ФІНСЬКІ ЖИТТЄВІ ДРІБНИЦІ

Сказати щиро, я зараховую себе до досить освічених людей. Але, вперше зустрівши фіна, зрозуміла, що практично нічого не знаю про його далеку, хоч і європейську країну. Щоправда, «мій» фін не більше того знав і про Україну... З цих необтяжених знаннями позицій ми й захопилися одне одним, та так, що через років зо два вирішили не витрачатися більше на телефонні розмови й періодичні зустрічі, а дати собі шанс спільно більше довідатися про наші країни.

Тепер, коли минуло три роки, коли перші враження втряслися і новизна не заступає більше критичної та вдумливої оцінки, мені здалося, що буде, мабуть, цікаво й корисно поділитися своїми враженнями та міркуваннями про життя у Фінляндії. Багато в чому вона схожа на решту країн Західної Європи. Та є в ній і свої родзинки.

Мені подобаються фінські діловитість і працьовитість. Щоправда, найчастіше діловитість перетворюється на повальну перевантаженість, надто велику емоційну залежність від роботи, брак часу для сім’ї (якщо вдасться взагалі її завести). Міжособистісні стосунки теж часто відсуваються на задній план, і це при тому, що фіни взагалі не надто товариські.

Фіни, особливо чоловіки, жахливо, нестерпно, дратівливо, гнітюче неговіркі. До цього можна спробувати звикнути, але перестати при цьому почуватися незатишно дуже важко. Це можна сказати як про робочі ситуації, так і про особисті стосунки. Мовчазність сама по собі — не велике лихо, але з нею сусідить замкнутість. Звідси схильність до депресій, що призводить до запоїв і самогубств. Перше добре відоме, скажімо, у Санкт-Петербурзі, ще з радянських часів, коли фіни приїжджали напиватися дешевої горілки. Але відразу зроблю застереження, що це враження дуже однобічне. У кожному разі, мені особисто не траплялося бачити жодного такого випиваки серед наших фінських знайомих. Навпаки, «російське» застілля з обов’язковою горілкою здається їм дуже варварським звичаєм. У Фінляндії багато п’яниць — «професійна» категорія. Їх можна бачити серед білого дня, цілком мирних і досить тихих, у їхніх улюблених місцях. Держава надає їм житло й допомогу у вигляді талонів на продукти (але не грошей, що дуже передбачливо!).

Жінки більше схильні до контактів і соціального спілкування. Фінляндія стала другою країною світу після Нової Зеландії, що дала жінкам право голосу, і першою — у якій жінки отримали право бути обраними до парламенту.

Рівноправність у Фінляндії — річ серйозна. Працюють, як правило, обидва партнери, і домашня робота не належить до розряду «жіночих». Звичайно, в основному саме жінки залишаються вдома доглядати за малими дітьми, а попутно і вести домашнє господарство. Та є чимало винятків. Приміром, кожний «новонароджений» батько має право на два тижні оплачуваної відпустки «з догляду за немовлям» та його матір’ю. Два роки тому в таку відпустку пішов прем’єр-міністр країни, про що схвально відгукнулися всі тутешні газети. Серед наших знайомих мені відомі чотири таких випадки.

Багато жінок процвітають у політиці та бізнесі. По приклади далеко ходити не доводиться: президент країни, спікер парламенту та її обидва заступники, мер Хельсінкі, президент національного банку, кожен третій член парламенту — всі вони «слабка стать». Не відстають фінські жінки і в освіті. Приміром, в університеті Хельсінкі серед студентів 63% дівчат.

Звісно, не все так ідеально. Жінки, як і раніше, отримують зарплату в середньому на 10% нижчу, ніж чоловіки. Трапляється, що при найманні на роботу перевагу віддають чоловіку. У принципі таке рішення можна оскаржити, але наскільки добре це спрацьовує, не знаю.

