ДМИТРО МЕЛЬНИЧУК: «У ВИЩОЇ ОСВІТИ Є ТРИ КИТИ — ЗНАННЯ, ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА Й ГУМАНІЗМ»

Поділитися
Академік Національної академії наук і Української аграрної академії наук, доктор біологічних нау...

Академік Національної академії наук і Української аграрної академії наук, доктор біологічних наук, професор, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки і техніки України, донедавна — президент Всесвітнього консорціуму установ вищої аграрної освіти й досліджень (у цій організації представлено 136 країн), а нині почесний президент цього консорціуму — таким далеко не повним списком регалій і заслуг ректор Національного аграрного університету Дмитро Олексійович МЕЛЬНИЧУК зустрічає свій 60-річний ювілей.

— Дмитре Олексійовичу, чим є, власне, цей консорціум?

— Кілька днів тому ми приймали директора FAO (Food Agricultural Organization) пана Жака Дюуфа. Ця міжнародна структура, що об’єднує 186 країн, займається проблемами чистоти продуктів харчування і сільськогосподарського виробництва. Напередодні зустрічі прем’єр-міністр України підписав документ-звернення з клопотанням про вступ нашої країни до цієї організації.

Ректори аграрних вузів, які були присутніми 1998 року на торжествах із нагоди 100-ліття нашого університету, дійшли висновку про необхідність створення організації вчених, педагогів-аграріїв, які переймалися б вирішенням проблеми збільшення виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості. Так з’явився консорціум.

Одне з головних питань, що обговорювалося на останній конференції консорціуму: як модернізувати навчальні плани та програми підготовки фахівців у галузі сільського, лісового, рибного господарства, ветеринарної медицини, щоб одночасно дати знання про захист природи від несприятливих впливів і хімікатів, які використовуються в агротехнологіях.

— Ця проблема стосується не лише України?

— Це загальносвітова проблема. Причому якщо слаборозвинені країни відчувають нестачу продуктів харчування, то багаті стурбовані екологічними проблемами, пов’язаними з наслідками хімізації сільськогосподарського виробництва. І це питання стоїть для них так само гостро, як для бідних країн — проблема харчування.

За даними FAO, у світі сьогодні накопичено півмільярда тонн заборонених пестицидів (в Україні — понад 20 тисяч тонн). Якщо країни третього світу, прагнучи нагодувати своє населення, підуть тим самим шляхом, що й багаті держави, і так само забруднять грунт, воду й повітря, — складуться нестерпні умови для життя взагалі. Сучасна агрокультура орієнтується на екологічно безпечні технології. Звісно, використовуючи хімікати, можна протягом року отримати добрий прибуток. Та куди потім подіти ці страшні отрути? Щоб їх нейтралізувати, потрібні величезні гроші, яких немає. Крім того, екологічно чисті продукти складні у виробництві й дорого коштують. Ось про це і йшлося на конференції. Надалі, вже у режимі Інтернету, дороблятимемо плани й програми, прийнятні для всіх.

На зустрічі з генеральним директором FAO ми обговорювали об’єднання зусиль цієї організації та консорціуму. Велика роль при цьому приділяється нашому університету.

— Чи є в Україні продукти, що відповідають міжнародним нормам і стандартам?

— Так, більшість наших продуктів відповідатимуть цим стандартам. За останні 10 років різко зменшилося застосування «хімії» у сільськогосподарському виробництві, щоправда, це сталося через брак фінансів. Щоб Україна ввійшла в число країн, які експортують свої продукти, ми повинні мати мережу лабораторій, сертифікованих відповідно до міжнародних стандартів. Першу з них, згідно з указом Президента, буде створено при нашому університеті.

— Ви очолили сільськогосподарську академію 1984 року. За минулі роки УСГА стала Національним університетом. Які ще перетворення сталися у вашому вузі за цей час?

