Екологічний день «ІКС», або Чого боятися європейцям: потепління чи похолодання?

Численні моделі кліматичних змін на нашій планеті не віщують нічого хорошого. Особливо лякає модель глобального потепління — вона не залишає жодної надії. За прогнозами деяких найбільш безкомпромісних кліматологів, людство взагалі приречене, оскільки після нового всесвітнього потопу врятується хіба що 100 млн. населення. Моделі більш оптимістичні малюють не настільки сумні картини, але усі вони неодмінно випромінюють думку, що свою золоту добу людство, яке відкусило від яблука знання і науки, вже прожило.

Аби зазирнути за обрій і спробувати знайти там хоч щось утішне, оглядач «ДТ» звернувся до професора Віталія ПРУСОВА завідувача відділу фізики атмосфери Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту:

— Віталію Арсенійовичу, наскільки реальні всі ті апокаліптичні прогнози, якими лякають населення, і чи справді людство чекає щось на кшталт пекла на Землі?

— Зазначу відразу: моє ставлення до кліматичних прогнозів різко негативне. Річ у тім, що підстав для якихось категоричних пророкувань майбутнього апокаліпсису на основі наукових досліджень немає. Особливо непереконливою видається ситуація, коли вчені беруться на основі середньострокових чисельних моделей прорахувати «прогноз» на тривалий проміжок часу. Але ж так нині прогнозують зміну клімату. Якщо висловлюватися точною мовою математики, то це нелінійна задача, і всі збурення в рамках таких недосконалих моделей поводяться абсолютно непередбачувано. Як предмет для наукових дискусій у вузькому колі ці побудови й розрахунки цілком можуть бути, але для обговорення в пресі або як тема для поширення панічних настроїв серед широких верств населення це неприпустимо. Іще більш негативно я ставлюся до таких прогнозів, якщо їх роблять з метою отримати якісь дивіденди.

— Але ж в Інституті програмних систем НАНУ та Українському НДІ гідрометеорології нині ведуть масштабні роботи із дослідження погоди з допомогою наймогутніших кластерів. Невже це несерйозна наука і на ці висновки не можна покладатися?

— Я сам беру участь у цих дослідженнях разом із відділом теорії комп’ютерних обчислень Інституту програмних систем. Цю роботу ми провадимо протягом кількох років у рамках як НАНУ, так і міжнародних проектів. Можу з упевненістю стверджувати, що сучасний чисельний короткостроковий прогноз справджується на 80 і навіть 95 відсотків. Він призначений для авіаторів, моряків. Приміром, оперативні працівники Гідрометцентру України точно й заздалегідь визначили недавній шторм у Керченській протоці. І, до речі, вчасно попередили морські служби про його наближення. Не наша провина, що капітани на свій страх і ризик вирішили проскочити небезпечну зону.

— Отже, прогнозам усе-таки вірити можна?

— Можна, але це метеорологічні прогнози, які описують ситуацію на шість годин наперед, на добу, на три доби. До речі, цього достатньо для багатьох транспортних служб. Але цього замало, наприклад, для працівників сільського господарства. Їм потрібен точний довгостроковий прогноз на три місяці, на півроку. А цього ми сьогодні дати не можемо навіть за наявності найпотужніших і найсучасніших обчислювальних машин.

Ну а пророкувати на більш віддалену перспективу — це поки чистої води фантастика. Тим більше що й чисельні методи також мають свої помилки. Тому скажемо чесно: до серйозного кліматичного прогнозу, навіть із допомогою сучасних надпотужних комп’ютерів, на 20—30 років і більше ми, як і вся світова наука, просто ще не готові.

Щодо сценаріїв, основою яких слугують екологічні зміни в навколишньому середовищі, вважати їх науково обґрунтованими теж дуже складно. Річ у тім, що джерелом забруднення, як правило, є стаціонарні джерела. А раз так — максимум забруднення завжди буде зосереджений біля них. Із цього можна зробити висновок, що й температура має змінюватися переважно в зоні розташування головних забруднювачів, тобто гігантських промислових підприємств.

Тобто найбільше це має позначатися в Європі до Уралу, в Японії, Китаї, США та Канаді. Це дуже вузька смуга суші від 40 до 70 градусів широти в Північній півкулі. Саме в цьому регіоні ми маємо спостерігати головні зміни клімату.

А оскільки в Південній півкулі, де розташовані Африка, Австралія, Південна Америка, особливо потужних забруднювачів немає і величезну частину півкулі тут займають океани, то й говорити про потепління через якісь екологічні чинники не слід. Проте деякі вчені стверджують, що змінюється температура й у Південній півкулі, що й в Антарктиді тане крига саме через екологічні зміни.

Набагато ефективніше розглянути кліматичні ідеї, що стосуються окремих локальних частин планети. На мій погляд, дуже плідною видається ідея так званої термогідромашини. На її основі американці припустили, що незабаром у Європі закінчиться... потепління й наступить новий період похолодання. Причина в тому, що тепла течія Гольфстрим змінить свій звичний шлях.

Якщо раніше він досягав майже Північного полюса й підігрівав Великобританію, Скандинавію, Ісландію, забезпечуючи країнам Західної Європи нехарактерний для цих широт теплий клімат, то через деякий час унаслідок танення криги холодна прісна вода відтіснятиме Гольфстрим до півдня. Що призведе до нового періоду похолодання в цій частині земної кулі. Не виключено, що новий льодовиковий період триватиме доти, доки знову не замерзне крига в Гренландії. Тоді все повільно повернеться на круги свої. Принаймні ця модель мені видається більш переконливою, ніж екологічні страшилки, про які стільки пишуть у ЗМІ.