Маючи двох дітей і навчаючись в аспірантурі, я сама досить близько ознайомилася з фінською системою освіти — від дитячого садка до вузу. Мабуть, найхарактернішою рисою цієї системи на всіх рівнях я б назвала гнучкість і націленість на самостійну роботу та вибір. Відповідно до фінського законодавства, кожна працююча мати має право на місце в дитсадку для своєї дитини, а цих місць, як і скрізь, бракує. Тому муніципалітет заохочує організацію міні-садків удома: надає базове навчання тим, хто хоче це робити, частково субсидіює їхню працю. Нам пощастило отримати місце в такій групі (наш трирічний малюк доти не знав жодного слова фінською). У садках малят активно гартують, попри погоду. І хоча ніхто не сварить дитину, яка полізла в калюжу або зарилася в сніг, вихователька ніколи не забуває перевірити, чи не промокли ноги в її підопічних, чи не змерзли рученята. Вдягають усіх дітей за принципом «краще недокутати, ніж перекутати».

Один раз на тиждень дітей ведуть у місцевий клуб співати. Спів у Фінляндії — захоплення масове. Ще один день на тиждень дітей водять у місцеву бібліотеку слухати казки, розглядати книжки. Чи не тому майже 50% жителів країни — активні відвідувачі публічних бібліотек?

Освіта у Фінляндії безплатна на всіх рівнях (куди і йдуть високі фінські податки). У середній дев’ятирічній школі безплатні також підручники та інші посібники, гаряче харчування і проїзд, а в сільській місцевості — шкільний автобус або навіть таксі для дитини, яка їде в школу й додому! У таких садках, як наш, звичайно, є додаткова оплата, але вона невисока і встановлюється залежно від доходів сім’ї.

Мій старший син пішов до звичайної середньої школи, але зі спеціальним класом для дітей, котрі не знають фінської мови. У цьому класі зібрані діти різного віку з різних країн, і фінська мова мимоволі стає їхньою єдиною мовою спілкування під час малювання, лічби, а також ігор. У міру того, як дитина освоюється і починає розуміти вчителя та однолітків, її переводять до звичайного класу. Проте й там вона додатково вивчає фінську мову.

Двічі на тиждень школа зобов’язана надати можливість вивчати рідну мову, хай то буде урду чи сомалі (всього 32 мови світу). Така система взагалі унікальна у світі. Звичайно, на практиці складніше організувати навчання мовою, рідкісною у країні (приміром, українською). У Фінляндії набагато більше можливостей підтримувати й повноцінно розвивати саме російську, що й вирішило наш вибір.

Перший шкільний рік мало чим відрізняється від садка: багато ігрових занять, саморобки до кожного свята. І ніяких тобі оцінок та домашніх занять! Вчитель задає обсяг роботи на тиждень з таких базових предметів, як математика й письмо. Дитина сама або з допомогою вчителя розподіляє роботу так, щоб до п’ятниці все зробити. Якщо залишаються хвости, то доводиться залишатися після уроків і доробляти все на гуртку «невивчених уроків». Це виробляє самостійність, уміння планувати свої заняття. А в батьків після тривалого робочого дня є можливість і самим відпочити, і з дітьми побути, не марнуючи час на вмовляння і погрози з приводу домашньої роботи. Домашні завдання, наскільки мені відомо, вводяться лише в середніх класах.

Замість уроків географії, історії є так звана «Тема». Це комплексні заняття протягом місяця-двох, присвячені, приміром, Австралії, Південній Америці тощо. Діти ознайомлюються з географією континенту, його країнами й народами, природою і традиціями. І головне — це все в інтерактивній формі: розфарбувати карту, погратися з назвами тварин, зробити саморобку технікою саме цієї частини світу (приміром, принцип розпису на шовку Китаю чи крапкові картини аборигенів Австралії). І, звісно ж, іноземні мови. Без них у сучасній Фінляндії не знайдеш собі місця. Обов’язкове знання двох державних мов. До них у середній школі додаються як мінімум дві іноземні, а у вузах — і третя (можна й більше).

Якщо в школі самостійна робота заохочується, то у вузах вона доведена, по-моєму, до надмірного рівня. Обов’язкових предметів набирається на кілька років навчання, решту курсів студенти підбирають собі самі. Їх можна проходити на будь-яких факультетах і навіть в інших вузах. При цьому студентів ніхто не підганяє. Освіта безплатна, і, потрапивши до вузу (що зовсім непросто), можна самому планувати тривалість навчання, відкладати його «через сімейні обставини» (наприклад, якщо треба підробити на життя) або розтягувати більше, ніж на мінімальні п’ять років. Скільки в мене таких знайомих — майже дипломованих фахівців, які з різних причин ніяк не захистять дипломи. Дехто вже сам викладає в університеті, а власної освіти так і не спромігся завершити.

Усі лекції публічні, відкриті для всіх бажаючих. Студенти не прив’язані до одного факультету, а можуть підбирати собі курси з різних факультетів та вузів, у країні і за кордоном. Фінські студенти наділені значними правами в керівництві навчальним процесом і студентським життям. Студенти є в правлінні факультетів і беруть участь, приміром, у формуванні навчальних програм. Учитися справді цікаво, до того ж, одержуючи державну стипендію, субсидійоване житло, харчування, медичне обслуговування і проїзд у громадському транспорті.

Ще одна особливість у системі освіти — демократичність, інколи, мені здається, навіть надмірна. У школах діти звертаються до вчителів на «ти» і називають їх на ім’я. Позбавлені авторитарності й вузи. Саме навчання побудоване на принципах обговорення і суперечки. Наказовий порядок відсутній як поняття.

Вища освіта дуже цінується. Вступити до будь-якого вузу, звісно ж, дуже складно, але вони ж безкоштовні, отже, доступні всім. Конкурси високі скрізь, а в навчальні заклади творчих напрямів вони сягають 40 осіб на місце.

Дедалі популярнішим стає дистанційне навчання. Для такої країни, як Фінляндія, де маленькі селища можуть лежати на значній відстані від міст, це добрий вихід зі становища. Влітку працюють відкриті університети, що пропонують основи різних наук і фахів для всіх бажаючих (особливо іногородніх). Багато училищ для дорослих: не встиг свого часу закінчити вищу школу (тут це старші класи школи), можна надолужити потім. Навчання триває і в пенсійному віці: маса гуртків працює саме для цієї категорії населення.

Інколи неприємно дивує елементарна невихованість дітей, що базується почасти на загальній мовчазності. Не почуєш від них ні «привіт», ні «дякую». Чи то відмовчуються «по-дорослому» і прагнуть уникати словесного контакту, копіюючи батьків, чи то це риса «сучасного суспільства» — не знаю. Важко звикнути й до повної пасивності дорослих щодо поведінки дітей. Тут сторонній людині не заведено втручатися, навіть якщо є справді розумний привід. Приміром, однокласник нашого сина вирішив уперше прийти в гості. Його підвіз тато і, постукавши у двері, відразу пішов... Привітатися, познайомитися, довідатися, у кого, власне, гостює його син, вважається зайвим.

У Фінляндії я вперше зрозуміла, що таке «здоровий спосіб життя». Можливості регулярно займатися будь-яким видом спорту практично безмежні, а головне — це активно заохочується суспільством. Мені знадобився час, аби звикнути до того, що мій чоловік мінімум двічі на тиждень іде грати в теніс «на шкоду» роботі та сім’ї. У Гельсінкі безліч стадіонів і стадіончиків, спортивних і тренажерних залів, басейнів. Заняття організують для усіх вікових груп: від тримісячних немовлят (приміром, плавання чи аеробика для мам і малят) до пенсіонерів. Особливих матеріальних витрат це не потребує. Щодня сотні людей виходять бігати або ходити з «лижними» палицями (дуже популярний вид спорту — швидка ходьба з палицями на кшталт лижних). Взимку по всьому місту й через замерзлі затоки прокладено лижні. Ну і, звичайно, велосипед — дуже популярний засіб пересування як містом, так і для подорожей країною. Тут відмінно розвинена мережа велосипедних доріг із паркуванням біля кожного магазина та установи.

Чи багатьом відомо, що каву можна сміливо назвати національним напоєм Фінляндії? За кількістю споживання чорної кави країна посідає перше місце у світі: шість склянок на день на душу населення (всього, не лише дорослого!). Моя сусідка-фінка стверджує, що завжди випивала 16 склянок кави на день (а фінські склянки не маленькі, і кава міцна). Піца ж лідирує як страва: лише в Італії на душу населення припадає більше піцерій, ніж у Гельсінкі. Не надто здорове поєднання... Ось і виходить, що, як і в інших промислових країнах, перша причина смертності — серцеві захворювання, друга — рак.

І все-таки захворювання номер один інше — алергія на все що завгодно: ягоди й овочі, рибу та вовну, пилок і миючі засоби. Вважають, що досить імовірною причиною цього є... чистота. Надмірна гігієна, дезинфекція всього, що оточує людину від народження. У результаті не розвивається природний імунітет на різноманітні подразники в природі.

Медицина, як і освіта, вважається безплатною. Та це не зовсім так: чимало послуг платних, тільки вони різною мірою субсидійовані. Отже, якщо тобі потрібна довідка про стан здоров’я — плати за повною програмою, і чимало — ця послуга не пов’язана, власне, з лікуванням. Безплатно тебе має право обслужити лише певна клініка чи лікарня. Пацієнт у Фінляндії, як і в багатьох інших західних країнах, — особистість. Це тобі дадуть відчути з порога, коли лікар або сестра, вітаючись, простягнуть із усмішкою руку й назвуть себе. Вислухавши та провівши обстеження, лікар пояснить, у чому вбачає причину недуги, чому організм реагує саме так, які є можливості лікування, порадившись із самим пацієнтом, призначить лікування або ліки.

Найприємніший спогад, пов’язаний із фінською системою охорони здоров’я, у мене залишився від пологового будинку. У Фінляндії заохочують «спільні» пологи. Жінка може запросити собі як «особу підтримки» батька дитини або когось із батьків, подругу. Фінський пологовий будинок — не просто лікарня, а справжня школа для батьків, яка навчає матір (чи обох батьків) елементарних навичок догляду за немовлям (приміром, сповивання чи першого купання).

Фіни дуже законослухняні. Це видно на всіх рівнях: від слухняного очікування зеленого світла біля переходів до дуже низького рівня злочинності і дотримання всіма громадянами численних інструкцій у рамках Євросоюзу. Закону дотримуються буквально в усьому. Знайомий одного разу пішов у загальну в квартирному будинку сауну не у свій час, хоча вона була вільна. Вранці отримав чемне письмове попередження.

До речі, про сауни. Обов’язково один раз на тиждень в сауну ходить уся сім’я. Разом піти в сауну можуть товариші по службі для неформального спілкування чи учасники наради, щоб розслабитися або вирішити наболіле питання. Сауна — обов’язкова в програмі будь-якого табору. Крім громадських саун (приміром, при басейнах), вони є як у кожному приватному будинку, так і в квартирних будинках, де виписано графік часу відвідання окремо для кожної квартири.

Ця традиція пов’язана і зі своєрідною фінською культурою оголеного тіла: у сауну не заведено йти в купальнику. Всі члени сім’ї йдуть у сауну разом, навіть коли діти стали зовсім дорослими. У роздільних саунах перебувати в купальниках просто заборонено, що теж може бути проблемою для представників деяких національностей. А ось серед студентів загальна сауна для дівчат і хлопців — звичайна річ, як і для більш-менш хороших знайомих (я одного разу потрапила в таку ситуацію: мене забули попередити...).

Те, про що я написала, — мої особисті враження й думки, а відомо, що про смаки не сперечаються.