ЧАС РОЗКИДАТИ КАМІННЯ

Минулого вівторка, поступившись на полі НСК «Олімпійський» голландському ПСВ — 0:1, київські динамівці втратили шанс продовжувати боротьбу в другій фазі Ліги чемпіонів. Можна зрозуміти уболівальників біло-блакитних. Десятки тисяч вірних друзів столичного клубу залишали головну арену країни в пригніченому настрої. Не було помітно радості й у роздягальні динамівців...

Ми звикли до того, що кращий український клуб протягом останніх чотирьох років пригощав свою «торсиду» футбольними делікатесами. Шанувальники біло-блакитних за цей час побачили найвідоміших «грандів» і «лордів» континентального футболу: «Барселону», «Реал», «Ньюкасл», «Арсенал», «Манчестер юнайтед», «Ювентус», «Лаціо», «Баварію», «Байєр». Українці гідно представляли свою національну школу в поєдинках з клубами-товстосумами й завоювали симпатії в різних куточках матінки Європи. Але скажіть, скільки може триматися на вищому рівні команда, котра не тільки не має щорічного кадрового підживлення, а й час від часу втрачає свої найяскравіші «зірки». Я не докоряю керівникам динамівського клубу, а просто констатую: настав час розкидати каміння.

У кулуарних розмовах з колегами-журналістами в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Італії, Бельгії мені не раз доводилося обговорювати «питання питань»: що таке «Динамо» з Лобановським і чим воно могло б бути без нього. Я пояснював, що сходження на європейські піки 1975 і 1986 років, ренесанс, який розпочався 1996 року, пов’язаний з поверненням Валерія Васильовича, найкраще характеризує роль цього футбольного «месії». Якщо говорити про останній період діяльності українського тренера, слід визнати: нинішнє обличчя «Динамо» Лобановський ліпив, що називається, «з аркуша».

Чотири роки — час достатній для того, аби проаналізувати пройдений тренером і його клубом турнірний шлях. Були на ньому колючки й троянди, але головне — київське «Динамо» сьогодні входить до еліти європейського клубного футболу, незалежно від того, яке місце воно посідає на першій або другій фазах Ліги чемпіонів. Приблизно так само варто, на мою думку, оцінювати й істотно підвищений авторитет національної збірної країни.

Але, як відомо, ніщо не вічне під Місяцем. Одних, як кажуть, нема, а ті — далеко... Переїхали в благополучні клуби випробувані «гвардійці» Шевченко, Ребров, Лужний. Заміна в особі Деметрадзе, Шацьких і Несмачного, ясна річ, не могла виявитися рівноцінною. Затяжні травми Косовського, Кардаша, нестабільна гра Яшкіна, Дмитруліна, а останнім часом, на жаль, і Каладзе, неврівноваженість Шовковського додали проблем, які доводилося розв’язувати «головкому Лобановському»: адже завдання залишилися ті самі, від команди чекають колишніх блискучих переможних серій. Сталося майже за Висоцьким: «Я рванул на десять «тыщ», как на пятьсот, и спекся...». У нинішньому сезоні київські динамівці зіграли вдалі матчі переважно на вольовому настрої, що можна вважати ремісією, коли послуговуватися медичною термінологією. Команді потрібна «свіжа кров», надійні виконавці в кожній лінії. Це особливо виразно засвідчив матч з голландським ПСВ у Києві: варто було на 18-й хвилині травмованому Ващуку залишити поле, як монолітність оборони господарів миттєво порушилася. Владислав — незаперечний лідер останнього рубежу «Динамо». Він не лише хороший у руйнації атак противника, а й єдиний, хто вміє максимально прискорити перехід від оборони до атаки, завести партнерів на безкомпромісну боротьбу. Ні Головко, ні, тим більше, Федоров, що замінив свого товариша, цими якостями не володіють.

