Ядерна енергетика, ЦЕРН і НАТО, або Чи чекають нас у Європі?

Поділитися
Серед найважливіших подій 2008 року — запланований на квітень запуск суперприскорювача протонів (колайдера) поблизу Женеви...

Серед найважливіших подій 2008 року — запланований на квітень запуск суперприскорювача протонів (колайдера) поблизу Женеви. Це диво науки й техніки, яке не має аналогів, являє собою гігантський магніт у вигляді вакуумного кільця діаметром 30 км, розміщеного під землею на глибині 100 метрів. Його побудували спільними зусиллями країни Європи, що об’єдналися в єдиному науковому центрі, котрий отримав назву ЦЕРН. На реалізацію програми досліджень було витрачено неймовірні кошти, але вчені впевнені: експерименти фізиків із вивчення високих енергій, які розпочнуться на цьому прискорювачі, скоро принесуть найбільш значущі відкриття у фундаментальній науці.

Саме тому до грандіозного експерименту в науковому центрі, розміщеному на межі між Францією і Швейцарією, дуже ревниво приглядаються в інших фізичних центрах світу: у США, Японії, Дубні (Росія). Пожвавився інтерес до ядерних досліджень у багатьох країнах, зокрема і в наших сусідів. Про дуже дивну позицію України — чи не єдиної європейської країни, котра на державному рівні не бере участі в цьому проекті, — «ДТ» писало неодноразово.

Про те, які перспективи пов’язують європейці з цим проектом, в інтерв’ю оглядачеві тижневика розповів міністр закордонних справ Словаччини Ян Кубіш.

— Пане Кубіш, Республіка Словаччина чи не з перших днів існування центру бере активну участь у роботі цієї організації. Які переваги це дало вашій країні?

— Робота Словаччини у програмі ЦЕРН дозволяє нам брати участь в одному з найбільш вражаючих проектів світу. Незабаром тут на новому колайдері розпочнуть унікальні фізичні експерименти. Я брав участь в обговоренні проекту суперколайдера ще у
80-х і на початку 90-х років, коли працював у Женеві як останній представник Чехословаччини при ЦЕРН і перший представник Словач­чини.

Так, наша країна вклала в цю програму чималі гроші, зате словацька промисловість отримала можливість брати участь у її реалізації. Це сприяло підвищенню конкурентоспроможності нашої промисловості. А вченим випала чудова нагода прилучитися до передових експериментів, які рано чи пізно приведуть до дуже серйозних прикладних результатів. У ЦЕРН одночасно працювало до десятка словацьких учених, через нього пройшли сотні дослідників із нашої країни. Це великий плюс!

Робота в ЦЕРН підняла науку на рівень, який робить нас цікавими для колег в інших фізичних центрах. Ми також співпрацюємо і з ядерним центром у Дубні. Зараз будуємо в себе циклотрон. Це дозволить створити не лише сучасний фізичний науковий центр, а й своєрідну фабрику для напрацювання радіоізотопів для медичних потреб. Плануємо вийти з допомогою нанотехнологій навіть у галузь... косметики.

Ми співпрацюємо з широкого кола питань. Наприклад, за Кіотським протоколом узяли на себе зобов’язання знизити квоту з викидів вуглекислого газу на 20% і підвищити частку екологічно чистих джерел енергії.

— Завдяки чому вам удасться досягти таких результатів — завдяки малій гідроенергетиці?

— І малій гідроенергетиці також, бо у Словаччині багато гірських річок. Але для нас головний напрям — розвиток ядерної енергетики. У рамках ЄС ми — одна з держав, які рішуче просувають атомну енергетику. Хоча з нами межує ряд країн, для котрих це неприйнятно. Наприклад, із цього приводу в нас виникають дискусії з Австрією, бо там планують розвивати промисловість без ядерної енергетики.

У березні 2007 року ЄС ухвалив рішення на рівні глав дер­жав про зміну енергетичного балансу, підвищення ефективності використання наявних джерел і збільшення частки чистих джерел енергії. Ми рішуче заявили: для нас чисте джерело енергії — атомна енергетика. Нас у цьому підтримала Франція та інші держави. Це дуже показово, бо ще недавно в Європі ніхто навіть говорити не хотів на зазначену тему. У рамках переговорів про вступ до ЄС ми взяли на себе зобов’язання закрити два блоки АЕС. Втім, зараз ядерна тематика в рамках Євросоюзу вже не є табу. Ми плануємо побудувати нову АЕС.

— А хто вам поставить обладнання?

— Обговорюємо питання поставок із Німеччиною, Францією, США, Італією. Ряд наших компаній тісно співпрацює з компаніями Росії.

— В Україні ядерна енергія становить близько 50% у загальному виробленні електроенергії.

— У нас теж було 50 відсотків, але нині ця цифра зменшилася у зв’язку із закриттям старих реакторів. Тепер поновлення виробітку ядерної енергії для нас — питання енергетичного суверенітету країни. Ми хочемо його відновити, побудувавши нові ядерні електростанції. Ось вам і відповідь на запитання, чому країна настільки зацікавлена у співпраці з ЦЕРН, Дубною та з такими державами, як Казахстан. З Україною ми також і надалі розвиватимемо співробітництво, включно з питаннями енергетики.

— Словаччина з нинішнього року ввійшла в Шенгенську зону. Чи не станеться так, що жорсткіший контроль на кордоні завадить розвиткові зв’язків із вашою країною?

— Словаччина з рядом дер­жав ввійшла в зону Шенгена, й інколи зміна процедур оформлення віз сприймається як ускладнення візового режиму. Однак, коли нові правила усталяться і всі звикнуть до них, зміни позитивно позначаться на розвитку туризму, культурному обміні, можливостях подорожувати, бо тепер із видачею шенгенської візи кожному громадянинові України відкривається шлях до різних держав Європи.

Словаччина докладає максимум зусиль, аби полегшити перехідний період, — ми не припинили прийому заяв про видачу віз, тоді деякі держави просто закрили на певний час консульські відділи з прийому таких заявок, оскільки треба перейти на нову систему. Ми ж надіслали з Братислави додаткових працівників, щоб українські громадяни не відчули незручностей. Коли ж пройдемо через труднощі організації роботи консульства за новою системою, гадаю, українські громадяни відчують, що перед ними відкриваються ширші можливості при поїздках у Європу.

— Нерідко можна почути, що Україну в Європейському Союзі ніхто не чекає. Чи так це?

— Мені незрозуміла навіть постановка такого питання. Усе залежить передусім від вибору України. Громадяни країни самі мають визначитися, чого вони хочуть. Заяви й політичні декларації приймаються легко, але за ними має стояти велика робота з реформування держави, трансформації економіки, правової бази, функціонування всіх інститутів, аби вони стали більше схожими на систему, що функціонує у країнах ЄС.

Зараз ми обговорюємо нову правову основу наших відносин із Україною. Нам потрібно виходити на новий договір, щоб він ще більше відчинив двері для України в ЄС.

— У рамках Вишеградської четвірки склалися добрі стосунки в галузі культури, науки, освіти. Що ще на цьому напрямі планується зробити?

— Особливо хотів би відзначити десятки стипендій для українських студентів у рамках Вишеградського фонду, які видаються щорічно, аби українська молодь могла навчатися у вузах країн Вишеградської четвірки. Торік, коли Словаччина головувала у Вишеградській групі, ми збільшили внески кожної з держав у цей фонд, щоб збільшити кількість стипендій.

— Українські вчені давно беруть участь у наукових програмах НАТО. Що дала словацьким вченим участь у цій організації?

— Інколи навмисно створюється думка, що НАТО — це виключно військова організація. Природно, основне його завдання — оборона, бо Європа хоче жити у мирі та безпеці. Але альянс має й інші завдання: у сфері безпеки, боротьби з тероризмом, різними новими загрозами, наприклад небезпечними змінами клімату: повенями, посухами. З такими завданнями легше впоратися, якщо насамперед розвивати співробітництво в галузі освіти й науки. НАТО має цілий ряд цікавих програм із цих напрямів. Наприклад, програма «Віртуальний шовковий шлях», у рамках якої держави Центральної Азії, Кавказу й усього регіону СНД зв’язуються з допомогою нових комунікаційних технологій.

Друга програма — комплекс заходів, націлених на ефективну співпрацю вчених у питаннях водокористування. Її вдалося налагодити з допомогою альянсу між Францією й Алжиром. Уже ведеться величезна робота між ученими, вузами, аналітичними й освітніми центрами, в якій задіяно близько десяти тисяч представників різних дер­жав. Отож, хоч завдання колективної оборони та безпеки в НАТО залишається, окрім того, багато сил ця потужна організація спрямовує на запобігання новим небезпекам. Таким чином, альянс давно вийшов за вузькі рамки лише оборонного союзу.

P.S. Є сенс навести повний перелік країн, що фінансують проект ЦЕРН: Австрія, Болгарія, Бельгія, Ве­ликобританія, Греція, Данія, Іспа­нія, Італія, Нідерланди, Німеч­чина, Норвегія, Польща, Португалія, Словаччина, Угорщина, Фін­ляндія, Франція, Чехія, Швеція, Швейцарія. У проек­ті беруть участь спостерігачі від таких країн: Ізраїль, Ін­дія, Росія, США, Туреччина, Японія і міжнародні організації — Європейська комісія, ЮНЕСКО. Постає одне запитання: чому в ЦЕРН не представлена Україна?..

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі