Супутник для Єгипту з берегів Дніпра

Єгипет — своєрідна країна. Його простір двомірний, оскільки витканий з тропічних пустель, якими Ніл стікає в Середземне море. Проте із стародавніх часів Єгипет прагнув прорватися в третій вимір, тобто здобути й висоту. Іще за часів фараонів він став демонстративно пірамідальним, немов намагався підвестися з пустельного ложа й дряпнути небо кам’яним вістрям Ель-Гізи...

У 1998 році з заокеанського космодрому Куру у Французькій Гвіані було запущено єгипетський супутник зв’язку Nilesat-1. Ще через три роки уряд АРЄ оголосив тендер на створення супутника для дослідження Землі. У ньому взяли участь Великобританія, Росія, Корея, Італія та Україна. Нашу країну в тендері представляло КБ «Південне». В умовах найжорстокішої конкуренції зі світовими лідерами в галузі створення мікросупутників наше підприємство запропонувало найкращий проект і здобуло перемогу в тендері.

Перший американський секретний супутник фоторозвідки за програмою Corona був успішно виведений на орбіту 18 серпня 1960 року. Аналогічний радянський супутник «Зеніт» запущено 26 квітня 1962 року.

У міру нагромадження досвіду спостереження за поверхнею Землі стало приходити розуміння, що аналогічна інформація може бути використана як для контролю за станом природних і створених людиною об’єктів, так і в процесі проектування і спорудження нових об’єктів.

Роботи зі створення космічних апаратів дистанційного зондування Землі в КБ «Південне» були розпочаті в 1963 році, й уже в березні 1967-го на орбіту було виведено малий оптичний супутник ДС-МО («Космос-149»), оснащений телевізійною апаратурою «Топаз-25-М» для безпосередньої передачі зображень земної поверхні на наземні пункти.

У 1977 році КБ «Південне» розробляє космічну систему «Океан», яка є частиною системи «Ресурс», що на той час уже експлуатувалася й успішно розвивалася. Призначення супутника «Океан-ОЕ» — підтвердити принципові можливості отримання з космосу необхідної інформації та доставляння її безпосередньо споживачеві. Наступні апарати космічної системи — «Океан-01» та «Океан-О» — забезпечували проведення глобальної зйомки поверхні Землі з різною роздільною здатністю в оптичному та мікрохвильовому діапазонах для вирішення завдань дистанційного зондування Землі в інтересах наукових досліджень і практичної господарської діяльності.

Отримані карти радіолокаційної зйомки поверхні Землі, здійсненої із супутника «Океан-01», давали змогу не лише фіксувати стан льодової обстановки в полярних широтах, а й передавати оперативну інформацію до штабів проводки караванів суден, а також прогнозувати на значний відрізок часу зміну льодової обстановки. Усе це не тільки великою мірою забезпечувало підвищення безпеки судноводіння, а й забезпечувало істотний економічний ефект за рахунок скорочення часу проводки суден. Зокрема з допомогою супутників цієї серії було вивільнено з льодового полону судно «Михайло Сомов», якому загрожувала загибель, а також забезпечено проводку до Північного полюса криголама «Арктика».

Розпад СРСР у 1991 році, проголошення України незалежною державою істотно змінили умови роботи космічної галузі. Якщо розробка й виготовлення супутників і ракет-носіїв були для України традиційною спеціалізацією в рамках СРСР, то з інших найважливіших компонентів космічної системи — наземних комплексів управління супутниками та наземних комплексів прийому даних з них — Україна мала тільки окремі фрагменти, що не могли забезпечити повне та регулярне виконання всіх функцій, які забезпечують експлуатацію супутників на орбіті.

Тому для забезпечення запуску першого супутника дистанційного зондування Землі під юрисдикцією України «Січ-1» необхідно було вирішити завдання, пов’язані зі створенням національної інфраструктури засобів управління космічним апаратом, прийому, опрацювання та поширення зібраної інформації (до якої ввійшли Центр планування і координації, пункт прийому інформації, Центральний державний архів, комплекс засобів зв’язку і передачі даних), і одночасно підготувати цю структуру до роботи користувачів. Із цим успішно впоралися в найкоротші терміни — менш як за два роки. У результаті було створено наземний сегмент космічної системи, що використовує однопунктну технологію управління супутником.

Супутник «Січ-1», запущений 31 серпня 1995 року, продемонстрував високу ефективність роботи на орбіті, що дало змогу в ході його експлуатації значно подовжити гарантійний термін активного існування.

Черговий супутник дистанційного зондування Землі «Cіч-1М», запущений у грудні 2004 року, мав значно поліпшені характеристики апаратури спостереження поверхні Землі як в оптичному, так і в радіолокаційному діапазонах.

Одночасно зі створенням і запуском космічних апаратів «Ciч-1» і «Січ-1М» КБ «Південне» проводило роботи щодо розробки космічних апаратів нового покоління з використанням мікросупутникових технологій. Супутник МС-1-TK «Мікрон» — один із таких апаратів, був створений в основному для відпрацьовування нових технологічних рішень, закладених у космічну платформу.

Платформа супутника МС-1-ТК у конструктивно-технологічному плані була перехідною на шляху до платформи МС-2, на базі якої створювався МС-2-8 — спеціалізований космічний апарат малої розмірності з апаратурою високої роздільної здатності для отримання інформації, що використовувалася з метою виявлення кризових ситуацій, виготовлення цифрових карт місцевості, управління ресурсами і планування в урбанізованих та прибережних зонах.

Розробка супутника МС-2-8, а також створення в Україні повного циклу супутникових технологій (що включає проектування, виготовлення космічних апаратів та управління ними, збір і опрацювання інформації) істотно підвищили привабливість КБ «Південне» для іноземних замовників космічної техніки, особливо з тих країн, які планують створити свої аналогічні супутники та елементи наземного сегмента космічних систем.

***

У квітні нинішнього року в Дніпропетровську — космічній столиці України проходила міжнародна конференція «Передові космічні технології на благо людства».

Представник єгипетської компанії ММ-Груп пан Халед Махмуд, який був присутній на ній, зазначив, що фахівці КБ «Південне» не тільки по праву перемогли в тендері, а й підтвердили це результатами своєї роботи — створенням і запуском першого єгипетського супутника дистанційного зондування землі EgyptSat-1.

До речі, його запуск було здійснено за день до початку конференції. Це додавало події гостроти. Адже у випадку невдачі довелося б під час урочистого відкриття робити гарну міну при поганій грі. Проте все пройшло чудово. Конверсійна ракета-носій «Дніпро», розроблена в КБ «Південне», вивела на орбіту із завидною точністю EgyptSat-1, а з ним іще тринадцять супутників різного калібру.

***

Вимовляючи слово «супутник», ми зазвичай уявляємо металеву кулю, начинену приладами. Для EgyptSat-1 таке визначення не підходить, оскільки основою його конструкції є пакет рамкових модулів, які не потребують захисної оболонки. Таке конструктивне рішення дало змогу створити супутник масою лише 157 кг.

Серед завдань, які вирішує EgyptSat-1, головне — зйомка земної поверхні в оптичному діапазоні. Супутник виявився чудовим фотографом. Його багатозональний сканер оптичного діапазону може засікти з космосу об’єкт розміром усього 7,8 метра при широті огляду майже в півсотні кілометрів. Скажімо, на знімку морської поверхні добре видно не тільки кораблі, а й білі кільватерні буруни, що тягнуться за кормою! Така далекосяжність стане у великій нагоді єгипетським картографам, геологам, будівельникам, фермерам.

А ось сканер середнього інфрачервоного діапазону може побачити навіть підземні води, що дуже актуально для економіки Єгипту, котрий задихається в посушливому кліматі.

Крім гострих очей, EgyptSat-1 оснащений і чіпкою пам’яттю. Підсистема даних корисного навантаження збирає та зберігає інформацію, отриману сканерами, а також пакує її в транспортні кадри для передачі на Землю.

— У плані інформативності EgyptSat-1 — абсолютно унікальний апарат, — розповів голов­ний менеджер проекту Віталій Гладилін. — При практично рівних інформаційних потоках, які доводиться опрацьовувати на орбіті, EgyptSat у чотирнадцять разів (!) легший за «Січі».

А ще EgyptSat-1 виконує функції листоноші. Адресатами електронної пошти стануть абоненти супутникової та наземної мережі загального користування (Internet/Intranet). Цією послугою також зможуть скористатися й прихильники форвардингового зв’язку, інтегрованого в Internet (AMPR).

Крім основних систем, супутник має допоміжні, які задають параметри польоту та забезпечують безаварійну роботу апаратури. Серед них — підсистема даних платформи (бортовий обчислювальний комплекс і модуль телеметрії), підсистеми визначення та управління орієнтацією, електропостачання та терморегулювання.

Для Єгипту цей проект, безперечно, етапний, проте й для України він багато важить. Річ у тім, що Egyptsat став першою космічною системою, створеною виключно силами українських підприємств, які використовують лише вітчизняні засоби наземного керування польотом супутника та прийому даних.

Виготовлення, складання та випробування супутника здійснено на виробничій базі ДП «ВО ПМЗ» і ДП «КБ «Південне». Про обсяг цих робіт можна судити бодай за кількістю підготовленої документації. Сьогодні на сервері КБ «Південне» зберігається понад 6 тис. документів англійською та російською мовами, і їхня кількість зростатиме, оскільки роботи за проектом тривають.

Сьогодні управління супутником та отримання знімків забезпечують українські наземні станції і ЦУП, розташований у Євпаторії. Проте вже найближчим часом обслуговування цієї складної космічної системи буде передано єгипетській стороні, фахівці якої, як і обумовлено в контракті, пройшли повний цикл навчання в Україні.

Хотів уже було поставити крапку, але раптом подумав: а цікаво виходить! Перший супутник, який досліджуватиме древню землю Єгипту, стартував із берегів Дніпра. Хоча, якщо розібратися, у цьому немає нічого надзвичайного, оскільки саме з космосу добре видно, що всі ми сусіди на нашій маленькій Землі.