— Я прийшов на посаду ректора УСГА з Національної академії наук. Доти працював в Інституті біохімії ім. О.Палладіна, був учнем академіка Максима Федотовича Гулого. Ставши ректором, головним напрямом діяльності академії вважав посилення науково-дослідницьких робіт. Потім стали покращувати матеріальну базу. 1989 року вийшли на перше місце серед 108 сільськогосподарських вузів СРСР, чим дуже пишалися. Потім з’явилася можливість побувати на Заході, і я зрозумів: необхідно провести колосальну роботу з адаптації системи освіти до світових стандартів. Услід за університетом ім. Т.Шевченка, ми отримали статус автономного, самокерованого вузу, отже — управлінську свободу. Колосальні права з’явилися в нашої вченої ради. Цього було досить, щоб сформувати нову структуру, внести необхідні зміни в наукову тематику, сформувати нові спеціальності, факультети. А найголовніше — отримати визнання системи підготовки фахівців у нашому університеті провідними університетами світу в аграрній сфері, що підкріплено офіційними меморандумами.

Розпочали реформування на свій страх і ризик. Уклали багато договорів із західними університетами. Це дало університетові близько 15 млн. доларів. Завдяки такій фінансовій підтримці не лише змогли навчити людей нових технологій, ринкових спеціальностей, переробити навчальні посібники, а й комп’ютеризували університет, створили інформаційну мережу. Сьогодні провідні професори зарубіжних університетів читають у нас лекції.

Наукова діяльність для нас не менш важлива, ніж педагогічна. До того ж ще зовсім недавно деякі колеги казали: «Куди ви нас ведете? Ми не повинні займатися бізнесом. Наша справа — наука й педагогіка!». Доводилося переконувати.

Проте саме наукова діяльність сьогодні дозволяє нашим співробітникам нормально почуватися у фінансовому плані. Уряд дозволив до 50% заробленого віддавати на зарплату, решту — на розвиток університету.

— Дмитре Олексійовичу, вам удалося створити команду професіоналів і однодумців, хоча, напевно, з’явилися й недоброзичливці...

— Лютих ворогів у мене начебто немає. А решта — мистецтво керівника. Хочеш упровадити щось нове, знайди кілька однодумців. Щойно колектив побачить, що слова набувають підтвердження на практиці, все просувається дуже швидко.

Мої сини розпочинали свій шлях у науку не в аграрному університеті. Старший — в Інституті біохімії, а молодший навчався в аспірантурі університету ім. Т.Шевченка за фахом вірусологія. Вдома ми часто говорили про перспективи університету, вони завжди були грамотними опонентами. Жалкував, що сини не зі мною працюють. Хлопцям же здавалося, що робота в сільському господарстві не надто престижна. Тішуся, що вдалося їх переконати.

З часом, працею і знаннями, хлопці здобули авторитет. Старший, Сергій, створив новий факультет — «Якості та безпеки сільгосппродуктів». Йому 33 роки, нещодавно успішно апробував свою докторську дисертацію. Молодший, Максим, — декан факультету рослин і біотехнологій. До мого ювілею видав перший у нашій країні підручник «Біотехнологія рослин», який за всіма параметрами відповідає світовому рівню. Мені не соромно за своїх синів, вони — мої соратники.

— День народження, тим паче ювілей — привід для підбиття результатів, нових планів.

— Планів багато. Завдяки студентам почуваюся молодим. Вуз набув міжнародного статусу. До нас повинні їхати по освіту. Але на цьому шляху ще дуже багато треба зробити. Працюю над підручником. Завжди ставився до себе суворо, тому, коли відчую, що поруч є хтось сильніший, передам «кермо» йому. А втім, чудово розумію: навряд чи можна було б говорити про власні успіхи й досягнення університету, якби не було поруч людей, котрі вірили в мене, — і моїх учителів-наставників, і моїх колег, і сім’ї, що завжди поруч, і людей, зацікавлених у процвітанні України.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі