Чого бідні?

Не маю ані найменшого бажання пропонувати голосувати за тих чи інших. Це ваш власний вибір, і вам з ним жити. Наприклад, моєю єдиною метою і єдиним вибором у житті є не конкретна людина чи партія. Моїм вибором є Україна. А відтак саме та людина і партія, які найбільше відповідають ґатунку «будівельного матеріалу» для нашої країни, і є моїм вибором. А ще - я реаліст і розумію, що швидко нічого не робиться. Історія багатьох життів, покладених заради України, - тому підтвердження.

Залишається зовсім небагато часу до, можливо, останніх виборів, коли ще маємо шанс захистити власну гідність. Дехто не бачить цього шансу. Але питання в іншому - чи хоче цей «дехто» його бачити? Якщо так, то мають бути в голові якась стратегія чи план на роки вперед. Не просто емоції - «все погано» і «вибору немає». Якщо ти не байдужий, то мусиш бути терплячим. Не можна розбігатися з друзями чи розривати шлюб через якусь дрібничку. Інакше ти просто дурень. Реалії сьогоднішнього політикуму такі, що сортність лайна має значення. Іншого цивілізованого способу розв’язати проблеми в країні, крім виборів, не існує. І та «цеглинка», якість матеріалу котрої найбільше відповідає твоєму уявленню про майбутнє країни, яку будуємо, і має бути твоїм вибором. Вибором твоєї совісті. Якщо не хочеш залишитися без вибору, обирай того, кого можна замінити із часом на ще кращого. Думаймо і обираймо! Бо ж заслуговуємо на тих, кого самі обрали.

А тим часом з року в рік виборчі парадокси набувають клінічного характеру. Вибір сучасного виборця полягає в тому, щоб голосувати не «за», а «проти». І це не ми такі розумні прийшли до цього. Це нас, телят, підвели до корита і дивляться - з’їмо чи ні. Їмо. Рік тому всім миром, від Заходу до Сходу країни, гудили владу, не давали їй і року життя, а підійшли до нових виборів, і соціологи знову показують одні й ті самі цифри - знайомі ще з попередніх перегонів. Якесь кероване море. Куди політтехнологи разом з телеканалами дунуть, туди хвилі й покотять.

А тим часом головне на виборах для розумних людей - думати головою. Але проблема вже і в цьому. Від так званого небажання розбиратися в сортності лайна шляхом ментальних фільтрів приходимо до «нового» методу: не голосувати проти провладної партії, а знайти будь-які причини проголосувати проти опозиційної партії. Бо вони однакові. Краще проти всіх, ніж за когось білого й пухнастого, хто ні на що не впливає. І що маємо на виході? Розумна людина сама себе позбавила можливості вибору. «Чого дурні? Бо бідні. Чого бідні? Бо дурні».

Проблема всіх інших, які так само голосують не «за», а «проти», в тому, що вони голосують серцем. А серце - це, як відомо, м’язи. Якщо їх перевантажити, вони почнуть боліти - крепатура. Тож телебачення ближче до виборів навантажує серце різними «вправами», і вже забуваємо, що міцність м’язів - це сила і здоров’я. Ми просто реагуємо на біль і емоційно намагаємося позбутися його. Не вдаючись до аналізу. Нам болить. Ми роздратовані і голосуємо не за м’язи і здоров’я, а проти болю. Ми голосуємо «проти». «Чого дурні? Бо бідні. Чого бідні? Бо дурні».

Окрім розумних і не зовсім, є ще одна соціальна група. Заможні і бідні.

Оскільки політика і бізнес у нашій країні протиприродно пов’язані громадянським шлюбом, то заможні (не багаті, а саме заможні) голосують за «своїх». Це така вмотивована аморальність. Вони на підсвідомому рівні розуміють, що роблять неправильно, але не мають, як самі кажуть, іншого виходу. Вони доводитимуть, що інші - ще гірші, ну, можливо, однакові. А коли всі однакові, вони із повним моральним правом голосують за «своїх». А чом би й ні?

Ну, а бідні? Не жебраки, але точно не заможні? Ті, кому нема чого втрачати, крім власного життя і життя своїх дітей? Ті, які не залежать від бізнесу і не на гачку у спецслужб? Котрі голосують хто серцем, хто головою - залежно від того, хто який телеканал дивиться? Їхнє виправдання - щирість. Вони такі, якими їх робить життя, а життя - знаєте, яке.

То чим тоді голосувати, якщо і серце, і розум, і бідність, і багатство - наші власні найперші вороги? Єдине, що залишається, - совість. Якщо маєш її, в тебе немає іншого вибору, ніж обирати совістю. Тож мусимо голосувати совістю, щоб потім не був винним хтось інший, з його «неправильним вибором», а ми б не роздували знову щоки і не казали, що голосували не за цих. Мусимо відповідально вибрати цеглину, від якої залежатиме міцність цілої будівлі. Не «шалаша» на фінській затоці чи пасіки з навісом, а величної будівлі. Якщо вже не наважилися розібратись у сортах лайна, то спробуймо принаймні розібратись у якості будматеріалів.