Полювання на ГМО, або Гонитва за невидимкою

Сенсаційне дослідження групи вчених Каннського університету викликало чергову хвилю (цунамі!) дискусій про безпеку генетично модифікованих продуктів. Вражаючі кадри з величезними пухлинами піддослідних тварин облетіли весь світ, значно переконливіше вплинувши на суспільну свідомість, ніж аргументи прибічників ГМО про нешкідливість таких продуктів.

Результати дворічних дослідів над щурами, проведених французько-італійською групою дослідників під керівництвом професора Ж.-Е.Сераліні, опубліковані 19 вересня на сайті популярного журналу Food and Chemical Toxicologi видавництва Elsevier. Автори дослідження стверджують, що переважна більшість щурів (83%), яких годували трансгенною кукурудзою виробництва американської компанії «Монсанто», гинули від раку. Крім того, в експериментальних тварин спостерігалися серйозні патології внутрішніх органів, відмова роботи нирок та печінки.

У науковому світі до цього дослідження ставлення досить стримане, багато вчених поспішили заявити, що не було дотримано вимог, які ставляться до такого роду експериментів. Як правило, перш ніж така наукова стаття побачить світ, її мають вивчити і прорецензувати інші вчені, чого в даному випадку не було зроблено. Публікація статті збіглася з виходом у світ книжки депутата Європарламенту К.Лепаж (Corinn Lepage), спрямованої проти використання ГМО, що, звісно, не могло не викликати в експертів запитань. А доки в Євросоюзі намагаються розібратися в науковій достовірності експерименту, ажіотаж навколо ГМО охопив багато країн. Ряд держав, у тому числі й Росія, закрили кордони для продуктів компанії «Монсанто».

Україна відреагувала на скандал, який вибухнув у Європі, тим, що вирішила посилити контроль за ГМ-продукцією. Наше рідне Мінагрополітики наче вперше почуло про існування проблеми ГМО в Україні й затіяло небачену кампанію. Протягом трьох місяців Держсільгоспінспекція має перевірити в агрогосподарствах на наявність ГМО насіння соняшнику, цукрового буряка, сої, ріпаку, а також кукурудзи. За підсумками перевірки прийматиметься рішення: ввезення ГМ-насіння або обмежать, або буде ініційовано зміни до закону - дозволено його легальне ввезення. (До речі, на овочеві культури вимоги про тотальну перевірку не поширюються, хоча, як відомо, Україна завалена завізним насіннєвим матеріалом, у тому числі сумнівної якості.) Витрати на проведення кампанії буцім візьме на себе держава, хоча керівництво аграрної галузі не приховує: це витрати чималі. Вартість аналізу однієї партії насіння коштуватиме приблизно 500 гривень, а скільки таких проб доведеться досліджувати, поки що ніхто не знає. До того ж, як запевняють фахівці, провести таку масштабну перевірку протягом обмеженого часу неможливо з технічної точки зору. І не тільки тому, що в нас мало лабораторій, у яких можуть проводитися такі аналізи, а з тієї причини, що в Україні не зареєстровано (!) жодного сорту рослини зі зміненим геномом, а отже, немає бази для порівняння. Тому така перевірка може призвести тільки до хаосу на ринку.

Полювання на ГМО - це, по суті, гонитва за невидимкою. Сьогодні генетично модифікованими культурами у світі засіяно мільйони гектарів. В Україні, за оцінками експертів, питома вага трансгенної сої у посівах цієї культури сягає 80% і навіть більше. На ГМ-кукурудзу також припадає більше половини засіяних площ. При цьому аграрні і продовольчі боси не володіють реальною картиною поширеності ГМ-продукції на українському ринку. Заборона на вирощування трансгенних культур обернулася тим, що на наш відкритий усім вітрам ринок чого тільки не занесло. Настав час збирати ГМО…

А що думають у зв’язку з цим самі вчені? Як вони ставляться до результатів дослідження, що сколихнуло світ? На які ключові моменти звертають увагу?

