ДИРЕКТОР КЛІНІКИ ПЛАНУВАННЯ СІМ’Ї СЕРГІЙ ДЕНИСЕНКО: «НАРОДИТИ МОЖЕ БУДЬ-ЯКА ЖІНКА, Я УПЕВНЕНИЙ У ЦЬОМУ НА 100%»

У Клініці проблем планування сім’ї насамперед вражає абсолютна, якась навіть ненормальна чистота. Побачивши мої здивовані очі, керівник клініки Сергій Денисенко задоволено усміхнувся, запропонувавши каву для зав’язки розмови і... білі капці для екскурсії по його закладу.

Пацієнтів було багато, але черга була відсутня. Кожного нового відвідувача відразу брав привітний медпрацівник у зеленій медуніформі і разом із ним зникав.

Сергій Вікторович запросив у кабінет діагностики. Найсучасніша апаратура протягом півгодини дозволяє зробити комплексне обстеження організму. А в кабінеті УЗД, де за ширмою саме обстежили пацієнтку, дисплей комп’ютера не лише видав картину стану жіночого організму, а й показав розкладку руху крові по артеріях і венах.

У лабораторії на екранах комп’ютерів копошилися сперматозоїди. Здивувало, що всі вони різні — наприклад, траплялися з якимось обрубком замість нормального хвоста, і, навпаки, із двома хвостами, із недорозвиненим тільцем і якоюсь пом’ятою головою. Лаборант Діма прискіпливо їх відбраковував, кращі екземпляри мітив синім кольором.

— У чоловіка сперматозоїди виробляються протягом усього життя, — коментує Сергій Вікторович, — і чоловіче безпліддя може бути обумовлене їхньою недостатньою кількістю чи ж повною відсутністю, дефектами будови, малорухомістю. Техніка, якою ми володіємо, дозволяє відстежити те, що в звичайний мікроскоп побачити неможливо, і відібрати 10—15 кращих зразків.

— Існує думка, що характеристики сперми можна поліпшити...

— Це найбільша помилка. Якість сперми закладено природою, і поліпшити її показники неможливо.

— А якщо сперматозоїдів немає, тож, немає й жодного шансу на нащадка?

— Є. Нерідко вони ховаються в самій тканині яєчка і просто не виходять назовні. Операція займає не більше п’яти хвилин, але це лише маленька складова найскладнішого процесу. Сьогодні ми єдині в СНД володіємо технологією їхнього вилучення і введення в яйцеклітину, що гарантує настання вагітності.

Наше інтерв’ю перервали — Сергія Вікторовича викликали на таку п’ятихвилинну операцію. Пацієнтом виявився священик у повному розквіті сил.

— Таким людям я радив би докладніше вивчати Біблію, у якій написано, що благі справи Господь робить руками людей. Якщо в жінки проблеми з настанням вагітності (з різних причин, іноді навіть унаслідок лікарських помилок), і в наших силах їй допомогти, то справа ця — найвищою мірою богоугодна.

— Які ще причини призводять до безпліддя?

— Якщо говорити дуже спрощено, їх три: перша — проблеми з репродуктивними клітинами (у тому числі з їхньою взаємодією), друга — із місцем зустрічі цих клітин (як правило, «неполадки» із матковими трубами), і третя — ті й інші разом узяті.

— Які методи лікування безпліддя ви використовуєте?

— Існують два принципово відмінні види так званого штучного запліднення. Перший — ЕКО або IVF. Коли беруть розчин сперматозоїдів і заливають ним яйцеклітини. Таку методику застосовують при деяких формах безпліддя і, загалом, вона малоефективна (15—30% успіху на цикл лікування). Від цього способу ми відмовилися багато років тому.

Впровадження революційно нової методики ІКСІ в медицині, що займається проблемами безпліддя, стало віхою — запліднення яйцеклітини відбувається не випадковим сперматозоїдом, а добірним, найкращим.

— Чи часто трапляється так, що ви коректуєте діагноз, поставлений в іншому місці?

— Ситуації бувають різні. А взагалі приблизно в 90% випадків попередній діагноз, із яким до нас звертаються, істині не відповідає. Наприклад, фіброміоми можуть виявитися вагітністю, і навпаки. І найчастіше річ зовсім не в компетентності лікарів. Діагностичні помилки нерідко обумовлені рівнем технічного оснащення поліклінік і лікарень. Крім того, сам принцип первинних обстежень, у тому числі ультразвукових, не відповідає сучасним вимогам. Апарат УЗД має бути робочим інструментом кожного гінеколога чи уролога.

— Які ситуації для вас найскладніші?

— Найбільша проблема для нас — недостатня психологічна готовність пацієнтів. Як правило, це пов’язано з нерозумінням суті проблеми та шляхів її вирішення. У більшості випадків настання вагітності вдається домогтися досить швидко, а іноді для цього необхідний певний час.

— Окрім вирішення технологічного боку питання, має бути ще й певна філософія...

— Безумовно. І заснована вона на принципово новому підході до цієї проблеми. Нинішня медицина немов розділяє подружні пари: жінкою займаються гінекологи, а чоловіком — урологи. Але чоловік і жінка в сім’ї — єдине ціле. Наш досвід роботи свідчить: більш ніж у 80% випадків проблеми у двох сторін — тобто лікувати треба саме пару.

— Які операції для вас найскладніші?

— За оснащеністю наша клініка — одна з передових у Європі, тому стандартні клінічні ситуації для нас ніякої складності не представляють. Причому йдеться не лише про діагностику, а й про негайне надання допомоги, у тому числі й оперативної.

Найскладніше — випадки чоловічого безпліддя, коли якісних сперматозоїдів у чоловіка або дуже мало, або зовсім немає. Друге — це «браковані» яйцеклітини у жінок. На відміну від чоловіків, у яких сперматозоїди виробляються протягом усього життя, і їхній склад може змінюватися, жінка народжується з певним набором яйцеклітин. У такій ситуації найшвидший і ефективний шлях — скористатися яйцеклітинами родичок (сестри, матері тощо), донорів. Або працювати з клітинами пацієнтки до отримання результату.

Особливо приємно, коли вдається допомогти зовсім безнадійним парам, на яких медицина, як то кажуть, «поставила хрест».

Ось типовий приклад — 43-річне подружжя. У жінки відсутні яєчники і маткові труби, а в чоловіка — сперматозоїди. У які лише клініки вони не зверталися, чого лише на собі не випробовували! До нас прийшли, щоб остаточно переконатися: дітей у них ніколи не буде. Ми зробили у чоловіка забір тканини яєчка, і виявили там сперматозоїди, виділили їх, з’єднали з яйцеклітинами рідної сестри його дружини, і помістили в матку дружини. Вагітність пройшла успішно, народилася двійня.

— Чи впливають інфекційні захворювання на можливість зачаття?

— Безумовно. Як правило, ми у своїй практиці стикаємося вже з їхніми наслідками. Але хотілося б застерегти від зайвого захоплення пошуком і лікуванням неіснуючих інфекцій. А це зараз, на жаль, дуже модно. Іноді складається враження, що вся країна зайнята пошуком і знищенням хламідій і всіляких подібних інфекцій. У результаті зі здорових людей роблять хворих, угробивши печінку, нирки й імунну систему.

— Що можна порадити жінкам, аби проблем із зачаттям дитини не виникало?

— Це питання досить делікатне. Оскільки, з одного боку, потрібно стежити за собою і періодично звертатися до лікарів — це нормально. З іншого боку, і зловживати цим не слід, а то ж і перестаратися можуть. Тому необхідно просто вести нормальний спосіб життя. Як то кажуть, немає у світі речей отруйних, лише кількість робить їх такими.

І ще, якщо є проблема із зачаттям і виношуванням плоду, у жодному разі не можна сидіти на вегетаріанській дієті. У моїй практиці неодноразово бували випадки, коли вегетаріанські сім’ї мали проблеми саме з цієї причини.

А народити може будь-яка жінка, я упевнений у цьому на 100%. Мова лише йде про те, скільки на це знадобиться часу. Одній парі вистачає місяця, іншій — і півроку мало. Звісно, якщо, наприклад, у жінки видалені матка і яєчники, а в чоловіка немає яєчок, то тут ми безсилі.

Для нас не існує вікових обмежень. Наприклад, зараз ми працюємо з пацієнткою, котрій 62 роки. Щороку за допомогою клініки народжується близько півтисячі дітлахів.

— Як відбулося «зачаття» вашого центру?

— Спочатку нас було троє однодумців: я, Олександр Дарій і Мирослав Кононенко. Тоді я працював в Інституті урології, оперував онкологічних урологічних хворих. А проблеми чоловічого безпліддя вивчав на дозвіллі.

Ідеєю створення центру зайнялися й ті, кому ми запропонували з нами працювати. Але доленосним у вирішенні цього питання стало знайомство з нинішнім держсекретарем Міністерства охорони здоров’я, директором поліклініки «Київміськбуду» Юрієм Володимировичем Поляченком. Саме завдяки його розумінню і підтримці ми змогли створити принципово нову структуру.

— Кажуть, щоб у житті чогось домогтися, потрібно тричі поміняти напрям діяльності. У вас так і вийшло: корабельний хірург, онкоуролог, і, нарешті, фахівець із проблем чоловічого безпліддя, директор клініки. Процес завершився?

— Напевно, ні. Ми завжди прагнемо досконалості, а межі цьому, як відомо немає. Море привчило мене до відповідальності, онкоурологія дала неоціненний досвід. А клініка — відчуття гармонії та повноти життя. Адже щораз, коли бачиш таке бажане, таке вистраждане зародження життя, усвідомлюєш свою причетність до нього, відчуваєш ні з чим незрівнянну радість.