Скажи мені, на що ти витрачаєш свої мільйони, і я скажу, хто ти - Соціальний захист - dt.ua

Скажи мені, на що ти витрачаєш свої мільйони, і я скажу, хто ти

8 вересня, 13:08 Роздрукувати Випуск №33, 7 вересня-13 вересня

Ініціятива "Клятва дарування" (Giving Pledge Initiative) — масштабна кампанія, яку 2010 року розпочали засновник Microsoft Білл Гейтс, його дружина Мелінда і фінансист Воррен Баффет.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Як сказано на офіційному сайті ініціятиви, "це спроба заохотити найзаможніших людей та їхні родини пожертвувати більшу частину їхніх статків на філантропію". Засновники кампанії агітують інших мільярдерів власним прикладом: Білл Гейтс оголосив, що жертвує 77,3 млрд дол. (95% своїх коштів), Воррен Баффет — 66,7 млрд дол. (99% від загальної суми прибутку). На травень 2019 року 204 мільярдери з 23 країн світу долучилися до цієї кампанії, твердо пообіцявши (до слова, їхня обіцянка є лише моральним, а не юридичним зобов'язанням) віддати не менше ніж 50% свого капіталу на благодійність, зокрема й на меценатську підтримку різноманітних освітніх проєктів. Серед 204 учасників цієї благородної ініціятиви є всього один українець — мільярдер Віктор Пінчук.

Влітку президент Зеленський провів публічну зустріч із представниками великого українського бізнесу, щоб озвучити пріоритети своєї роботи і послухати про наболіле безпосередньо від представників бізнес-середовища. Цей захід модерував новообраний прем'єр-міністр Олексій Гончарук. На цій зустрічі слово "освіта" як необхідний чинник модернізації країни пролунало з вуст президента кілька разів, але як пріоритет соціальної відповідальности бізнесу позначено не було. 

Чи жертвують кошти ті, хто перебуває на вершині статкової піраміди, на потреби українських університетів і коледжів? Чи мають меценати й університети глобальне бачення того, якою має бути вища освіта в сучасній Україні? 

Наскільки найбагатші українці відчувають свою відповідальність за майбутнє нашої країни (що не в останню чергу дорівнює якости освіти та професійної підготовки наступних поколінь)? Чи вважають за потрібне фінансово вкладатися у процес підготовки професійних кадрів, які зрештою прийдуть працювати й на їхні ж підприємства? Про це й не тільки — у дослідженні DT.UA.

* * *

У нашому спецпроєкті ми спираємося на дані минулорічного рейтингу ТОП-100, складеного виданням "Новое время" разом з інвесткомпанією Dragon Capital.

Ми намагалися зібрати максимально повну інформацію про практику благодійницької підтримки у сфері вищої освіти (внески на підтримку університетів і коледжів, на стипендії та гранти, на наукові дослідження й оновлення технічної бази) за період з мирного 2013-го по 2018-й роки. Для цього ми звернулися з інформаційним запитом до 22 найбільших українських капіталовласників. Дев'ятеро з них не відповіли. Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Петро Порошенко, Костянтин Жеваго, Костянтин Григоришин, Микола Злочевський, Віталій Хомутиннік, В'ячеслав Богуслаєв — пресслужби цих публічних осіб із найбільшими в країні статками промовчали.

Заради справедливости з цього переліку маємо виокремити Дмитра Фірташа. Вже понад п'ять років цей мільярдер вимушено віддає перевагу спілкуванню зі своїми юристами, ніж із пресою. Проте нам достеменно відомо, що пан Фірташ

здійснював благочинну підтримку Українського католицького університету, а також виділяв кошти на десятки стипендій для українських студентів, які навчалися в Кембриджі. Чи продовжує пан Фірташ цю активність, з'ясувати не вдалося. 

Друга категорія наших респондентів виявила різного штибу лукавство або недбалість. Іншими словами, вони відповіли, але зовсім не на ті запитання, які ми їм ставили, або ж їхні відповіді були неповними. Так, пресслужба Олександра Гереги (разом із дружиною Галиною він посідає 10-те місце в рейтингу,

особисті статки — 843 млн дол.) надіслала нам розлогий звіт про те, скільки законопроєктів та депутатських запитів протягом 2018 року ініціював народний депутат. Цей документ справляє враження напівфабриката, що його тримає напоготові пресслужба на випадок будь-яких звернень з боку журналістів. Категорично стверджувати, що пан Герега далекий від проблем в освітній сфері, не можна, адже торік кілька його депутатських звернень стосувалися цієї галузі. Зокрема він звертався до міністрів Л.Гриневич і О.Данилюка щодо врахування особливостей сільської школи та забезпечення належних умов для навчання майбутніх першокласників; до міського голови С.Сухомлина щодо захисту переважного права Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" на укладення договорів оренди навчальних корпусів і недопущення закриття підрозділу університету в Житомирі. Але жодної інформації про те, чи підтримував фінансово "король будматеріялів" університети або коледжі, ми так і не отримали. 

Від Ігоря Кононенка надійшла схожа відповідь. У своєму листі він похвалив редакцію DT.UA за увагу до такої соціяльно важливої теми, як освіта та її благодійницька підтримка, а також нагадав, що в Україні триває реформа освітньої сфери.

"Щодо моєї особистої меценатської діяльности хочу поінформувати Вас, що у 2018 році почала діяти Благодійна Організація "Благодійний Фонд Ігоря Кононенка". В рамках його діяльности в жовтні 2018 року запрацювала унікальна безкоштовна програма "Мобільний інклюзивно-ресурсний центр для дітей з особливими потребами", — зазначив на прощання пан Кононенко, проігнорувавши всі наші запитання. 

Між іншим, з незрозумілих причин імени вже екснардепа Кононенка немає в рейтингу найбагатших українців за минулий рік. Однак згідно з даними його податкової декларації, поданої в грудні 2018 року, самі лише дивіденди пана Кононенка на кінець минулого року становили 17 млн 899 996 грн. 

"Пан Костельман (№20 у рейтингу, особисті статки — 269 млн дол.) не є публічною особою і не надає коментарів", — лаконічно відписали нам від імени власника Fozzy Group.

PR-менеджер департаменту комунікацій компанії Kernel, яка належить Андрієві та Руслану Веревським (№15 у рейтингу, особисті статки — 420 млн дол.), запевнив, що ця компанія "підтримувала і продовжує підтримувати навчальні заклади", але давати детальну або просто наочно доказову інформацію про обсяги та спрямування цієї підтримки відмовився.

"Ми не готові розкривати наразі суму коштів, вкладених в освітні проєкти", — відповіли нам у пресслужбі власника аграрної компанії UkrLandFarming Олега Бахматюка.

До речі, пан Бахматюк — неофіційний мультимільйонер і суперлатифундист, жодної його податкової декларації не знайдеш у Єдиному державному реєстрі декларацій. Немає його імени й у топ-100 найбагатших українців, даними якого ми оперуємо в нашому спецпроєкті. Наскільки нам відомо, це невипадково: Олег Бахматюк свідомо докладає зусиль, щоб залишатися поза будь-якими рейтингами, де публікуються дані про статки. Але ще 2014 року інвестиційна компанія Dragon Capital і журналісти "Нового времени" подавали його ім'я як одного з найбільших українських землевласників зі статками 804 млн дол. на 10-му місці в рейтингу найзаможніших українців. При цьому укладачі тодішнього рейтингу зазначали: 2014 року справи в пана Бахматюка йшли кепсько, його статки, за оцінками експертів, зменшилися на 40%, тож він залишив клуб українських мільярдерів. 

На жаль, складно назвати повноцінною реакцією на запит і відповідь засновника інвестиційної компанії UFuture Василя Хмельницького (№36 у рейтингу, особисті статки — 125 млн дол.),

хоча цей мільйонер робить порівняно чимало для підтримки освіти в Україні. За даними з відкритих джерел, пан Хмельницький, зокрема, ініціював створення першого в Україні міжкорпоративного IT-університету BIONIC University та інноваційної ІТ-школи UNITFactory, підтримував магістерську програму з публічного адміністрування в НаУКМА. У квітні 2017 року Фонд В.Хмельницького K.Fund повідомив про запуск у Києві інноваційного парку UNIT.City — зародок екосистеми для розвитку бізнесу у сфері високих технологій. Василя Хмельницького на ці кроки надихає особистий приклад Германа Грефа — голови Сбербанку Росії.

