Наукова аура нації

Поділитися
Якось, виступаючи в Києво-Могилянській академії, Ліна Костенко назвала внесок нації у світову культуру її гуманітарною аурою...

Якось, виступаючи в Києво-Могилянській академії, Ліна Костенко назвала внесок нації у світову культуру її гуманітарною аурою. Але не менш важливим для самоствердження нації є також і внесок її громадян у науковий та технічний прогрес людства. Отже, точніше було б говорити про культурну ауру. Саме вона формує образ нації в очах світу, а усвідомлення громадянами місця своєї країни у світовій цивілізації виховує в них почуття гідності, самоповаги.

У новій рубриці відділ науки «ДТ» розповідатиме про видатних учених минулого, чиї імена гідно представляють світові українську науку.

Математик від Бога

Михайло КРАВЧУК — одна з найзначніших постатей у нашій науці. У 1992 році за поданням Академії наук України 100-річний ювілей Михайла Кравчука був відзначений ЮНЕСКО. У вересні того ж року Інститут математики НАН України провів до ювілею міжнародну наукову конференцію. Виявилося, що запрошені на неї представники української діаспори знайомі з науковими результатами Кравчука, але не з його біографією. Дехто навіть не був певен, що він українець.

Майбутній математик народився 27 вересня 1892 року в селі Човниця на Волині, закінчив Луцьку гімназію, фізико-математичний факультет університету св. Володимира в Києві. Після закінчення аспірантури при Київському університеті викладав у ньому, з 1925 року — професор.

Кравчук належав до числа вчених широкого діапазону зацікавлень і творчості. Йому належать оригінальні результати в алгебрі, теорії функцій, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей, математичній статистиці тощо. Праці вченого швидко здобули визнання в науковому світі. Наприкінці 20-х років Кравчука обирають дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові, членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії (Палермо), у 1929 році він стає дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Зі створенням у 1934 році Інституту математики ВУАН Кравчук очолив у ньому відділ математичної статистики.

Кравчука ще з юнацьких років вирізняла не тільки захопленість наукою, а й активне ставлення до громадського життя, любов до України, усвідомлення свого громадянського обов’язку перед народом. Він був блискучим лектором і популяризатором наукових знань, викладав у багатьох київських вузах, став засновником ряду математичних кафедр, клопотався про видання підручників українською мовою, розробляв програму української математичної олімпіади для школярів.

Кравчук був глибоко порядною і благородною людиною. Коли в 1930 році йому було запропоновано виступити обвинувачем на сфабрикованому судовому процесі над начебто членами Спілки визволення України, він відмовився від цієї ганебної ролі. Невдовзі йому довелося поплатитися за це. У розквіті свого таланту Михайло Кравчук був заарештований (лютий 1938 року) і 9 березня 1942 року загинув у таборі на Колимі. Його ім’я в нашій країні на довгі роки було викреслене з наукового обігу. Місце поховання вченого невідоме.

Діаграми Вороного

Георгій ВОРОНИЙ народився у 1868 році в селі Журавка під Прилуками, закінчив Прилуцьку гімназію, потім навчався в Петербурзькому університеті, працював переважно у Варшавському університеті. Свої наукові праці творив значною мірою в рідній Журавці. Внаслідок тяжкої хвороби нирок раптово помер у Варшаві в сорокарічному віці.

Вороний працював переважно в теорії чисел. За життя опублікував лише 12 наукових праць (із яких шість — великі за обсягом, фактично журнальні варіанти монографій), але майже кожна з його робіт започаткувала новий напрямок досліджень, що тривають і нині. В аналітичній теорії чисел Вороний відкрив надзвичайно глибоку й важливу формулу підсумовування, яка тепер носить його ім’я. В алгебраїчній теорії чисел він розробив метод підрахунку радикалів вищих порядків (над цією проблемою, яка, власне, є узагальненням поняття ланцюгового дробу, протягом усього XIX століття працювали найвідоміші математики всієї Європи) і відкрив нові важливі властивості чисел Бернуллі. Отримані ним результати дали поштовх подальшим дослідженням у цій галузі протягом наступного століття. У математичному аналізі він запропонував метод узагальненого підсумовування розбіжних рядів. Разом із німецьким математиком Мінковським Вороний заклав основи нової науки — геометрії чисел.

Визначним феноменом є той факт, що побудовані Вороним математичні об’єкти і розроблений ним математичний апарат для їх дослідження виявилися дуже зручними інструментами для широкого кола фахівців. Ось фрагмент із статті 1998 року австрійських математиків Айхгольцера і Ауренгамера: «Діаграми Вороного було введено в теоретичну комп’ютерну науку близько двадцяти років тому. Відтоді їх стали повсюдно використовувати при конструюванні геометричних алгоритмів, так що дехто датує народження обчислювальної геометрії саме цим моментом. Дійсно, значний процент статей з обчислювальної геометричної літератури прямо чи опосередковано пов’язаний із діаграмами Вороного і спорідненими структурами». Цей перелік можна вести й далі: кристалографія, фізика, астрономія, хімія, офтальмологія, мікробіологія, проблеми штучного інтелекту тощо — скрізь, де виникає потреба поділити простір оптимальним у певному розумінні чином на окремі клітини. Вороний належить до найбільш цитованих математиків світу. Його праці використовують фахівці найрізноманітніших галузей знань у всіх розвинених країнах.

Батько вченого Феодосій Вороний після закінчення філологічного відділення Київського університету викладав у Немирові, потім у Кишинівській і Бердянській гімназіях, був професором Ніжинської гімназії, а з часу заснування Прилуцької гімназії був її директором. Феодосій брав діяльну участь у створенні й роботі недільної школи для робітничої молоді в Києві на Подолі. Ідея створення недільних шкіл поступово поширилася й на інші міста. Олена Пчілка писала про нього як про громадянина з великої літери. Щодо подільської школи Феодосій мав розмову з Т.Шевченком, який подарував цій школі 50 примірників свого «Кобзаря». Разом із синами (їх у Феодосія було троє) вони перетворили Журавку в осередок культури, побудували школу, відкрили бібліотеку, влаштовували в школі лекції, концерти для селян.

Один із синів Георгія Вороного, Юрій, став ученим-хірургом. У 1933 році він перший у світі здійснив у Харкові трансплантацію людського органа (пересаджена нирка функціонувала дві доби). Дружина Юрія Вороного Віра Нечаївська була членом Центральної ради від жіночої громади.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі