Борги за комуналку: загрози і лайфхаки

Що насправді загрожує неплатникам? Чи є реальною небезпека втратити квартиру за борги? Як можна реструктуризувати борг перед постачальниками послуг? Чи можна реструктуризувати борг перед ОСББ і навіть відпрацювати його? Ці та чимало інших важливих запитань про комунальні борги з року в рік стають дедалі актуальнішими.

Насамперед варто сказати про саму фінансову формулу стягнення заборгованості з користувачів комунальних послуг: обслуговуюча компанія, крім усієї суми простроченого боргу, має право нарахувати на неї 3% річних за весь строк прострочення, а також урахувати індекс інфляції, приплюсувати до цього ще судовий і виконавчий збори. Як ви зрозуміли, остаточну суму заборгованості затверджує суд, але без тривалої тяганини, - існує спрощена процедура, і рішення суду в цьому разі називається судовим наказом. Таке рішення згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України приймається судом у випадку, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення (як ми вже зазначили, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму заборгованості).

Боржникам слід знати про те, що описане вище рішення суду приймається навіть без виклику сторін для розгляду заяви! Судовий наказ видається протягом лише п'яти днів із моменту одержання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника (якщо боржник не фізична особа-підприємець). У результаті боржник отримує такий наказ просто поштою. Це щодо прав заявників - компаній-постачальників послуг. Закон, як бачимо, спрощує їм життя в плані з'ясування відносин зі злісними неплатниками: наказне провадження є найшвидшим і найменш витратним видом захисту прав постачальників. Однак і в споживачів є права, про які дуже важливо знати кожному з них. Насамперед суд відмовить у видачі судового наказу, якщо заявник просить стягнути з боржника суму, нараховану за межами строку позовної давності три роки. Але відповідачі (боржники) мають обов'язково вказувати суду на ці факти!

Отже, суд видав наказ про стягнення з вас заборгованості? У вас є законні 15 днів на його оскарження. Адже суд розглядав заяву постачальника послуг без вашої присутності й міг не врахувати якихось значущих факторів, - перш за все, звичайно, підставою для скасування наказу є недотримання строків позовної давності. Є ще чимало факторів: у кожному конкретному випадку має розбиратися кваліфікований юрист, і воно того варте! У разі скасування наказу постачальник змушений буде звертатися до суду вже в порядку загальної процедури стягнення, а класичний судовий позов виллється позивачу в зайві витрати, як фінансові, так і часові, що їх юристи компанії витратять на підготовку та участь у процесі. Тому практика на сьогодні така: постачальник не звертається до суду у загальному порядку для стягнення суми боргу менш як 2000 грн (а в деяких компаній поріг іще вищий). Усе просто: судові витрати для заявника в іншому разі перевищать ту суму, яку він зможе відсудити, але при цьому не факт, що її в підсумку буде стягнуто в майбутньому.

Тепер вам цілком очевидно, що постачальники воліють звертатися до суду саме в порядку наказного провадження, паралельно розсилаючи боржникам гнівні листи з погрозами виселення з квартири, стягнення судових витрат та іншими страшилками. Насправді ж у постачальників може просто не бути достатньо грошей для оплати судового збору по всіх боржниках, а це на сьогодні дуже недешеве задоволення. Та якщо йдеться про особливо злісного неплатника, борги якого обчислюються п'ятизначними сумами, то вже в цьому випадку гроші на судовий збір, найшвидше, у компанії-позивача знайдуться.

Повертаючись до питання про строки позовної давності. Це, нагадаємо, три роки (саме стільки компанії-постачальники просять споживачів зберігати квитанції про оплату комунальних послуг). Якщо постачальник подає позовну заяву в загальному порядку з вимогою стягнути борги за межами трирічного періоду, боржнику обов'язково необхідно заявити про пропуск строку позовної давності по тій частині боргу, що нарахована поза строком. У цьому разі суд зможе задовольнити позов лише частково, а в іншій частині (по боргах старше трьох років) відмовити. Але майте на увазі, ви самі (або ваш адвокат) зобов'язані подбати про те, щоб відокремити старі борги від нових і заявити в суді свої заперечення: згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, допоки судом не встановлено, що вимоги кредитора перевищують строки позовної давності, кредитор має право вимагати в боржника погашення всієї суми заборгованості навіть за період понад три роки. Потім буде пізно - позивач далі звертатиметься у виконавчу службу, що забезпечить виконання рішення суду.

Як стягуються борги за рішенням суду, що вступило в законну силу? Передусім для сплати боргу використовують активи відповідача - гроші (немає значення, в якій валюті), що зберігаються в банках. І готівкові кошти, виявлені в боржника, також вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів Державної виконавчої служби (або приватного виконавця), про що складається відповідний акт. За відсутності грошей та інших цінностей стягнення відбувається за рахунок цінного рухомого майна, наприклад, автомобіля, дорогої побутової техніки тощо. Боржник при цьому має право запропонувати щось зі свого майна - якісь конкретні предмети, що необхідно реалізувати в першу чергу. Але остаточне рішення приймає все-таки виконавець, - його цікавлять найбільш ліквідні речі, які легко буде швидко продати та одержати максимум коштів.

І головна страшилка - виселення з квартири. Так, таке можливо, але це зовсім не так легко, як вас намагаються залякати кредитори. Справді, Закон "Про виконавче провадження" передбачає звернення стягнення на нерухоме майно (житло), але тільки у виняткових, особливо запущених випадках злісної несплати боргів. А саме: вимагати виселення боржника з його житла можуть лише, якщо сума, яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням, перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати й не інакше. У всіх інших випадках виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Для довідки: станом на 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3723,00 грн. Виходить, якщо сума боргу за виконавчим документом менша за 74 460,00 грн (20х3723,00=74 460,00), то звернення стягнення на нерухоме майно (простіше кажучи, відбирання житла для продажу) законом заборонено.

depositphotos / ilixe48

Утім, далеко не завжди слід доводити справу до суду. Існує позасудовий порядок вирішення проблеми боргу перед комунальниками: можна домовитися про реструктуризацію боргу, уклавши відповідний договір із постачальником. У ньому сторони можуть указати все, про що вони домовилися, у тому числі й графік щомісячного погашення боргу за послуги. Потрібно зауважити, що закону, який регулює на сьогодні умови реструктуризації, в Україні немає. Раніше було ухвалено Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (від 20 лютого 2003 року №554-IV), але він стосувався лише боргів, що виникли станом на 1 липня 2003-го. Пізніше до цього закону пропонувалося внести зміни, але вони, на жаль, так і не були проголосовані. Зокрема, у поправках пропонувалося включити в сферу чинності закону борги, які виникли станом на 1 січня 2017 року. Але ніщо не заважає постачальникам послуг та їхнім боржникам користуватися положеннями вищезгаданого закону як орієнтиром при укладанні договору про реструктуризацію заборгованості. Особливо в частині граничної суми щомісячного погашення заборгованості. Головне, щоб усі умови реструктуризації відповідали чинному законодавству та влаштовували обидві сторони договору. Причому не тільки з компаніями-постачальниками можна укладати такі договори, а й з об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків. Тут головні вимоги такі самі: відповідність законам і досягнення згоди за всіма істотними умовами.

То чому ж люди не звертаються до компаній-постачальників або до правління ОСББ із пропозиціями про позасудове вирішення проблеми боргів? Головна причина в тому, що громадяни банально не можуть отримати кваліфікованої юридичної консультації з питань реструктуризації боргу й навіть не знають про таку можливість! Не підкованим юридично боржникам складно навіть самостійно скласти листа у відповідну службу зі своїм проектом графіка погашення заборгованості, самостійно дати оцінку договору про реструктуризацію, який може бути запропонований кредитором-постачальником. Досвідчений юрист (адвокат) у кожній конкретній ситуації може надати неоціненну допомогу: домогтися скасування судового наказу, подати мотивовані заперечення на наданий розрахунок по сумі боргу, а також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції або заяву про перегляд заочного рішення суду. Тому боржникам усе-таки варто задуматися про звертання до юриста в кожному випадку: чи хочуть вони укласти договір про реструктуризацію або ж якщо судовий спір уже триває.

Важливий момент: уклавши договір про реструктуризацію заборгованості, споживач автоматично визнає суму боргу, зазначену в ньому. Після цього заявити про свою незгоду з умовами підписаного ним же самим документа громадянину буде досить складно. Адже без такого договору, у судовому порядку, та за наявності кваліфікованої правової консультації є можливість поставити під сумнів суми, заявлені постачальником як заборгованість. А от після підписання такого договору та у разі подальшої несплати боргу постачальнику буде набагато легше довести суму заборгованості в судовому порядку.