Єгипет: «жжом нє по-дєцкі»

Та все ж таки більшість туристів — вони як діти. Їдять усе тільки смачненьке. Хвацько розкидають по номеру речі, щодня спостерігаючи їх «дивовижне» повернення на належні місця (як, мої любі, звуть фей і феїв, котрі регулярно здійснюють подібне чаклунство?..). До знемоги валяються на пляжі і хлюпаються в морі. Безтурботно веселяться, регочуть із приводу і без, зривають голоси в караоке, а ночами відтанцьовують усі ноги на диско...

Усім, хто бажає зануритися (тільки цур: за буї не запливати!) у такий-от «дєцкій» відпочинок, — пряма дорога в Єгипет. Ой, він і «жжот»! І ви вже знаєте, як...

Хочеш купити?
Йди звідси...

Єгиптяни — народ дуже специфічний. Сам факт, що вони зуміли в буквальному розумінні слова пустелю перетворити на туристичний рай, уже свідчить багато про що. Та працьовитість і наполегливість, про які не базікають на кожному кроці, але які приносять реальні, відчутні плоди, — далеко не єдині риси, котрі відрізняють жителів цієї країни від нас із вами. Чомусь найбільше запам’яталося їхнє своєрідне почуття гумору.

Уявіть картинку. Сидимо в ресторані готелю, мирно вечеряємо, причому процес у самому розпалі. До однієї з нас із серйозним виглядом підходить офіціант і починає... видирати з рук тарілку, наповнену фруктами. За столом — звісна річ, загальне сторопіння і здивування. На обурене: «Пардон, я ж іще не доїла!!!», звучить незворушне: «Доїла, доїла...» Перетягування тарілки різко закінчується тим, що представник обслуговуючого персоналу, розплившись у променистій усмішці, повідомляє: «Гаразд, я пожартував», і йде від столика. Після цього він не забув ще разів п’ять підійти до нас, запитати, чи усе о’кей, і вкотре перепросити. Нормально, так?..

Дуже неприємно дивує, а часом і просто шокує, ставлення до туристів численної єгипетської торгуючої братії. Конкретно — до російськомовних. Скажімо, у Наама бей — торговельний район, який є водночас і центром нічного життя Шарм ель Шейха, — дівчат слов’янської зовнішності неодмінно зустрінуть фразою: «Привіт! Як справи? Я неодружений». Але при цьому все дуже доброзичливо, без жодних потайних думок (якщо ви, звісно, на ці самі думки не сподіваєтеся) і натяку на хоч би якусь агресію. Зате в Хургаді... Таке враження, що тамтешнім продавцям покупці, читай — гроші, просто не потрібні. Вони за першої зручної нагоди намагаються... посваритися, нагрубіянити і навіть вигнати тебе зі своєї крамнички! Запитуєш: «Скільки коштує?». Він називає ціну. Ти йому — «Давай дешевше», а у відповідь — «Йди звідси!..» Словом, тримай, фашист, гранату!

Утім, проти такого «лому» є два-три «прийоми». Коли скажеш, що ти з України, ставлення помітно пом’якшується. Ще одна «запеленгована» протиотрута — розмовляти виключно українською або англійською мовою. І більше усмішок і позитиву! Це, як відомо, універсальний засіб. Безвідмовно діє навіть на вкрай «люб’язних» хургадинських торгашів.

Ні — продажу землі і розлученням!

В Єгипті живе 74 млн. людей. Причому 95% населення країни «тісниться» на 4% території держави. На решті землі панує безкрая пустеля.

Середня зарплата по країні — 150—200 у.о. Найбільш престижні і високооплачувані професії — інженери, лікарі, викладачі. Ну й екскурсоводи, звісно. У школу маленькі єгиптяни йдуть у чотири-п’ять років і зобов’язані провчитися мінімум шість років, далі — за бажанням батьків. Усього в єгипетській школі 12 класів. 40% населення країни — неписьменні.

Цікаво, що перед одруженням потенційний наречений має обзавестися власною квартирою. У обов’язковому порядку! Згода батьків на шлюб теж обов’язкова. Обов’язковий і калим — свого роду грошовий еквівалент подяки батькам нареченої, частина якого йде на облаштування житла молодих і придбання ювелірних прикрас для майбутньої дружини. Але більша частина калиму відкладається на «чорний день» — випадок можливого розлучення. Втім, розлучення в Єгипті — велика рідкість. (Їх узагалі не буває в єгипетських християн — коптів, котрі становлять близько 12% населення держави, решта жителів держави сповідують іслам.) Що, загалом, і не дивно за такого раціонального підходу до справи.