- Я уважно прочитав статтю в оригіналі і можу сказати, що експеримент, проведений групою дослідників під керівництвом професора Сераліні, викликає у мене як ученого низку запитань. З приводу методики його проведення вже є багато критичних зауважень авторитетних зарубіжних учених, тому зупинятися на цьому дослідженні не стану. Зазначу лише, що з 2001 по 2010 р. під егідою ЄС було проведено, мабуть, наймасштабніше і найбільш скрупульозне наукове дослідження впливу ГМО на організм людини та довкілля. (Докладний звіт про це дослідження є в Інтернеті.) Однак воно, як не дивно, не привернуло уваги ЗМІ, тоді як недавно оприлюднені результати французьких учених спровокували вибуховий ефект. І тут є привід замислитися…

- У нашій країні офіційно не зареєстрована жодна ГМ-рослина, законом заборонено вирощування трансгенних культур. Але ніхто вже не сумнівається в тому, що ГМ-насіння та ГМО є на нашому ринку. Важко також повірити, що в нас немає генетично модифікованої кукурудзи…

- Можу посилатися тільки на перевірені факти. Недавно ми проаналізували зразки на 16 подій, зареєстрованих у Євросоюзі, зібрані в різних областях України в різний спосіб - від випадково придбаних до отриманих від селекціонерів. Щоб усім було зрозуміло, відразу поясню значення терміна «подія». У світі кожна ГМ-рослина офіційно реєструється як «подія», котрій присвоюється власне кодування. Наприклад, подія, про яку йдеться у статті групи французько-італійських учених, має маркування NK603. Кожна подія чітко описується: які гени вбудовані, які послідовності ДНК власне рослини сусідять із вбудованими генами тощо. Між іншим, ми проаналізували подію, про яку йдеться у статті Сераліні та співавторів. Можу відразу заспокоїти: тієї події ми не виявили. Але сказати, що в нас немає ГМ-кукурудзи, було б занадто сміливо. Ми виявили кілька різних подій, як зареєстрованих у Європі, так і знятих із реєстрації, але досі вирощуваних у нас (очевидно, колись завезли).

- Цікаво, де брали зразки для досліджень?

- У трьох областях - Дніпропетровській, Черкаській та Київській. І в кожній з них у певних пропорціях виявили ці події. До речі, на нашу інформацію ніхто в урядових органах особливо й не зреагував, очевидно, там і так про це знають.

- І скільки ж вам вдалося зафіксувати таких подій (у відсотковому співвідношенні)?

- Від одного до 20 відсотків. Цікаво, що одну подію виявили зовсім випадково: купили насіння кукурудзи на ринку. Стосовно інших культур у мене немає інформації, оскільки таких досліджень ми не проводили.

До чого я веду? Україна, наскільки мені відомо, експортує до мільйона тонн кукурудзи в країни Євросоюзу. І не виключено, що одного разу експерти ЄС виявлять в українській кукурудзі одну з подій генетичної трансформації, яка, можливо, і дозволена в Європі, але її треба було задекларувати. І тоді виникне неприємна ситуація. Тому назріла потреба упорядкувати ці питання, має бути облік і контроль.

Я можу зрозуміти суспільну тривогу у зв’язку зі скандалом у Франції, але, на мій погляд як ученого, це швидше психологічна, а не наукова проблема. Крім того, не можна всі ГМО згрібати в одну купу. Це все одно що сказати: усі ліки - отрута, - і закликати від них відмовитися. Нікому ж не спадає на думку вимагати заборони інсуліну, інтерферону, соматотропіну або якогось іншого медпрепарату тільки тому, що він виготовлений методами генетичної інженерії.

Віктор ШВАРТАУ, заступник директора Інституту фізіології рослин НАНУ, член-кореспондент НАН України:

- Фундаментальна основа розвитку біології та сільського господарства у світі - створення генно-модифікованих організмів. Нагадаю, в Україні діє заборона на випробування ГМО-продуктів у відкритій системі - фактично заборона на дослідження! Причина банальна: чиновники низки відомств ось уже понад п’ять років після ухвалення закону про біобезпеку не спроможуться розробити процедуру випробування та реєстрації генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. При цьому значну частину орних земель, зокрема весь південь країни, засіяно ГМ-культурами (соєю, кукурудзою, деякими овочевими).

Незаперечна проблема при вирощуванні ГМ-рослин - складність прогнозування віддалених наслідків. Але ж і для пестицидів, хоча їх використовують із 1942 року, проблему віддалених наслідків не вирішено.

Дехто вважає, що в Україні слід зосередити зусилля на вирощуванні тільки екологічно чистої продукції. Не вносити добрива, пестициди, не вирощувати ГМ-рослини. Не сумніваюся, висловлена нижче думка викличе негативну реакцію в «зелених», але заборона на застосування агрохімікатів, разом із падінням аграрного виробництва, різко погіршить якість урожаю багатьох культур. До речі, в СРСР наприкінці 1980-х це вже проходили. Насамперед слід згадати, що для України, Росії, Білорусі сажкові захворювання та фузаріози основних культур - зернових колосових, становлять більшу небезпеку для здоров’я населення і впродовж століть мікотоксини були (і є) одними з найнебезпечніших токсичних чинників для населення регіону. Тому заборона на протравлення насіння, а також, наприклад, заборона на застосування інсектицидів під час масових спалахів шкідників видається неймовірною й негайно призведе до дуже тяжких наслідків. Хочу також зазначити, що за останні 20 років сучасні технології боротьби з бур’янами буквально підняли з колін сільське виробництво в Україні, - хто тепер вручну висапує бур’яни на посівах цукрового буряка?