Маючи незаперечну перевагу в ініціативі, біло-блакитні на превелику силу налагоджували конструктивні дії. Їм необхідна була тільки перемога. Голландці, звісно ж, про це знали й до пори до часу зайняли вичікувальну позицію. У принципі, вони розраховували на нічийний результат поєдинку в Києві. Про це говорив їхній наставник бельгієць Ерік Геретс на прес-конференції напередодні матчу. Згадалися також його слова, сказані після гри ПСВ—«Динамо» в Голландії. Відомий колишній футболіст, як з’ясувалося, мав слушність, не визнаючи апріорі англійський «Манчестер юнайтед» незаперечним лідером групи G. Для того, щоб прорватися в наступну фазу турніру, підопічним Алекса Фергюссона необхідно в завершальному турі переграти на рідному «Олд Траффорд» український клуб. Якщо ж динамівці візьмуть гору, вони переключаться на Кубок УЄФА.

Кияни ще ніколи не програвали в рідних стінах голландцям. Але це не гарантувало, що й нинішня зустріч виявиться для господарів, коли хочете, святковою. Вселяло надію повернення до лав Максима Шацьких, який у парі з Георгієм Деметрадзе мав розтягти вибудувану «в лінію» оборону ПСВ. Можливо, активність цього дуету допомогла б динамівським півзахисникам вриватися в штрафний майданчик супротивника з глибини. На жаль, цього не сталося, оскільки Шацьких прибув до Києва далеко не в кращій фізичній формі, а що робить на полі грузинський легіонер протягом останніх матчів — мені просто не зрозуміло. До цього варто додати інертність Хацкевича, в’ялого в останніх поєдинках Гусіна. І тільки Бєлькевич справив приємне враження своєю активністю, свіжістю рішень і бажанням перемогти супротивника. На жаль, самотужки Валентинові це не вдалося. Запам’ятався його неординарний удар на 30-й хвилині, після якого голкіпер ПСВ Ватерреус не без труднощів перевів м’яч за лицьову лінію.

Коли команди вже догравали останні хвилини першого тайму, сталося прикре: капітан голландців Ван Боммель акуратно закрутив м’яч зі штрафного на кут воротарського майданчика господарів, де високорослі Гусін і Хацкевич не змогли нейтралізувати не вельми атлетичного, але спритного захисника гостей Уйєра, — 0:1.

Після перерви біло-блакитні пожвавішали. Але низка незрозумілих недбалостей у завершальній стадії атаки не дозволила динамівцям ані зрівняти рахунок, ані, тим більше, вирвати перемогу. У середині другого тайму пригадався поєдинок третього туру чемпіонату Італії «Мілан»—«Ювентус», у якому до останніх хвилин вели перед підопічні Дзаккероні — 2:0. Його опонент Анчелотті кинув у бій француза Трезеге й ветерана Конте. Вони й урятували «Ювентус». У нинішньому складі «Динамо» гравців такого рівня немає, як немає й виконавців, здатних переламати перебіг поєдинку в критичний момент. Але віриться, вони з’являться. І тоді настане час збирати каміння...

Донецький «Шахтар» у матчі п’ятого туру зустрічався в Римі з місцевим «Лаціо». Результат поєдинку — 5:1 на користь господарів. Несподіваний результат було зафіксовано у групі G, де «Андерлехт» обіграв у домашніх стінах «МЮ» — 2:1. Лондонський «Арсенал», вже забезпечивши собі вихід у наступний етап турніру, приймав празьку «Спарту» й переміг — 4:2.

* * *

У матчах 12-го туру чемпіонату України зафіксовано такі результати: ЦСКА—«Таврія» — 0:0, «Сталь»—«Ворскла» — 0:1, «Шахтар»—«Карпати» — 3:2, «Металіст»—«Металург» (Запоріжжя) — 1:1, «Металург» (Маріуполь)—«Дніпро» — 0:1, «Нива»—«Металург» (Донецьк) — 2:3.