"У відповідь на ваш запит пригадав тезу: "Роби добро — кидай його у воду". Благодійні внески або пожертви, що здійснює наша родина, завжди є щирими і тихими. Я вважаю недоречним публікацію такого переліку добрих справ", — із недоречною, як на нашу думку, скромністю відповів пан Хмельницький. І ще наголосив, що визначає освіту як стратегічний напрям соціяльних інвестицій компанії UFuture. "Ми розглядаємо такі інвестиції як довгострокові вкладення в майбутнє країни, розвиток суспільства. Станом на 1 грудня 2019 року загальна сума таких інвестицій, які ми називаємо impactinvestment, перевищила 300 000 000 грн.", — написав він, не зосереджуючись на проханні детально розповісти про обсяги своїх благодійницьких пожертв на розвиток освіти протягом останніх шести років.

Благочинна активність у сфері освіти Вадима Новинського, новообраного народного депутата від "Опозиційного блоку" та мільярдера (№3 в рейтингу, особисті статки — 2,3 млрд дол.), побудована раціонально, у стилі, характерному для багатьох його "колег за статками".

Він надає підтримку освітнім закладам, що функціонують на території присутности його бізнесу. Так, компанія ТОВ "Смарт Мерітайм Групп" співпрацює з Херсонським професійним суднобудівним ліцеєм. На Херсонській верфі створено базу для проходження виробничої практики вихованцями цього навчального закладу. 2018 року свої професійні навички тут закріпили 400 ліцеїстів. Сума заробітної плати, отриманої ліцеїстам за рік, становить близько 350 тис. грн. 2017 року Херсонська верф власним коштом відремонтувала навчальний катер Херсонського гідрометеорологічного технікуму "Антей", на якому проходять практику майбутні гідрологи й екологи. Також компанії групи щороку надають загальноосвітнім навчальним закладам на територіях здійснення своєї діяльности фінансову допомогу для забезпечення матеріяльно-технічної бази. Подробиць цієї допомоги пан Новинський не повідомив.

Ще один український мільйонер — Олександр Ярославський (№17 у рейтингу, особисті статки — 375 млн дол.), якому на відміну від Коломойського, Хомутинника або Злочевського є що роповісти, став, за нашим припущенням,

"жертвою" недбалої комунікації з боку тих, хто забезпечує його контакти зі ЗМІ. Від імени пана Ярославського ми отримали куцу інформацію з припискою "надсилаю те, що вдалося згадати". Згідно з наданими даними, президент Групи DCH на підтримку університетів (ХНУ ім. В.Каразіна, ХНУМГ ім. О.Бекетова, ХДУХТ) 2016 року витратив 1 млн грн, 2017-го — 1,3 млн грн, 2018-го — 1,5 млн грн і поточного року — вже 1 млн грн. 

Від ХНУ ім. В.Каразіна ми отримали підтвердження, що О.Ярославський справді здійснює благочинну підтримку цього університету. За словами пресслужби ХНУ, 2015 року вони отримали від нього 576 тис. грн (витрачені — nota bene! — на створення і встановлення бюстів лауреатам Нобелівської премії І.Мечникову, Л.Ландау, С.Кузнецю), 2017-го — 903 тис. грн (на створення пам'ятника першому ректорові університету П.Гулаку-Артемовському) та поточного року — 1 млн грн (на передплату бази даних Оксфордського університету для студентів, аспірантів, вчених ХНУ). 29 січня цього року ХНУ за рішенням своєї вченої ради вручив власникові групи DCH відзнаку почесного доктора "за внесок в економіку України та Харківської области, розвиток українського спорту та освіти, а також багаторічну співпрацю та меценатську підтримку університету".

