На згарищі херсонських лісів уже зеленіють нові деревця. Цього разу усе вирішили зробити відповідно до вимог науки

Найжахливіше відчуття в лісі — коли лісом не пахне. Серпнева пожежа в Херсонській області знищила близько 8 тис. гектарів сосен. Тепер cеред обвуглених дерев чутно не спів пташок, а виття електропил.

Понад півтори тисячі лісівників із 16 областей України працюють сьогодні на згарищі. За кожним регіоном тут закріплено окрему ділянку.

— Робота фізично тяжка. Спочатку треба повалити дерева, обрізати їх, посортувати за розміром і станом, а потім ще звезти на просіку і скласти у штабелі, — розповідає вальник Ярослав Яворський. — Робочий день триває з восьмої ранку по п’яту вечора, коли починає сутеніти. В суботу працюємо до обіду, а в неділю відпочиваємо. І такий графік у нас на весь місяць.

Через непомірні навантаження та складні умови роботи щомісяця на зміну вальникам прибуває нова бригада. Не всім робітникам пощастило однаково. Когось вдалося розмістити в санаторії та готелях, інших узяли до себе селяни, найменше ж поталанило хлопцям, котрі живуть у наметах. З першими холодами намети доведеться опалювати буржуйками. Та лісівники не скаржаться: за кожне повалене дерево їм платять вісімдесят гривень.

— Спільними зусиллями нам вдалося зачистити вже близько 800 га площі. До другого квітня наступного року плануємо подужати всі 3000 га лісу, — пояснює Віктор Сівець, голова Держкомітету лісового господарства України. — З лютого почнемо готувати ґрунт під посадку у 2008 році. Сподіваюся, що за рік ми повністю залісимо територію, яка постраждала від пожежі. На ці роботи уряд виділив 14,3 мільйона гривень.

Однак тепер завдання — не просто посадити нові дерева, а й побудувати лісові дороги, протипожежні розриви, водойми, протягти мінеральні смуги. Як стверджує керівництво, за дороги і водойми візьмуться вже в наступному році. Ще свіжі спога­ди, як пожежні машини загрузали в Нижньодніпровських пісках, не в змозі під’їхати до палаючого лісу. А для заправки водою пожежникам треба було їхати аж за 10 км. Очевидці розповідають, що за 17 хвилин вигорало 100 га лісу. Вітер гнав вогонь верхівками дерев, а пожежники й лісівники були безпорадні, в тих умовах їм не вдалося одразу зупинити полум’я.

Нині обабіч лісових доріг височать стіни з обгорілої деревини. Більшою мірою вогонь пошкодив кору і «з’їв» гілля. Всередині дерево аж дзвенить. Однак на що пустити сосни, які постраждали, поки що не вирішили.

Олександр Глод, начальник Херсонського управління Держкомлісгоспу України, наголошує: кошти, виручені за реалізацію деревини, мають хоча б частково покрити збитки, яких зазнали лісгоспи. Включно з витратами на подолання стихії, вони становлять 70 мільйонів гривень. Але покупців цікавить лише будівельна деревина, від 14 см в діаметрі й більше. Так само є попит на чотириметровий стовбур (а таких дерев усього 8%). На двохметрівку знайти клієнта важко. Зараз проблему реалізації сировини передано торговому дому «Крона». Лісівники сподіваються, що покупець зголоситься одразу на всю деревину.

— За розпорядженням губернатора, ми запропонували селянам заготовляти сировину для опалювання домівок, — ділиться Олександр Глод. — Та відгукнулися тільки Голопристанський і Цюрупинський райони. Звісно, це не так просто: прийшов і зрубав. Треба мати бензопилу, посвідку вальника, документ від сільського голови, потім ще й машину, аби повантажити й вивезти дрова. Але зараз нам необхідно якомога більше сил, щоб подолати наслідки стихії. Ми чекаємо від сільрад кроків назустріч.

На 23 гектарах, звільнених від обгорілих дерев, нині висадили перші саджанці сосни. Вони не більші за долоню, зеленіють між рядками чорних пеньків, що за два-три роки просто струхлявіють. Технологію використали експериментальну: частину рослин садять прямо в ґрунт, частину — у поліетиленових контейнерах із земляною сумішшю. В останніх шансів вижити більше, адже в спеціальних конструкціях молоді деревця здатні пережити дефіцит вологи. Але така технологія — більш затратна. Умови для створення лісу в цих місцях екстремальні. Саджанці приживляються гірше через нестачу ґрунту і засилля шкідників, які тут особливо агресивні.

Однак лісівники не планують садити дерева на всій площі, яка постраждала від вогню.

— Час показав, що окремі території на Нижньодніпровських пісках не має сенсу залісняти сосною. Тут головним компонентом є волога: ґрунтова і повітряна, — пояснює Микола Ведмідь, заступник голови Держкомлісгоспу України. — Вершини бугристих пісків будуть вологонакопичувачами для нижчих частин цих пісків. А в пониззях, де є приховані, засипані піском чорноземи, ростимуть листяні породи: дуб звичайний і червоний, береза, вільха чорна, акація. Листяний ліс, який чергуватиметься із хвойним, протистоятиме поширенню верхової пожежі. У випадку низової пожежі, коли горітиме підстилка, вогонь зупинятиметься на межі мінеральної смуги. Нині згарище поділене на квартали, на кожен із них розроблятиметься науковий проект, і коли його затвердять, лісівники почнуть створювати новий ліс. Обов’язково використовуватимемо нові технології. Застосуємо американські і французькі препарати теравет і аквасорб — вологонакопичувачі, які, ніби губка, вбирають вологу дощів і не випускають назад протягом 5—10 років. А також стимулятори росту, розроблені вченими НАН України. Чим потужніша коренева система, тим міцнішими будуть насадження. Завершується розробка знарядь для обробітку ґрунту, що досить важливо, адже тут неможливо створити ліс без глибокого рихлення — дуже щільні піски. Змонтовано окремий агрегат, який здатний рихлити ґрунт і одразу вводити добрива, а також повертати родючий шар до рослин.

Мине не менше п’яти років, доки ліси піднімуться і ростимуть відносно самостійно. Проте вчені кажуть, що соснові ліси зробили тут свою справу — призупинили рухомість пісків. Нині треба відновлювати особливий мікроклімат, який сформувався в регіоні за останніх півстоліття. Але цього разу не помилитися з вибором дерев і місцем їх посадки. А також зважити на глобальне потепління, що насувається по всій планеті.