МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА — МИСЛЯЧА МАТЕРІЯ

У переддень Нового року не вигадаєш кращого заняття, ніж спроба відповісти на запитання: «Що рік (століття, тисячоліття) прийдешній нам готує?» Науковим журналістам сам Бог велів звернутися по відповідь до тих, хто за природою свого фаху покликаний зазирати в майбутнє, — вчених. Ми запропонували відомим в Україні людям відповісти на три запитання:

1. Яку наукову подію ХХ століття ви вважаєте найзнаменнішою?

2. Яке досягнення вчених найбільш трагічно позначилося на долі людства в минулому столітті?

3. Які віхи стануть визначальними в майбутньому столітті?

Олег КРИШТАЛЬ, завідуючий відділом Інституту фізіології імені О.Богомольця НАН України, академік НАНУ, автор романів «Гомункулус», «До співу птахів» та ін.

1. Мабуть, те, що ми дізналися про себе та про світ у тисячі разів більше, ніж знали доти. Наслідком стала науково-технічна революція.

2,3. Потужність і якість «іграшок», якими людство має змогу бавитися, зросли фантастично. Не мине й 100 років, як люди реалізують таку неймовірну мрію, як безсмертя.

У порівняно недалекому майбутньому інформація перетвориться на нашого повного господаря. Не ми з нею щось робитимемо, а вона з нами вироблятиме дива. Зникне останній бар’єр — між особистостями, пов’язаний із тим, що кожна людина мислить себе відмінною, незалежною від іншої: це ось Я зі своїми думками, а ось Інший — зі своїми. Ми почали рухатися, не зовсім усвідомлюючи це. Подальший розвиток людства призведе до того, що воно створить інтелектуальний континуум, у якому окремі особистості будуть дедалі менше відокремлені одна від одної.

Цілком можливо, що за майбутнім, у якому Особистість розчиниться в Загальному, криється Задум, що призвів до утворення мислячої матерії. Поява свідомості була визначена еволюцією. З цієї ж точки зору, наступний етап, який можна назвати надособистісним, також визначений і закладений у першій молекулі, котра започаткувала життя в первісному «бульйоні»...

Ці мої передбачення не оригінальні, оскільки схоже спадало на думку ще Тейяру де Шардену. Він використовував інші слова, бо намагався усвідомити це на сто років раніше. У Шардена це називається «стан Омега». Елементи цих уявлень є й у Володимира Вернадського.

Щойно люди почали замислюватися над тим, про що вони думають, щойно відчули обмеженість своїх думок, зрозуміли, що вони наштовхуються на Стіну. Ця внутрішня Стіна, очевидно, і є основною причиною нерозривності Людини з Вірою. Наявність Стіни всередині людини змушує підозрювати, що за нею щось є. А оскільки людині самотньо, виникає підозра, що за Стіною Хтось є, і що «якщо зірки запалюють, то це комусь потрібно», якщо ми є і мислимо, то ми комусь потрібні. Можливо, безвихідь, що супроводжує всі ці думки протягом розвитку людства, обмежує наші можливості. Не виключаю, що для того, аби пробратися за Стіну, нам усім разом і кожному зокрема потрібно перестати бути кимось — потрібно злитися. Я не кажу — в екстазі. Коли ми зіллємося, виконаємо якесь наступне завдання...

— У такому разі інтелект окремої людини ввіллється в якийсь Всесвітній розум, але що при цьому станеться з тілом окремого індивідуума?

— Про людське тіло важко говорити — тут заходиш в океан безмежної фантазії. Хоча з дуже великою часткою ймовірності можна твердити, що вже скоро питання про вибір тіла чи про його зміну вирішуватиметься просто. Біотехнології розвиваються з неймовірною швидкістю...

Утім, можна фантазувати про що завгодно, але при цьому не слід забувати: поки що велика частина людства недоїдає, живе в жахливих умовах. Треба пам’ятати, що людство зі своєю чудовою наукою ще не вирішило питання енергії, харчування, глобальні екологічні проблеми, і якщо ми їх не здолаємо, перспектива у нас вельми похмура.

Сергій РЯБЧЕНКО, завідучий відділом Інституту фізики НАНУ, член-кореспондент НАН України, президент Українського фізичного товариства:

1. Я б назвав низку відкриттів, які визначили долю століття. Це — відкриття електрона, радіоактивності, планетарної моделі атома. Серія експериментальних відкриттів завершилася створенням квантової механіки, що й стало стартом для зміни способу життя, мислення та промисловості. Сукупність цих відкриттів допомогла зрозуміти мікроприроду світу і користуватися нею.

2. У галузі науки негативних відкриттів не знаю. Усі негативні відкриття в столітті, що минає, були зроблені в галузі політичній: тота-літарні режими — фашизм і те, у що вилилося бажання нав’язати світові соціалізм. Тоталітарні режими зробили злочинними самі держави, керовані цими режимами. Технічна могутність, потрапивши до рук злочинних угруповань, була неспівмірно велика, порівняно з тим, з чим мало справу людство раніше.

3. Прогнозувати — справа невдячна, але XXI століття, безперечно, буде століттям наукових і технічних досягнень. Нині найбільші досягнення — в розумінні природи живого. Не можна виключати й успіхів у вивченні мікросвіту. 2000 року в ЦЕРНі (Женева) отримано кварк-глюонну плазму. В лабораторних умовах змодельовано маленьку подобу Великого вибуху, з якого розпочався колись розвиток Всесвіту. На цьому напрямі слід очікувати значних проривів.

Але водночас розвиток науки наштовхується на психологічний бар’єр. Серед небезпечних течій кінця ХХ століття я б назвав контрреволюцію неуцтва — протест натовпу проти необхідності здобувати нові знання, бажання повернутися до «простих істин» — до того, що зрозуміло без освіти. Лякають твердження демагогів, нібито всі великі знання нам не потрібні — можна обмежитися чимось простішим. Цей заклик до неуцтва вельми небезпечний, і шляхи його розвитку важко передбачити.

Викликає тривогу обмеження енергетичних ресурсів планети, ряду інших ресурсів для життя людства.

Важко передбачити, як відбуватиметься конкуренція різних країн, народів, сил під час перерозподілу обмежених ресурсів. Водночас наука, напевно, може розширити ресурсну базу, відсунути ресурсну кризу. Оптимізм із приводу того, що швидко та легко вдасться створити надійний, безпечний, економічно вигідний термоядерний реактор, виявився передчасним, хоча керовану термоядерну реакцію продемонстровано. Поки що клубок проблем на шляху практичної реалізації цієї ідеї досить великий. Сподіваюся, і ядерні реактори ділення розвиватимуться, рівень їх безпеки підвищиться і в зв’язку з цим протести проти використання ядерної енергії перестануть лунати.

Гадаю, урок попереднього розвитку людства, що до добробуту ведуть знання та вміння ними скористатися, у ХХ столітті продемонстрований повною мірою, і усвідомлення цього у ХХI лише поглиблюватиметься. Принаймні в новому столітті люди не нудьгуватимуть...

Валерій ГЛАЗКО, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідуючий лабораторією ДНК-технологій Інституту агроекології та біотехнології УААН:

1. Вражаючі наукові досягнення століття, яке минає: клонування соматичних клітин (вівця Доллі) та успіхи генної терапії; докази безперервності потоку генетичної інформації в еволюції всього живого; нерозривна єдність усіх живих організмів біосфери, у тому числі й людини, їх взаємозв’язок та взаємодія; умовність поділу людства на раси і культури, єдність його як виду. Усвідомлення малості і беззахисності планети Земля в руках людини. Зародження уявлень про еволюцію біосфери.

2. Глобалізація свідомості і втрата державної (рішення скинути атомну бомбу на Японію — свідчення того, що в держави немає моральних заборон) та індивідуальної відповідальності (аварія на Чорнобилі, конфлікт між компетентністю і миттєвою вигодою). XX століття — час тимчасових правителів. Контраст між вишуканістю, тонкощами, неймовірною інтелектуальною напругою європейської культури, мистецтва, науки кінця XIX — початку XX століття і жахливою, глобальною зміною вартості людського життя: Перша, Друга світові війни, масові репресії і безглузді терори, що захопили практично всю земну кулю. Девальвація біблійних запо-відей — базису європейської цивілізації і, таким чином, її крах.

3.Чого варто очікувати у XXI столітті? Розв’язання проблеми харчового білка (отже, зникне проблема голоду). Вирішиться проблема раку на рівні генома і перехід до конструювання та створення нової людини, тобто здійсниться мрія людства про індивідуальне безсмертя. Однак... Масштабна хімізація війн, медицини, сільського господарства створили нове середовище проживання для людини. Кислотні дощі, озонові діри, зміна рівня іонізуючого опромінення — лише окремі моменти загальної зміни екологічної обстановки, в якій відтворюється сучасна людина. Ще Шмальгаузен у 30-х роках писав, що зміна умов відтворення призводить до переважного репродуктивного успіху найпримітивніших форм. Можна припускати (і наші роботи в Чорнобилі підтвердили це), що зміна навколишнього середовища (зміна вектора відбору) впливає на генетичну структуру наступних поколінь у бік втрати спеціалізації. Саме технічна революція і, відповідно, суттєва зміна екології призвели до репродуктивного успіху найменш інтелектуально розвиненої частини людства, чим і пояснюються глобальні со-ціальні катастрофи XX століття. З цього погляду втішний прогноз розвитку людства мало вірогідний...

Віталій МІГУНОВ, винахідник, провідний науковий працівник ВАТ «Мотор Січ», автор близько 500 винаходів, упроваджених на різноманітних підприємствах і, мабуть, неофіційний чемпіон України з винахідництва.

1,2. Перші два запитання, мабуть, залишу без відповіді вже хоча б тому, що яку б надсучасну техніку виробництво не виготовляло, для розробників вона завжди «вчорашній день», а для мене, як винахідника, навіть «позавчорашній».