В Єгипті росте все, крім грибів і лісових ягід, а тамтешня бавовна вважається однією з найкращих у світі. Для єгипетського селянина найбільшим безчестям вважається продати свою землю, тому таке трапляється вкрай рідко. А якщо вже сталося, то сім’я відразу перебирається в іншу частину країни, аби ніхто із сусідів не знав про скоєне і не засуджував їх.

У Марса Алам.
По «Європу»

Єгипет — одна з небагатьох «пляжних» країн на планеті, де можна відпочивати цілий рік. Звичайно, тутешнє літо — період для найбільш теплолюбних, адже денна температура у цей період рідко опускається нижче +45o С, проте і в цей час проблем з охочими провести відпустку на березі Червоного моря не простежується. Єгипетський оксамитовий сезон триває з жовтня по грудень і з березня по травень. Ну, а найсприятливішими щодо кліматичних умов місяцями вважаються листопад і березень.

Віднедавна одна з найбільш потужних і авторитетних туристичних компаній, які працюють на українському ринку, — туроператор TEZ TOUR, активно просуває новий (принаймні для наших співгромадян) туристичний регіон за назвою Марса Алам.

Марса Алам — молодий єгипетський курорт. Перший готель тут було побудовано 1995 року, сьогодні готельна база цього регіону має понад 20 об’єктів. Марсааламівські фішки — дуже чисте море, тиша, вишуканість, «європейськість», чудові можливості для дайвінгу. Тільки в Марса Аламі можна побувати на морській екскурсії і побачити морську корову, яка водиться лише в тамтешніх прибережних водах. І (мало не забула!) — тут відсутній російський туристичний контингент. Досвідчені туристи розуміють, про що я.

Кілька днів ми, група київських журналістів, провели у п’ятизірковому марсааламівському Brayka Bay Reef Resort. Спокійна обстановка, яка ідеально сприяє максимальному розслабленню. Мальовнича і функціональна територія готелю. Інтелігентні туристи, більшість із яких німці й італійці. Це — перше, що спадає на думку, коли згадуєш про Brayka Bay. Все решта — з розряду того, що словами просто не передати. Коротше, класно там, і край!

Будете відпочивати в цьому курортному регіоні, наполегливо раджу побувати в населеному пункті, який дав йому назву. Марса Алам — маленьке, усього три вулиці, але колоритне містечко, — чимось невловимим нагадує своїх закуткових «побратимів» із штатівских вестернів. Основне населення Марса Алама — бедуїни. І... кози. Їх тут просто безліч. Вони блукають вулицями зграйками, наче собаки, і їдять сміття. Сумненько так, приречено...

На те воно й диво...

Хургадинський п’ятизірковий Titanik Resort & Aqua Park, який працює за системою «усе включено», теж має цілу низку беззаперечних переваг. Але, мабуть, однією з головних його окрас є аквапарк із божевільними швидкісними гірками. Маленьку незручність — готель розташований на другій лінії, тобто не безпосередньо біля моря, — тут зовсім не відчуваєш. Оскільки через дорогу розташований готель Aladdin, чиїм пляжем, а також закусками і напоями, які подаються в його пляжному барі, гості Titanik можуть користуватися цілком безкоштовно. Більш того, ліньки переходити через дорогу — до ваших послуг пляжний автобус, який із 09.00 до 15.00 кожні п’ятнадцять, а з 15.00 до 17.00 — кожні тридцять хвилин курсує між готелями.

У Хургаді (утім, як і в тому самому Шармі) туристи мають можливість усіляко урізноманітнити свій відпочинок. Наприклад, в один із вечорів побувати на шоу «Тисяча й одна ніч». Скажу прямо: перфоманс цей — не для естетів, але тих, хто досидів до фіналу, чекає приголомшливий «бонус»: традиційний єгипетський чоловічий танець. Танцюрист, одягнений у спідниці, кружляє стільки часу й у такому темпі, таке виробляє з бубнами, що починаєш сумніватися в реальності того, що відбувається — ну не може звичайна людина досягти такої досконалості, такої відточеності і гармонійності рухів!..

Любителі активного відпочинку вибирають між мегасафарі на джипах, сафарі на квадроциклах, дайвінгом і риболовлею. Дехто, до слова, примудряється побувати скрізь. Охочим помилуватися чарівною красою Червоного моря — пряма дорога на морські прогулянки до коралових рифів, у коралову бухту або кораловий сад. А який казково прекрасний Райський острів!.. Допитливих гостей чекають Каїр, «бедуїнка», монастирі Св. Антонія і Павла. Ну і, звісно ж, усесвітньо відомий Карнакський храмовий комплекс.

Карнакський храм почали будувати 4 тис. років тому і будували (тільки вдумайтеся!) протягом двох тисячоліть. Сьогодні його щорічно відвідують близько трьох мільйонів людей. Але, незважаючи на такий щільний туристичний потік, у кожного відвідувача є можливість «заблукати» у монументальному гіпостальному залі з 134 гігантських колон, на верхівці кожної з яких могли б розміститися 50 осіб. Як давні єгиптяни створили таке диво?.. Напевно, про це немає сенсу думати. Адже на те ж воно й диво...

Шармна чарівність буржуазії

У Шармі нашим «домом» став гостинний п’ятизірковий Sunrise Island View Resort, який також працює за системою all inclusive. Головна особливість цього готелю — він складається з безлічі двоповерхових котеджів, досить примхливо розкиданих по величезній території. Спочатку, поклавши руку на серце, трохи плутаєшся: у який бік йти на пляж, а в який — до ресторану?.. Але ця дезорієнтація — явище, яке легко долається протягом першого ж дня перебування в Sunrise, тому що, розібравшись, виявляєш у розташуванні будиночків чітку і струнку систему. І обов’язково відвідайте «санрайзівський» італійський ресторан! Вишуканий і з чудовою кухнею. Душевний, словом.

Досхочу засмагли і накупалися, саме час зробити вилазку до міста. Перший пункт призначення — уже згадуваний район за назвою Наама бей. Шопінг, шопінг, чашка кави у затишному кафе на гарній набережній і знову — шопінг, шопінг, шопінг... Тут (хоча знавці і стверджують, що шармівські ціни дещо вищі за хургадинські) витрачати гроші на сувеніри й інші дрібниці — саме задоволення. Усі продавці незмінно привітні, чемні й уважні. Ввечері раджу сходити на дискотеку в місцеве Hard Rock Cafe, щоб на повну котушку відтягнутися із ситою, задоволеною життям буржуйською (у найкращому розумінні цього слова) публікою.

Далі за планом — Старе місто. Дуже автентичне, незважаючи на велику кількість туристів, місце. Тут звичайно купують фрукти, солодощі і приправи, мальовничо розкладені різнобарвними купками по численних кошиках. І блукають, блукають кривими вузькими вуличками, заглядають у завулки, намагаючись хоч одним оком підглянути, як насправді живуть, що думають і відчувають ці такі дивні і загадкові єгиптяни?..

...і зустріти світанок на горі Мойсея

Проте найяскравішим єгипетським враженням назавжди залишиться неймовірна, надзвичайна, ні з чим не порівнянна подорож — підйом на гору Мойсея.

Кажуть, кожному, хто на неї піднявся, Бог відпускає всі гріхи. Але це, як ви розумієте, треба заслужити. Сходження триває близько трьох годин і відбувається вночі в цілковитій темряві: дорогу кожен освітлює собі сам виданим гідом ліхтариком. Кам’яниста і звивиста дорога дуже важка і, не приховаю, вельми небезпечна. Усе ускладнюється ще й тим, що через перепад висот починає «стрибати» тиск, плюс — що ближче до мети, то дедалі холоднішим стає повітря. Як люди, а більшість із них, м’яко кажучи, зовсім не спортсмени, долають цей вкрай важкий шлях?.. Відкіля беруться сили навіть у немолодих і далеко не здорових?.. Що або хто бережно веде усіх до заповітної вершини?..

А потім сходить сонце...

...Пам’ятаєте, що співав у чудовому мультфільмі «Бременські музиканти» Трубадур?

«Ночь пройдет,

наступит утро ясное,

Знаю: счастье нас

с тобою ждет.

Ночь пройдет,

пройдет пора ненастная

Солнце взойдет...»

Саме так: щастя нас із тобою чекає. Крапка.