Тепер в Україні справжнім лихом для екології та якості продуктів харчування є масове використання фальсифікованих пестицидів, низька якість фосфорних добрив, сумнівних регуляторів росту рослин, засилля пропозицій на ринку «біологічно активних препаратів із вирішення всіх проблем», а також широке використання в технологіях вирощування великої рогатої худоби, птиці, риби стимуляторів росту і лікарських препаратів, сторонніх добавок у молочні продукти.

Розвиток суспільства накладенням заборон завжди призводив до мракобісся. Чи є шляхи зменшення, аж до відмови, застосування пестицидів та добрив? Звичайно. Насамперед це активний розвиток напряму створення нових, стійких сортів/гібридів культурних рослин із високим коефіцієнтом засвоєння поживних речовин і низьким зольним індексом (більшою кількістю накопиченого вуглецю до поглинених елементів живлення). Перспективними можна вважати й розробки поліагрофітоценозів, у яких взаємодія культур дозволить вирішувати питання захисту і харчування. Негайне зняття заборон на дослідження, державний контроль і підтримка активного розвитку ГМ-технологій в Україні також є важливим елементом продовольчої і економічної безпеки країни.

***

Скажіть, будь ласка, коли нарешті у людей все ж таки почнуть рости свинячі закручені хвостики, телячі роги, пшеничні остюки, картопляні квіточки і т. ін., якщо історично людина споживає в їжу м’ясо цих тварин та названі культури вже не першу сотню років?-над цим питанням «на засипку» від колег-науковців розмірковує

Едуард КАВУН, біохімік, кандидат біологічних наук (Вінницький національний аграрний університет):

- Запитання цікаве і більш глибоке, ніж може здатися на перший погляд. За фенотипічні ознаки, звісно, відповідають певні гени, хоча є думка, що механізм прояву генетичної інформації лежить в іншій площині, яка сьогодні запропонована хвильовою генетикою. Щоб зрозуміти її суть, наведу таку аналогію: з одних і тих самих елементів дитячого конструктора ви можете легко зібрати безліч різноманітних конструкцій: будиночки, містки, стільчики тощо. Приблизно так само ми й робимо: одні й ті самі речовини, елементи, деталі ми використовуємо для створення найрізноманітніших механізмів та конструкцій. Але керування цим процесом перебуває далеко за їх межами. Активність тут виявляють люди. Саме в нашій свідомості виникає чіткий план того, як потрібно виготовляти, а потім - складати все докупи і в якій саме послідовності потрібно їх переміщувати у просторі.

А що ж у живих клітинах? Цеглинки тут - біологічні молекули. Що керує їх надточним переміщенням у біопросторі живої клітини? Молекул досить багато, і вони досить різноманітні. Найбільш важливі - білки та величезні молекули ДНК, довжина яких може сягати кількох метрів! Один ген на цій ниточці - як один піксель на моніторі. Але в геномі важливу роль відіграє буквально кожен елемент. Делеція (втрата) чи інсерція (добавка) лише одного нуклеотиду може призвести до істотних порушень процесів у регуляції активності геному, беручи до уваги, що гени, які кодують деякі білки, розміщуються на різних хромосомах. Як саме відбувається складна й водночас надзвичайно точна регуляція біосинтезу цих білків, досі достеменно невідомо.

А як же ДНК, що міститься у продуктах харчування? Кожен із нас за добу з’їдає до двох грамів ДНК, а це мільярди генів різних організмів, і при цьому впродовж сотень тисяч років ми залишаємося в людській формі. Так, звісно, ДНК їжі має бути зруйнована. І за цей процес відповідають ферменти нуклеотидного обміну - нуклеази. Вони ріжуть і відщипають, ріжуть і відщипають доти, доки від ДНК нічого не лишається. А нуклеотиди вже абсолютно безпечні, там генетичної інформації немає.

Однак не все так просто. У 1994 - 1998 роках Шубберт і Дерфлер з Кельнського університету (Німеччина) провели серію експериментів, у яких щурам до їжі додавали ДНК бактеріофага М13 чи ДНК рибулозобісфосфаткарбоксилази. Потім, використовуючи сучасні методи аналізу, довели, що фрагменти чужорідної ДНК розміром до 1000 пар нуклеотидів усе ж таки потрапляють у кров, печінку, селезінку й навіть до клітин ембріонів. Це досить несподіваний результат, він ініціював десятки подальших експериментів, які, втім, не виявили інтеграції ДНК до генома тварин.