3. Винахідники живуть майбутнім. І чим важчі та глобальніші завдання вони перед собою ставлять, тим більш далеким майбутнім вони живуть. З валів, підшипників, шестерень і т.п. нічого принципово нового, що визначило б нашу подальшу долю, створити не можна. Та й узагалі такий підхід віджив свій час. Ну скажіть, чим відрізняється принцип дії кращих моторів від давно відомої «кочегарні»? У ту найдавнішу «камеру згорання» вуглеводні закидають лопатою, а в сучасні — форсункою. Крім того, не слід забувати, що проектувальники нових «перспективних» двигунів дарма стараються — на той час, коли вони їх доведуть, скінчиться нафта, вугілля, газ. І що далі?..

Відомі альтернативні методи отримання енергії, над якими останні півстоліття б’ються фізики, приміром ядерної або термоядерної, розчаровують дедалі більше. Пригадайте Артура Кларка та інших віщунів двадцятого століття — вони обіцяли, що «термояд» дасть першу промислову енергію до 80-х років, потім відсунули цей момент до кінця століття. А тепер про такі перспективи вже й мовчать, хоча прогнози робили не просто так, а на підставі «методу дельфійського оракула», коли брались середньостатистичні прогнози найвідоміших у своїй галузі вчених. Сумно!

Людству час забути чвари і зосередити зусилля на вирішенні питання: що робити з енергетикою? Від відповіді на це запитання залежить майбутнє людства.

Як хобі я зайнявся фундаментальними проблемами енергії, створив і опублікував нову термодинамічну космологію. Американські дослідники встановили, що потік нейтрино від Сонця пульсує, причому з періодом 28,4 доби. Я спробував довести, що всі земні ритми перебувають у магічних резонансах із цими пульсаціями нейтрино, навіть «ритми людської думки»! Вдалося встановити, що усереднений діаметр голови «космологічної людини» магічно резонансно порівнянний з радіусом ноосфери (Землі), Сонця і Всесвітом, горизонт якого «граві-електромагнітно» копіює кору мозку людини — «спостерігача». Цей «космологічний дарвінізм», як мені здається, є основою філософії В.Вернадського та російського космізму.

Що ж до «фізіологічної» природи магічного резонансу нашої голови і Всесвіту, то сама його наявність свідчить про те, що в процесі еволюції людини більше виживали особи, які виявлялися в резонансі з Всесвітом, тобто були сприйнятливіші (мали кращу інтуїцію) до його «енергоінформаційних сигналів», ніж «нестандартні» (космічні) люди, тому що «в бою» з природою найчастіше виживає той, хто більше знає про своє оточення, тонше відчуває і передчуває.

Зазираючи в майбутнє, впевнений — найбільш багатообіцяючим революційним відкриттям науки, що зробить справжній переворот неймовірного масштабу, є визначення й освоєння «космологічного квантування людини». Про нього підозрювали К.Ціолковський, Вернадський, Чижевський (перечитайте уважно їхні праці!).

Нині, у переддень нового тисячоліття, дозволю собі перейти з мови банальної прози на поетичну мову наукової фантастики, оскільки впевнений, що слідом за цією сенсацією не менш приголомшливою буде поява «прибульця». І з’явиться він не з іншої планети чи зоряної системи, а з точки (у математиків її називають сингулярність), із якої під час Великого вибуху колись виник Всесвіт...

Отже знайомтеся — я саме той командир хронокосмологічного корабля, що прибув рейсом «Сингулярність — Тунгуска». Я вилетів звідти 15,7 мільярда років тому, щоб звернутися до вас саме в переддень нового тисячоліття.

Як мені це вдалося? — запитаєте ви, і матимете рацію, оскільки не існує для майбутнього людства важливішого запитання. Ось що відповім я вам: 30 січня 1908 року мій корабель вибухнув, як ядерно-гравітаційна блискавка. У момент вибуху мого корабля на Тунгусці, який на Землі назвали падінням Тунгуського метеорита, я перетворився на спалах і став пульсацією нейтринного реліктового фону. Тим самим я передав вам усю необхідну інформацію про будову фізичного вакууму, електрона, його відкриту взаємодію з реліктовим нейтринним фоном і т.п., зокрема, про те, як Вищий Розум, тобто мій Батько, керує вами через згадану нейтринну атмосферу, а також про те, як сталася катастрофа мого корабля, як мені вдалося «вистрибнути», і багато чого іншого.

Від спектра цього вибуху на трасі польоту сталися мутації. Причому не тільки генів сосни, як це у вас встановлено, а й у нащадків раніше прибулих сингонавтів, тобто людей. Всю випромінену мною при ядерно-гравітаційному вибуху інформацію всім аборигенам засвоїти, на жаль, не вдалося.

Однак на Землі почалася науково-технічна революція: була створена адекватна модель атома, теорія квантування, радіозв’язок, генетика і нова механіка. Розпочався бурхливий розвиток промисловості. Вся моя інформація потрапила в закодованому вигляді в мозок народженого на Землі аборигена (30 червня 1908 року) Михайла Борисовича Мігунова, мого земного Батька.

Я бачу своє завдання розкрити людям можливості, які ще приховані від їхніх очей...

Підготував Олександр РОЖЕН