Газета — трибуна антинаукових поглядів?

«11.10.07 я направив листа до «Дзеркала тижня» і багатьох колег-науковців з інформацією про те, що Рада Європи прийняла 04.10.07 резолюцію проти включення креаціонізму в структури освіти в європейських країнах.

Я просив газету поінформувати українську громадськість про зміст рішення Ради Європи і висловлював занепокоєність тим, що в нас в Україні деякі люди (на жаль, з науковими ступенями) виступають із вимогами… включити креаціонізм у шкільні освітні програми, а засоби масової інформації України надають їм широку трибуну, не висвітлюючи позицію переважної більшості науковців і освітян, які виступають проти включення антинаукових «теорій» в освітній цикл…

Що ж відбулося далі?

Як на мене, дещо дивне. Редакція «ДТ» у № 42—43 від 10 листопада ц.р. опублікувала мого супровідного листа, не надрукувавши при цьому зміст рішення Ради Європи... До того ж заявивши, що не має наміру «нагнітати пристрасті навколо проблеми» і хоче запропонувати читачам «тверезий погляд на проблему», надала слово пані Т.Галковській... апологетці креаціонізму, хоча і в дещо модифікованому варіанті.

Чи відповідає це нормам журналістської етики?..

Мене дивує однобічна позиція редакції «Дзеркала тижня». Фактично, газета солідаризувалася з сумнівними «науковцями», які прагнуть повернути українське суспільство до релігійно-містичного світогляду (хай навіть у дещо осучасненій формі), прищеплювати молоді антинаукові погляди. А я б гадав, що «ДТ» мала б турбуватися майбутнім України, щоб її основний капітал — тямущі і працелюбні люди — були високоосвічені, культурні, здатні забезпечити достойне місце України серед держав і народів планети.

Я б просив Вас, пане редакторе, все ж таки надрукувати у «ДТ» передрук з NATURE 449|11 October 2007… А крім того, вжити заходів, аби ваша газета не перетворювалася на трибуну пропаганди антинаукових поглядів, як це сталося у даному випадку.

Я сподіваюся, що мої колеги, котрим я також направляю цього листа, підтримають мою позицію…»

Нижче публікується інформація з журналу Nature в перекладі Сергія Рябченка:

«Рада Європи проголосувала проти креаціоністського навчання. Креаціонізм — потенційна загроза людським правам, і будь-які спроби інкорпорувати його в науку повинні бути відкинуті. Рада — міждержавний орган, що є відповідальним, крім іншого, за дотримання Європейської угоди з прав людини. 4 жовтня Парламентська асамблея Ради проголосувала на користь держав-членів, що розглядають (і використовують) еволюційну теорію як «фундаментальну наукову теорію» і «твердо виступають проти вивчення креаціонізму як наукової дисципліни на однаковій основі з теорією еволюції».

Далі йде коротенька, але дуже виразна примітка редакції журналу, яка розуміє, як треба ставитися до поглядів, котрих сам не сповідуєш, у демократичному суспільстві: «Рішення не є обов’язковим для 47 держав — членів Ради. Занепокоєння було викликане збільшенням пропаганди креаціонізму в Європі. Рада назвала, у зв’язку з цим, безліч кампаній у таких країнах, як Великобританія, Туреччина, Франція і Росія (Nature 444, 406-407; 2006)».

Від редакції «ДТ»: Прикро зіштовхуватися з проявами нетерпимості в нашому суспільстві, особливо коли її носіями є відомі науковці. Не зрозуміло, чому пан С.Рябченко спрямував свій гнів на журналістку, яка взяла інтерв’ю в академіка В.Кордюма. Авторитет цього відомого українського біолога і філософа науки не викликає сумніву. Чому ж за його точку зору перепадає на горіхи кореспондентові? Можливо, в цьому випадку ученому-фізику ліпше було б викликати свого колегу на наукову дуель і довести в академічному середовищі правильність своєї позиції?