Як відомо, кров, що несе від кишківника в організм поживні речовини, очищується від екзотоксинів у печінці. Це потужна фабрика-детоксикатор. Але, поряд із нею, є ще один, менш відомий фільтр - це складна система лімфатичних вузлів, які містяться на лімфатичних протоках, що йдуть від товстого і тонкого кишківника. Це важливий компонент імунної системи, і там відбувається процес імунного розпізнавання на предмет патогенності не перетравлених до кінця макромолекул. Отже, організм тварин і людини все ж таки озброєний і повністю готовий до того, що білки та ДНК можуть бути не до кінця розщепленими.

І вже в цьому контексті привертають до себе увагу ГМ-продукти харчування. Це може бути ковбаса, згущене молоко, пепсі, біг-мак, шоколад і навіть харчування для немовлят. І тут небезпека не в тому, що там є ДНК сої, картоплі або кокосів, а в тому, що там наявна кільцева ДНК плазмід, які використовувалися для створення трансгенних рослин, з усією сукупністю специфічних для них генів та вбудованих регуляторних механізмів. І це незаперечний факт.

Плазміди використовуються як інструмент генетичної інженерії, але біоінженери не можуть знати абсолютно всіх підводних течій своєї професії. Використання плазмід створило вкрай небезпечну систему спонтанної трансформації рослин і тварин. Плазміди, як і віруси, використовують ферментні системи клітин для свого відтворення. А ось ретровіруси цю можливість використовують за рахунок особистої транскриптази, яка синтезує ДНК на матриці РНК. Саме ретровіруси є попередниками так званих ретротранспозонів, мобільних елементів геному, активність яких призводять до виникнення онкологічних захворювань. Але виявилося, що ретротранспозони здатні допомагати іншим вірусам, наприклад вірусу LCMV, який хоча і має РНК, але не здатен вбудовуватися в ДНК самостійно, оскільки він не має своєї транскриптази. Цей приклад свідчить про те, що в природі виникають досить незвичні процеси, яких неможливо передбачити наперед (Science. 2009. V. 323. P. 393-396.).

Плазміда - це тисячі нуклеотидів, зібрані в кільце, і можливий наслідок їх інтеграції у хромосоми - руйнування системи регуляції геному в клітині. Відтак ми чуємо про вади розвитку та безпліддя у щурів, котрі споживали ГМ-сою.

І ось, як засвідчили результати дослідження, проведеного молекулярним біологом, професором Ж.-Е. Сераліні, один із найпопулярніших у Старому Світі злаків - кукурудза - виявився смертельно небезпечним.

Насправді вже тривалий час існує значна кількість доказів небезпечності вживання ГМ-продуктів, незважаючи на активну політику обструкціонізму з боку біотехнологічних транснаціональних компаній.

Але коли ще раз згадати про хвильову генетику, то можна уявити, що нові гени притягують за собою і нові хвильові процеси, котрі змінюють хвильові інформаційні властивості живої речовини. Можливо, саме через це імунна система заходить у дисбаланс, виникають алергічні реакції, зникає захист і відкривається шлях до розвитку ракових захворювань, ініціюються аутоімунні процеси і т.д.

Звернімо увагу на процеси, які відбуваються навколо нас: стрімко зростає кількість онкологічних, генетичних та алергічних хвороб, дедалі більше людей поводяться неадекватно, наростає агресивність і водночас - байдужість. Звісно, виділити ГМО-компоненту цих процесів дуже важко, швидше - навіть неможливо. Але варто згадати: недавно Росія заявила про намір створювати нові системи стратегічних озброєнь, у тому числі генну, психофізичну та променеву зброю. Гадаю, не лише Росія торує цей вкрай небезпечний шлях. Уже сьогодні ми є жертвами воєн, котрі ведуться на генетичному рівні. А як ще можна пояснити, з позиції здорового глузду, необхідність додавати в харчування дітей ГМ-компоненти?

***

На засіданні Кабміну в середу схвалено законопроект, що стосується зміни маркування продукції. За словами міністра аграрної політики та продовольства М.Присяжнюка, виробників зобов’яжуть маркірувати тільки продукцію з умістом генетично модифікованих організмів, а маркування «Без ГМО» зникне. Можливо, це й краще - зняти таку позначку, адже ж їй мало хто довіряє. Але ще важче повірити, що виробники соєвих ковбас і сосисок, кондитерських виробів та іншої продукції, що містить ГМО, погодяться з такою постановкою питання і не заблокують прийняття закону.