Нарешті переходимо до третьої категорії наших респондентів — тих, хто зміг надати більш-менш вичерпну відповідь на всі наші запитання. 

Рінат Ахметов (№1 у рейтингу, особисті статки — 12,2 млрд дол.) був послідовним благодійником у сфері освіти, але Революція Гідности, а потім початок воєнних дій у Донбасі змусили найзаможнішу людину України істотно переглянути

діяльність власного фонду. Закривши або призупинивши реалізацію низки своїх благодійницьких проєктів у галузі освіти і культури, пан Ахметов відкрив 2014 року Гуманітарний штаб і зосередився насамперед на наданні допомоги мешканцям у зоні воєнного конфлікту.

Фонд Ріната Ахметова протягом 2006–2015 років реалізував кілька проєктів, пов'язаних із підтримкою сучасної освіти в Україні. Так, освітній проєкт фонду "Цифрові медіа в університетах" (період реалізації — 2011–2015 рр.) у партнерстві з провідними українськими університетами (Інститутом журналістики КНУ ім. Т.Шевченка, ЧНУ ім. Б.Хмельницького, ТНУ ім. В.Вернадського, ЛНУ ім. І.Франка тощо) надав можливість 30 викладачам вдосконалити свої знання в мультимедійній журналістиці. Завдяки коштам фонду в Черкаському та Запорізькому національних університетах відкрито мультимедійні телестудії та апаратні відеомонтажу для практичного навчання студентів. 

У 2008–2014 роках Фонд Ріната Ахметова спільно з НаУКМА і Автономним університетом Барселони реалізував проєкт "Докторська програма з масових комунікацій". Мета проєкту — сприяти українській освітній системі в її інтеграції в систему освіти ЄС, що стало особливо актуальним після того, як Україна долучилася до Болонського процесу. У рамках проєкту на базі НаУКМА було засновано першу в нашій країні докторську програму на основі філософії післядипломної освіти. Програма передбачала підготовку дослідників комунікативної проблематики світового рівня за зразком третього циклу єдиного європейського освітнього простору (European Higher Education Area). 

Проєкт "Журналістика цифрового майбутнього", який забезпечував навчання журналістів і редакторів українських ЗМІ навичок роботи із цифровим контентом, був реалізований Фондом Ріната Ахметова на базі НаУКМА у 2007–
2014 роках. Для викладання були запрошені лектори з найкращих американських та західноєвропейських медіа. Загалом слухачами цього проєкту стали 175 осіб.

Віктор Пінчук (№2 в рейтингу, особисті статки — 2,7 млрд дол.) зі своїм фондом — іще один впливовий благодійник, який уже тривалий час підтримує освітні проєкти.

Протягом останніх 13 років він фінансує загальнонаціональну програму підтримки талановитої молодів Україні "Завтра.UA". Для участи в цій програмі на щорічному відкритому всеукраїнському конкурсі відбирають найталановитіших студентів 3–6 курсів університетів та ЗВО-партнерів програми. Стипендіяти "Завтра.UA" одержують фінансову підтримку для продовження освіти та реалізації власних проєктів, додаткові можливості для індивідуального розвитку, обміну досвідом та інформацією.

Ще один благодійницько-освітній проєкт Віктора Пінчука — стипендіяльна програма "Всесвітні студії", що стартувала 2010 року. Вона позиціюється як перша приватна вітчизняна програма, що пропонує молодим українцям системний доступ до найкращих університетів світу, не зважаючи на їхні фінансові можливості. З 2010 року 94 юнаків та дівчат виграли грант "Всесвітніх студій". 

Учасників проєкту визначає незалежна комісія в перебігу відкритого загальнонаціонального конкурсу. Відібрані кандидати самостійно обирають університет, подають вступні документи і, в разі зарахування, мають право на отримання гранта. Розмір гранта визначається індивідуально і може покривати до 60% від необхідної суми. Гранти від Фонду Віктора Пінчука надаються для здобуття освіти в шести галузях, які фонд вважає пріоритетними для розвитку України, а саме: право та держуправління, аграрні науки, навколишнє середовище та екологія, альтернативна енергетика та аерокосмічна інженерія.

Власник сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" Олексій Вадатурський (№12 у рейтингу, особисті статки — 549 млн дол.) розпочав активну співпрацю з вищими навчальними закладами ще 2004 року,

зокрема запрошуючи на роботу переважно випускників сільськогосподарських ВНЗ та фахівців харчових технологій. Із розвитком діяльности його компанії розширювалися й зв'язки з ВНЗ: для забезпечення масштабного будівництва лінійних елеваторів почали запрошувати молодих спеціялістів-будівельників, для розвитку власного флоту — судноводіїв тощо.

Ще одна форма співпраці з навчальними закладами — проведення практик. З відповіді пресслужби пана Вадатурського ми дізналися, що в рамках цієї співпраці укладено довгострокові угоди з понад 34 навчальними закладами про надання студентам ІІІ, IV та V курсів можливости пройти оплачувану практику. Щороку "НІБУЛОН" приймає понад 300 практикантів. 

У 2017 та 2018 роках Український форум благодійників називав Фонд Бориса Колеснікова лідером номінації "Засоби для розвитку науки і освіти України" в сегменті благодійників

з бюджетом від 10 до 100 млн грн на рік. Власник кондитерської компанії "Конті", співголова партії "Опозиційний блок" (№46 у рейтингу, особисті статки — 112 млн дол.) фінансує регулярне проведення всеукраїнських спеціялізованих благодійно-освітніх конкурсів ("Авіятор", "Архітектор", "Програміст", "Залізничник" тощо). Уже поточного року Фонд Бориса Колеснікова реалізував два освітні конкурси, переможці яких узимку отримали можливість відвідати Кельн і виставку ISM 2019, а також паризьку SIMA 2019. 

У цих поїздках, розповіли нам у пресслужбі пана Колеснікова, найкращі студенти провідних українських ВНЗ ознайомлюються з новинками та інноваціями галузей, спілкуються з іноземними фахівцями, переймають досвід, а потім утілюють його в Україні. На іноземних форумах до студентів приєднується Борис Колесніков. Разом вони відвідують стенди гравців світового ринку, обговорюють перспективи розвитку вітчизняних галузей.

Пресслужба пана Колеснікова наголошує, що фонд опікується не лише тим, щоб показати українським студентам провідні галузеві виставки, а й сприяти їх подальшому працевлаштуванню. Найяскравіший приклад: 2016 року, під час поїздки 100 студентів-переможців конкурсу "Авіятор" на авіясалон Фарнбороу в Лондоні, компанія "Прогрестех-Україна" (представництво Boeіng в Україні) уклала з одним з учасників контракт. До фонду нерідко звертаються компанії-партнери з проханням допомогти їм знайти серед тих студентів, які були учасниками благодійницько-освітніх проєктів, кандидатів на ті чи інші вакансії.

У відповідь на наш запит (нагадаємо, ми просили вказати конкретні суми благодійних внесків, виділені протягом 2013–2018 років на підтримку університету/коледжу; на стипендії;

на наукові дослідження тощо) пресслужба Юрія Косюка (№8 у рейтингу, особисті статки — 908 млн дол.) надіслала розлогого листа, в якому зовсім мало цифр (дивіться на рисунку). Нам пояснили: співпраця Юрія Косюка з ВНЗ та професійно-технічними навчальними закладами має проєктний (за запитами керівництва ВНЗ до керівників підприємств МХП у регіонах присутности цієї компанії), а не благодійний характер. Надання благодійної фінансової допомоги вишам "не є найбільш ефективним інструментом розвитку системи освіти чи окремих перспективних студентів", наголосили у пресслужбі пана Косюка, аргументуючи це власним досвідом. 

"Агроіндустріяльний холдинг МХП має успішний досвід співпраці з молоддю та навчальними закладами різних рівнів. Проте ця співпраця має більш системний, стратегічний та фокусний характер, тому виходить далеко за межі простого надання благодійної допомоги. А вартість самих проєктів співпраці МХП з вузами та молоддю неможливо у повній мірі оцінити у пропонованому вами форматі, який оцінює лише обсяги перерахованих благодійних внесків", — не без критиканства відписали нам.

