Чи варто «переучувати» інтроверта?

Соціальний Прокруст так і намагається вкоротити усіх нас, наштампувавши зручних гвинтиків для виконання потрібних йому функцій. Називається це по-різному: виховання, навчання, соціалізація і навіть любов і турбота. Підганяють характери і темпераменти під зрозумілі стандарти також сім’я і школа. Невже справді є ті, кому пощастило з психотипом, і ті, у кого він підкачав? Кому з народження потрібна переробка? Наскільки ця переробка можлива, а головне - необхідна?

Вроджені і набуті

Людей дуже і дуже умовно ділять на психотипи. Що ж, іноді це дуже виручає. Особливо, коли треба подолати почуття невизначеності і навіть страху перед братами по розуму, які надто відрізняються від нас самих. Вони що, на зло нам усе роблять так швидко, що ми нічого зрозуміти не встигаємо, або так повільно, що нам терпець уривається?

Будь-які типології і класифікації людей у психології дуже умовні, з безліччю винятків і застережень. Точно тут можна сказати лише одне: кожен з нас глибоко індивідуальний. Аби переконатися, що люди різні від народження, достатньо поспостерігати за поведінкою немовлят. Чому одні зосереджено крекчуть, інші надривно вимагають? Чудово проводять час усамітнившись або дуже цінують компанію?

Найвідоміша класифікація поділяє всіх нас на два великі загони: екстравертів і інтровертів. Вважається, що особистість може бути організована цими двома принципово різними способами. Першим, хто помітив різницю, був один з основоположників сучасної аналітичної психології Карл Густав Юнг. І цей поділ досі допомагає нам спрощувати розуміння життя і людей, а також труднощів нашої щоденної взаємодії одне з одним.

Якщо зовсім коротко, то інтровертованість у поведінці читається оточенням як певна закритість характеру, орієнтованість на власні внутрішні відчуття, а екстравертованість декларує відкритість і налаштованість на хвилю зовнішнього світу. Тобто інтроверти - ці, як вони самі себе називають, Іхтіандри духу, вміють і люблять плавати по життю на небезпечній для інших глибині. Там, у глибині душі, - їхня батарейка, джерело живлення психічної енергії. Натомість екстравертована настанова передбачає невимушене ковзання по зовнішньому боці життя, зачепившись за чийсь акваплан...

На око відрізнити «зовнішника» від «внутрішника» буває не так просто. Фізіогноміка, поведінковий аналіз допомагають не завжди.

Приймемо умовно, що є інтроверти-індивідуалісти і екстраверти-кон’юнктурники. Одні нічим не гірші за інших. І ті, й інші мають свої сильні і слабкі сторони. І ті, й інші дивляться одне на одного з певним нерозумінням і часто спотикаються в сімейному і діловому спілкуванні через те, що протилежний тип реагує геть несподіваним чином. Але ж жити і працювати їм часто доводиться разом. І чомусь виходить так, що більш активний психотип починає нав’язувати іншим свої риси як бажаніші.

А тим часом це така сама дикість, як колись спалювання в законодавчому порядку відьом. Або ще нещодавно здійснюване з наполегливістю, гідною кращого застосування, переучування шульг. Адже питання про вродженість основних властивостей нашої психіки залишається відкритим. Вважається, що особливості характеру визначаються, по-перше, органічними, генетичними, тобто вродженими, чинниками. По-друге, впливають зовнішні умови життя, виховання і набуті навички.

Вчені накопичують факти як на користь теорій про генетичну заданість психотипу, так і на захист другої сигнальної системи нашої психіки. Ці останні пропонують просто послідовніше дресирувати всіх нас на зразок собаки Павлова.

Не такий

Кожен тип має, звісно, як переваги, так і певні обмеження. Наприклад, помічати нове для екстраверта природніше, ніж вдивлятися в деталі вже відомого. Добре це чи погано? У ранньому дитинстві, коли щодня від дитини очікують нових умінь і смішних дитячих досягнень на радість батькам, - прекрасно. У школі, де на кожному уроці нова тема, - добре. Можливо, саме тому замислений маленький інтроверт викликає в дорослих тривогу, невдоволення і страх - чи все гаразд і як буде далі? І йому ж часто дають зрозуміти, нехай і мимоволі проектуючи на тихоню власні батьківські комплекси, що з ним щось не так.

Про дитину-інтроверта говорять ледве не як про проблемну. Лист з інтернет-форуму: «Моїй доньці рік і десять місяців. І вона любить гратися сама! Може, варто вже показати маленьку дитячому психологу?.. Контакту з іншими дітьми не прагне і на ранках виступати не любить». Таким стурбованим батькам доводиться довго пояснювати, що, можливо, дитина аж ніяк не сумує, просто характер у неї такий. І що впевненою у собі і самодостатньою вона виросте тільки в одному випадку: якщо її сприйматимуть такою, яка вона насправді. А тепер іще й нова страшилка з’явилася - аутизм.

Батьки-екстраверти щиро не розуміють потреб маленького інтроверта - і звідки він такий узявся? А ви придивіться уважно - і знайдіть схожий характер серед найближчих родичів. Але навіть тоді, коли дитина точнісінько повторює поведінку бодай одного зі своїх батьків, її все одно намагаються «переробити».

Цілком зрозуміло, що вплив сім’ї на формування характеру дитини великий. Але ж не безмежний! Хоч би як намагалися батьки зробити з дитини жвавого веселуна, якщо вона інша від природи, у них нічого не вийде. Більше того, дитина сприйматиме їхні спроби як насильство, стане тривожною, почне невротизуватися, закриватися... А тут уже недалеко і до окремих симптомів аутизму.

Бути не самим собою - це завжди забирає сили, виснажує психічний ресурс. Буває, ми так стараємося - найчастіше несвідомо - відповідати очікуванням учителів у школі, батьків удома, що вже в дитинстві стаємо емоційно виснаженими, стомлюючись на все подальше життя. Отут і справджується прислів’я: посієш звичку - пожнеш характер і долю. Звикла до несхвалення самої себе дитина-інтроверт унаслідок такого виховання, що ігнорує її природну суть, вчиться тільки одному - носити маску. А в масці нелегко щось робити...

Адаптація чи імітація?

Справжня проблема - не маленький інтроверт, а те, що батьки і вчителі не розуміють його потреб і вимагають бути іншим. Екстраверти-батьки інтровертних дітей дуже непокояться. Вони хочуть, щоб чадо досягло успіху в житті, і деякі риси його характеру сприймають як ознаки небезпеки. Якщо дитина - хлопчик, батьки часто хочуть, щоб у нього виробився твердий характер. Якщо дівчинка - повинна бути привітною, товариською.

Навіть якщо батьки самі в дитинстві були тихонями, найчастіше вони хочуть бачити свого нащадка лідером. Ох, уже це лідерство! Багато батьків не можуть спокійно реагувати на саме це слово - вони так хочуть, щоб «у дитини був лідерський характер»! Пам’ятаю, у дев’яності працювали школи лідерів, потім з’явилися лідерські програми і тренінги. Це поняття для багатьох виявилося універсальною принадою. Дякувати Богу, вгамувалися трохи...

До речі, якщо дитина - яскраво виражений екстраверт, а виховувати її доведеться інтроверту, конфлікт інтересів неминучий. Дитина хоче спілкування і нових вражень, батьки - спокою. У дітей-екстравертів відчуття того, що їх люблять, базується на постійному спілкуванні. Спроби пояснити словами, що хтось просто інакше влаштований і хоче іноді побути на самоті, небезпечні виникненням відчуття недолюбленості. Більше того, підростаючий екстраверт потребує компанії, а при його універсальній товариськості і недостатньому спілкуванні вдома виникає ризик зв’язатися з «поганою компанією».

Що стосується навчання: будь-якій дитині треба просто допомогти зрозуміти, як працює її розум. У мене є власна теорія: вчителі у школі, переважно екстраверти, мимоволі нав’язують власні цінності, те, що вважають нормальним для себе, більшості школярів. І вселяють ретельним і вдумливим інтровертам почуття невпевненості у своїх здібностях. А поверхові екстраверти, як правило, школу більше влаштовують. У школі інтроверт частіше недооцінює свій потенціал, а екстраверт - переоцінює.

У чому інтроверт успішний?

Тим часом у дорослому житті, яке настає, щойно минає дитинство, попит на інтровертів у багатьох сферах практичної роботи підвищений. Успішними інтровертами - а це, за деякими даними, і Білл Гейтс, і Уоррен Баффет, і Чарльз Шваб - стають ті, хто зумів використати свої переваги. А сильних сторін чимало: інтроверти спочатку думають, а потім говорять, здатні до глибокого ретельного аналізу, їх тягне на серйозні розмови, а не на пусту балаканину, вони вміють поставити потрібне запитання і до кінця вислухати відповідь. Їхній спокій і стриманість можуть вселяти впевненість іншим людям, особливо у скрутні часи. Вони воліють формулювати ідеї через тексти. Ясність і сталість допомагають інтровертам завоювати довіру співробітників і клієнтів. Екстравертам набагато складніше займатися монотонною рутинною роботою, аналізом великого обсягу інформації і навіть стояти в транспортному заторі... Начальник-екстраверт нерідко здійснює надумані, надміру керівні дії, просто щоб мати зайвий привід поспілкуватися. Тоді як інтроверт намагається заощадити на спілкуванні.

Та от парадокс - більшість успішних інтровертів визнає, що їм довелося добре потрудитися, щоб подолати зневагу і недорозуміння, на які вони наражалися через свою надто спокійну вдачу.

Зрозуміло, якщо людину - самітника від природи змушувати цілий день спілкуватися, знаходити індивідуальний підхід до людей, проявляти турботу і увагу, а емоційно рухливій людині - нидіти над балансом, то в результаті нічого доброго не вийде. Робота просто має бути відповідною. І тут інтроверт, який не втратив за роки шкільних репресій віри в себе, часто набагато більш затребуваний. І саме він крутить непомітні коліщатка добре організованого бізнесу.

Відома відмінність і в тому, як впливає тип особистості на вид бізнесу: екстраверти спираються на вже існуючі потреби ринку, а інтроверти виносять на ринок те, що близьке їм, створюючи цілком нові споживчі запити. Екстраверти прагнуть до розширення ділових контактів, використання всіх можливостей. Інтроверти, навпаки, контакти обмежують, замкнуті в собі, відгороджуються від оточення, зате роблять необхідні запаси, не допускають зайвих витрат, бережуть сили.

Можна спробувати визначити, до якого психологічного типу ви належите. Студенти і школярі роблять це з допомогою доступного тесту Айзенка. Якщо не «бачите» себе в крайніх категоріях - вітаю, ви, як і більшість людей на Землі, амбіверт. Але і це теж вдалий варіант!