружини, не задовольняти (ні, йдеться не про ліжко) передусім її емоційні потреби. «Що ти від мене хочеш, я ж приношу гроші», — звучить, на жаль, у багатьох сім’ях. Та ніякими грошима не можна відкупитися від сімейних обов’язків, тим паче ними не компенсується черствість, душевна глухота й моральна стагнація.

Хороший чоловік зобов’язаний не лише принести гроші в дім, а й вислухати дружину, розділити її турботи, обдарувати її співпереживаннями, співчуттям, увагою до найдрібніших тривог і болів. Це не означає робити щось натомість. Найшвидше, те, що лежить у сфері суто жіночих обов’язків, вона зробить потім сама. Та причетність чоловіка до важливих для жінки питань підвищує її самооцінку, підтримує в ній впевненість у важливості її ролі в сім’ї, надає сил боротися з рутиною і сірими буднями. Чоловіки! Не має значення, як часто у вас виникає можливість приділити увагу вашій дружині. Це може бути лише кілька годин на тиждень. Та якщо жінка знає, що за першої ж можливості ви постараєтеся приділити їй справжню, а не формальну увагу, що ваша душа відгукнеться на її радощі та печалі, вона терпляче чекатиме. Адже спрага переноситься набагато легше, якщо знаєш, що йдеш до криниці душевного спілкування. Та вона нестерпна, якщо переконаний, що перебуваєш в емоційній пустелі.

Сім’я як сенс життя — чи не мало для чоловіка, якому призначено відігравати в суспільстві головну роль? Нітрохи. Хороший сім’янин буде хорошим учителем, тому що йому не далекі ідеали; відповідальним політиком, оскільки він мріє про те, щоб його діти жили в цивілізованій державі; відважним воїном, тому що йому є кого захищати. Для справжнього чоловіка сім’я — своєрідний плацдарм, аеродром для духовного й соціального злету до творчої діяльності.

Під час революції постійно звучало: «Скільки в нас справжніх мужиків! Нарешті ми побачили наших чоловіків у всій красі!» І хіба йшлося про те, кому нічого не варто дати комусь у морду й вибити зуби? Ні, більшість жінок захоплювалися тими чоловіками, чиї обличчя були одухотворені високими ідеями; чоловіками, які не боялися брати відповідальність на себе; були готові боротися до кінця; чоловіками, які зібрали в кулак свою волю і виявили свої кращі якості. Чи не розчарують вони нас? Будемо реалістами: щодня здійснювати маленький подвиг боротьби з собою і з рутиною завжди важче, ніж один раз кинутися на амбразуру обставин. Проте ми, жінки, знаємо, якими хотіли б бачити наших чоловіків і якими якостями в них захоплюватися...