Системність підходу власника МХП полягає в тому, що, за словами нашого респондента, за багато років йому вдалося сформувати "власну ефективну освітньо-навчальну інноваційну екосистему". Холдинг МХП проводить цільову роботу з професійного орієнтування молоді, починаючи зі шкільного віку. Проєкт "МХП СТАРТ" — це рекрутинговий та просвітницький проєкт холдингу, в рамках якого діє програма оплачуваних стажувань для студентів та учнів професійних навчальних закладів. Комунікаційна платформа "МХП СТАРТ" виконує функцію галузевого промоутера, ознайомлює з можливостями роботи в сучасному аграрному бізнесі. Холдинг має також власний внутрішній університет — "Центр розвитку МХП", де за індивідуальними програмами фахівці отримують додаткові знання і навички, власний план і стратегію кар'єрного та професійного зростання. 

Завдяки створенню і розвитку такої екосистеми, що потребує колосальних фінансових та організаційних інвестицій компанії, МХП не відчуває нестачі кваліфікованих кадрів, стверджують у пресслужбі холдингу. Найкращим свідченням ефективности роботи своєї професійно-освітньої екосистеми вони вважають той факт, що понад 90% представників керівного складу всіх бізнес-підрозділів холдингу зробили успішну кар'єру, розпочавши шлях молодого спеціяліста в рамках МХП. На проєкти з корпоративної соціяльної відповідальности в регіонах своєї присутности холдинг витратив сумарно понад 203 млн грн за підсумками 2018 року.

Що відповіли університети

Проблема меценатської підтримки освіти, зокрема й університетів, — це проблема не лише культури багатства і ширше — культури соціяльних стосунків між людьми різних статків у сучасній Україні. Це також проблема власне українських університетів, загалом системи вищої освіти, яка здебільшого залишається архаїчною, деградованою попри всі реформи разом узяті. 

Щоб перевірити інформацію від пресслужб найбагатших українців, а також отримати з перших вуст відомості про можливих філантропів, ми звернулися безпосередньо до найкращих у нашій країні навчальних закладів. 

университет
Василь Артюшенко, DT.UA

Пресслужби КНУ імені Тараса Шевченка та УКУ відхилили наше прохання підтвердити або спростувати надходження будь-яких видів благодійницької допомоги від тих
22 найбагатших осіб, на яких ми сфокусувалися у своєму спецпроєкті. При цьому КНУ ім. Т.Шевченка послався на
ст. 32 Конституції України, яка забезпечує право благодійників на анонімність: "Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією України". УКУ ж повідомив, що виробив на побажання жертводавців внутрішнє правило не розголошувати інформації про пожертви без згоди самих благодійників. Залишається тільки здогадуватися, чому вищі навчальні заклади не тільки не вішають пам'ятних табличок на знак поваги до своїх меценатів, як це робили в Києві до 1917 року (а в Ізраїлі чи США роблять і понині), а й суворо оберігають їхні імена від преси. Чи від податкової? Чи від суспільства?

У НаУКМА зазначили, що з поданого нами списку найбагатших українців протягом останніх п'яти років Могилянку підтримував лише Василь Хмельницький. У 2017–2018 роках він брав участь у благодійних вечорах на підтримку академії, купуючи лоти благодійного аукціону. На благодійному вечорі в жовтні 2018 року пан Хмельницький задекларував свою готовність підтримати стипендіяльний фонд для викладачів НаУКМА. До слова, Києво-Могилянська академія — один з небагатьох в Україні вищих навчальних закладів, який намагається досить відкрито й системно працювати над фандрейзингом, зокрема регулярно проводячи благодійні вечори. 

У КПІ заперечили надходження благочинної допомоги від будь-кого з названих нами публічних людей, але зазначили, що пишаються іншими своїми меценатами, які надавали матеріяльну та іншу допомогу при спорудженні низки об'єктів університету, виступали інвесторами масштабних університетських стартапів (йдеться про два створені університетом і виведені в космос супутники КПІ ім. Ігоря Сікорського, поставлені на озброєння держави безпілотні літальні апарати тощо). 

