ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ...

11 листопада, у день святого Мартіна, в день закінчення Першої світової війни, над Словаччиною поплив могутній голос історичного Ведеріна — найбільшого дзвона кафедрального собору св.Мартіна в Братиславі, що сповістив про повернення своїх молодших братів — п’яти дзвонів, які відродилися для другого життя завдяки підтримці сусідніх країн, у тому числі й України. 26 листопада братиславці й гості столиці вперше почують голосне послання п’яти нових дзвонів, що стали своєрідним символом об’єднаної Європи нового тисячоліття.

Однак цим подіям передувала давня історія... В архітектурному комплексі старої частини Братислави собор святого Мартіна вирізняється масивністю й незвичним малюнком гострих шпилів. У його стінах фізично відчуваєш вагу могутності й історичних трагедій. І не дивно, адже з 1221 року, коли розпочалося будівництво Будинку святого Мартіна, минуло багато століть. З багатьох історичних причин, лише 1452 року народ зміг милуватися стрункими шпилями собору. У 1563—1830 рр. Будинок св. Мартіна був коронаційним костьолом угорських королів із роду Габсбургів. Шість масивних голосів святого Мартіна оповіщали про народження й смерть, про війну й мир, про радість і сум. По суті, дзвони були джерелом інформації, яку люди слухали серцем. Після Першої світової війни, коли з п’яти менших дзвонів було вилито зброю, у вежі собору залишився лише Ведерін — один із найстарших і найцінніших дзвонів Європи. У 60-х роках нашого століття через незадовільний технічний стан Ведерін «змовк». Дзвіниця Будинку святого Мартіна спорожніла, могутній голос ветерана замінили милозвучні голоси дзвонів інших соборів, які народ слухав із розчуленням, радіючи буттю. Лише 1999 року, завдяки громадській ініціативі, що здобулася на широкий резонанс у суспільстві, було зібрано гроші на реставрацію Ведеріна. Але що таке Ведерін без своїх «ведерінчиків»? Так виникла ідея відродження решти п’яти дзвонів, ініціатором якої стало Товариство Фердинанда Мар-тіненга (ТФМ). Реалізацію проекту «Свято дзвонів — послання об’єднаної Європи» підтримали Міністерство закордонних справ Словацької Республіки, Римсько-католицьке парафіяльне управління св. Мартіна, громадська асоціація «Європейський дім», Братиславська ратуша й інші організації Словаччини. У пошуках коштів організатори проекту звернулися в посольства п’яти сусідніх держав — чеське, українське, австрійське, угорське та польське. «Посольство України відреагувало першим. Українці проявили жвавий інтерес до цього міжнародного проекту. Сила ідеї, що полягає у відродженні історичної пам’ятки й символізує об’єднання Європи в майбутньому тисячолітті, нарешті, переконала й інших», — зазначив голова ТФМ Петр Кургаєц.

«Проект допомоги у відновленні дзвонів Будинку св.Мартіна з українського боку проходив під патронатом Президента Леоніда Кучми, — говорить перший секретар посольства України у Словацькій Республіці П.Петрище. — Ми пропрацювали питання фінансування виготовлення «українського» дзвона, вартість якого становила приблизно 10 тис. доларів США. Ідея проекту близька міжнародній політиці нашої держави: тільки в єдності — майбутнє й сила Європи».

На тлі останніх подій, що відбулися в українсько-словацьких відносинах, — запровадження візового контролю між двома державами, проголошення Україною редмісної угоди (про неможливість повернення біженців зі словацької території на українську) — участь України в цьому міжнародному проекті щонайкраще свідчать про прагнення держави жити в мирі й злагоді не тільки з найближчими сусідами, а й усіма європейськими країнами.

Дзвони виливалися на Мораві у відомій дзвонярській майстерні Марії Дітріхової-Томашкової. Кожен дзвін виготовлений на кошти тієї чи тієї країни і має власне ім’я: український названо на честь св.Володимира, авст-рійський — Марії Терези, польський — Яна Павла II, угорський має ім’я св.Штефана, а чеський — св. Елішка. Ці п’ять дзвонів покликані не тільки тішити братиславців і гостей столиці злагодженістю голосів, вони стануть символом примирення, порозуміння й толерантності, вони — сучасні посли спокою та миру в Центральній Європі.

Освячення дзвонів стало великим святом для словаків. На запрошення президента Словацької Республіки Рудольфа Шустера, на церемонії були присутні політичні й церковні представники не тільки Словаччини, а й усіх країн, що брали участь у цьому грандіозному проекті.

«Народжуюся з вами, помираю з вами, радію з вами, плачу з вами, кличу вас до себе своїм серцем, слухайте мій голос своїми серцями, ви — всі люди доброї волі» — цю думку, увічнену на кожному з дзвонів, можна прочитати й зрозуміти лише тоді, коли вони становлять єдине ціле.