ЧОТИРИ МІЛЬЯРДИ ДОЛАРІВ ЗА БОЗОН

У центрі вже навчилися одержувати антипротони з таким низьким запасом енергії, який дозволяє втримувати їх у спеціальних електромагнітних «клітках». Нині вчені планують запустити на спеціальні орбіти обертання навколо цих антипротонів позитрони, антиподи електронів. Передбачається, що в результаті вдасться одержати атом антиводню, який охолодять, практично, до температури абсолютного нуля й в умовах абсолютного вакууму помістять в електромагнітне поле. Тут його вивчать найретельнішим чином для виявлення хоч якихось відмінностей від звичайного атома водню. Вчені сподіваються, що, віднайшовши такі відмінності, зможуть розгадати основну загадку Всесвіту — яким чином він узагалі може існувати. Адже, з огляду на класичну теорію будови антиречовини, будь-які античастинки є ніби дзеркальним відбиттям частинки звичайного світу і при зіткненні мають анігілювати. При цьому припускають, що в мить Великого Вибуху було виділено однакову кількість речовини й антиречовини. Але тоді постає запитання, чому, замість послідовної анігіляції, всі ці частинки пішли шляхом цілком незрозумілого нагромадження одна на одну, одним із результатів якого стали й ми з вами.

Утім, крім суто теоретичного інтересу, вчені ставлять перед собою і практичну мету. Ще в 1980-х роках фахівці з Rand Corp., американського аналітичного центру, розглядали можливість використовувати антиречовину як ракетне паливо. За їхніми оцінками, один грам антиречовини акумулює в собі у 2000 разів більше енергії, ніж атомна бомба, скинута на Хіросіму. Однак дійсність виявилася значно скромнішою. За словами доктора Габріельса, енергії анігіляції всіх антипротонів, отриманих у центрі протягом року, не вистачить, аби змусити засвітитися звичайну електричну лампочку. Проте його прогнози щодо практичного застосування антиречовини аж ніяк не містять песимізму. Принаймні він вважає повчальною ту категоричність, з якою свого часу заперечувалася можливість практичного застосування електронів.

Зате інший не менш гранді-озний проект, запропонований фахівцями центру, викликає набагато більше сумнівів у власній доцільності. Точніше, у доцільності його фінансування. Йдеться про необхідність виді-лення 4 мільярдів доларів на побудову нового прискорювача, задуманого спеціально з метою «впіймати» так званого бозона Хіггса. Існуючий нині прискорювач, за графіком, виведуть з експлуатації не пізніше 1 жовтня поточного року, і новий прискорювач мають побудувати в тому ж самому тунелі. Спершу його потужність передбачалася досить високою, для того, щоб отой бозон отримати не пізніше 2005-го, максимум — 2006 року. Проте існує вельми висока ймовірність, що задовго до завершення спорудження нового прискорювача бозон Хіггса отримають у лабораторії Фермі, розміщеній під Чикаго. Тамтешньому прискорювачу й сьогодні під силу конкурувати з женевським, а після модернізації, яку завершать до наступної весни, йому, цілком можливо, виявиться по зубах навіть невловимий бозон, що, вірогідно, є джерелом маси усього Всесвіту.

Оксана ПРИХОДЬКО за матеріалами International Herald Tribune