ХНУ ім. В.Каразіна наголосив на тому, що вся його історія тісно пов'язана з благочинною допомогою багатьох людей. Проте з наданого нами списку прізвищ найбагатших українців благодійницьку діяльність щодо ХНУ у період з 2013 по 2018 роки здійснював лише Олександр Ярославський, причому в ХНУ не приховують обсягів отриманої від нього фінансової допомоги. Ці цифри були наведені вище, нагадаємо лише, що 2015-го і 2017 року університет витратив їх на створення бюстів та пам'ятника першому ректорові ХНУ П.Гулаку-Артемовському, а 2019 року — на передплату бази даних Оксфордського університету для студентів, аспірантів та вчених ХНУ.

Що ж до ЛНУ ім. І.Франка, то звідти ми отримали лаконічну однозначну відповідь: жоден багатій з нашого переліку не надавав фінансової чи матеріяльної допомоги цьому університету.

Висновки

Як показало наше опитування, підтримка освіти і науки на даний момент не входить до пріоритетів благочинної діяльности тих, хто належить до клубу найзаможніших українців. Така підтримка була органічною складовою життя українських меценатів у минулі часи, а сучасних бродських і ханенків поки що немає серед тих, хто прагне збудувати таку країну, з якої не захочуть виїхати ні їхні діти, ні однолітки їхніх дітей.

Було б несправедливо й безпідставно закидати нашим мільйонерам цілковиту байдужість до вищої освіти та її розвитку. Певна підтримка з їхнього боку все ж таки є, в окремих випадках, — як, скажімо, програма Віктора Пінчука "Завтра.UA". Вона триває вже понад 10 років і справді може давати позитивний ефект. Але у підсумку факт залишається фактом: українські університети мають надто слабкі позиції у міжнародних рейтингах, українська молодь дедалі частіше виявляє бажання вчитися за кордоном, а українські вчені, потрапляючи на міжнародні симпозіуми, соромляться зізнатися, яку зарплатню за свої наукові дослідження вони отримують. 

Найбільша проблема — відсутність глобального бачення того, якою має бути система вищої освіти в Україні, які освітні галузі потребують інвестицій у першу чергу. Закономірним наслідком цієї невизначености є брак продуманої, послідовної роботи з підтримки університетської та середньої спеціяльної освіти. Попри декларації з боку нинішньої влади, освіта не стала одним з пріоритетів державної політики. Фактично українська держава нині спроможна лише пасивно спостерігати за тим, як трудова міграція вимиває з країни найкращі професійні кадри. Жодної стратегії протистояння цьому явищу — негативному не тільки для внутрішнього ринку праці, а й загалом для національної безпеки України — суспільству не пред'явлено. Тож немає нічого дивного, що й великі меценати, які могли би долучитися до модернізації системи освіти в Україні, у найкращому разі фінансують власні стипендіяльні програми, обходячи десятою дорогою старі університетські будівлі, де в них знову проситимуть гроші на ремонт туалетів чи заміну вікон. Сучасні вбиральні й вікна — це, звісно, важливо для університетського життя, та загалом це зовсім не та постановка питання, яка могла би зацікавити поважних власників персональних благодійних фондів. Університетам варто переглянути порядок денний, на базі якого вони намагаються шукати меценатську допомогу. Потрібні креативність і навички глобального мислення, щоб привернути увагу потенційних заможних жертводавців.

Загалом же таке враження, що вступ до університету зберігається в нашій культурі як поширений іще з радянських часів соціяльний проєкт, як такий собі життєвий сценарій, котрий нерідко обирають не тому, що справді прагнуть продовжити навчання після школи, або тому, що здобутий диплом гарантує подальше вигідне працевлаштування. Ні, таких гарантій більше немає, як немає й об'єктивної потреби в тій кількості юристів, менеджерів і журналістів, яких щороку випускають численні українські університети. Вступ до університету часто дає можливість більш-менш безпечно перечекати початок дорослого життя, відтермінувати його на 4–6 років, користуючись усе ще дешевим доступом до знань, значна частина яких втратить свою актуальність іще перед випуском і навряд чи знадобиться при влаштуванні на роботу. 

Історична довідка

Не секрет, що чимало заможних українських родин були меценатами, засновували і фінансово підтримували навчальні заклади.

"Я не знаю жодного міста в Росії, де благодійні заклади так потужно розвиваються, як у Києві", — писав київський адвокат і журналіст Сергій Ярон у своїх спогадах, які вийшли друком 1910 року і були перевидані 2017-го видавництвом "Варто". Окремий розділ у них присвячено відомим меценатам, сучасником яких він був. Сергій Ярон стверджує, що київських тогочасних філантропів (родини Терещенків і Бродських, Семена Могильовцева, Давида Марголіна, Михайла Дегтерьова, Миколи Попова), які залишили місту понад три мільйони на благодійні цілі, знали у всій тодішній Російській імперії.

университет
Василь Артюшенко, DT.UA

Родина Бродських (голова сімейства Ізраїль Маркович та його сини Лазар і Лев), зрозуміло, підтримувала насамперед одновірців. Так, Бродський-батько виділив понад 40 тис. руб. на будівництво, обладнання й утримання ремісничого училища, в якому здобували фах сотні дітей з бідних єврейських сімей. Але й інші не почувалися обділеними: Ізраїль Маркович був членом багатьох християнських товариств та організацій і щороку виділяв сотні тисяч рублів на їхню діяльність. "У Києві немає жодного благочинного чи просвітницького закладу, де б не брали участи Бродські значними сумами", — пише в спогадах Сергій Ярон. 

лазарь бродский
Василь Артюшенко, DT.UA

Лазар Бродський власним коштом збудував у Златопіллі чоловічу гімназію, фінансував створення Бактеріологічного інституту в Києві. 1912 року на його гроші (500 тис. руб.) збудували Бессарабський критий ринок. У статуті тодішнього Товариства боротьби із заразними хворобами за наполяганням Л.Бродського було записано, що 6% від щомісячного прибутку ринку має йти на утримання Бактеріологічного інституту. 

Молодший брат Лазаря Лев брав участь у заснуванні Художньо-промислового музею, Троїцького народного дому (де, між іншим, були створені перші в Києві профспілки; нині це будівля Київського національного академічного театру оперети), фінансував будівництво Першого київського комерційного училища і дбав про його утримання.

Микола Терещенко 1899 року пожертвував на спорудження змішаного міського училища 100 тис. руб. Поки міська влада шукала відповідну ділянку, благодійник помер. І справу батька продовжив син Олександр. Загальна сума витрат Терещенків лише на це училище — 425 тис. руб. 

Лісопромисловець Семен Могильовцев 1876 року переїхав з Брянська до Києва і невдовзі зажив слави як щедрий благодійник. Він очолював Київське товариство піклування про вищу комерційну освіту, брав участь у створенні й розвитку Київського політехнічного інституту, Жіночої торговельної школи. Могильовцев став також одним із фундаторів і головним опікуном Комерційного інституту, на базі якого згодом відкрили відомий нині Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана.

Київський купець 1-ї гільдії Давид Марголін сам не здобув освіти, але разом з іншими комерсантами підтримував діяльність освітніх закладів, був членом опікунської ради Київського комерційного училища, власним коштом збудував єврейське училище "Талмуд—Тора" і 2-класне початкове училище на Трухановому острові. 

Для багатьох заможних мешканців Києва другої половини ХІХ століття благодійність була одним із пріоритетів і обов'язковою справою. Успішні комерсанти, "цукрові королі" й власники інших бізнесів не шкодували грошей на заснування й підтримку лікарень, притулків для немічних, а також шкіл, училищ та інших освітніх закладів. І, до речі, нікому не спадало на думку приховувати цю свою діяльність, що нерідко нині відбувається в Україні. На відміну від благодійників минулого, які не приховували своїх імен, сучасні українські меценати, виділяючи кошти, буває, воліють це робити непублічно. Тому й не бачимо на стінах українських університетських будівель табличок із прізвищами заможних сучасників, котрі фінансово допомогли хоча б з їх ремонтом.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво