Без варіантів

22 листопада найстаріший виш Закарпаття - Ужгородський національний університет - обирав ректора. Свято демократії, яке мало окреслити перспективи університету на наступні сім років, перетворилося на банальне «чия візьме» - Олександр Ледида з ПР чи Віктор Балога з ЄЦ.

Після трагічної загибелі в травні 2004 р. ректора УжНУ Володимира Сливки, котрий усією душею вболівав за університет, найстарішому і найбільшому вишу області явно не щастило з керівництвом. Поставлений іще за Кучми з чіткими політичними завданнями професор В.Русин протримався лише до президентських виборів 2004 р. Новим керівником УжНУ на помаранчевій хвилі став пролобійований В.Балогою професор Микола Вегеш. Утім, відомий своїми історичними дослідженнями вчений виявився нікудишнім менеджером - матеріальна база УжНУ при ньому стала занепадати, а самого ректора переслідували скандали з продажем університетської землі та приватизацією університетської квартири в центрі Ужгорода. Про політичну принциповість М.Вегеша промовисто свідчить пройдений ним шлях - від довіреної особи кандидата в президенти В.Ющенка в 2004-му до агітатора кандидата В.Януковича в 2010-му. Однак для В.Балоги це був усе ще цінний кадр. Після закінчення семирічного контракту з М.Вегешем у квітні цього року міністр МНС і далі докладав максимум зусиль, щоб залишити його в УжНУ як виконувача обов’язків із подальшою перспективою переобрання. Зусилля виявилися безрезультатними. У вересні МОНМС призначило в.о. ректора УжНУ Федора Ващука - ректора Закарпатського держуніверситету (ЗакДУ), депутата Ужгородської міськради від ПР, чию кандидатуру лобіював губернатор О.Ледида. І це стало чітким сигналом - інтереси Балоги в уряді вже не враховуються.

Своє призначення новий виконувач обов’язків цілком виправдав - на парламентських виборах минулого місяця університетська дільниця чи не вперше з часів здобуття Україною незалежності проголосувала за чинну владу, тобто Партію регіонів. Ф.Ващук зумів знайти особливий підхід до студентів, недарма попередній його виш - ЗакДУ - в місті напівжартома розшифровують як Закарпатський державний універмаг.

ЄЦ на противагу Ф.Ващуку виставив професора Володимира Смоланку - відомого далеко за межами України нейрохірурга, котрий уже друге скликання є депутатом обласної ради від партії Балоги (спершу «Наша Україна», а потім - «Єдиний центр»). Під час останньої парламентської кампанії нейрохірург запам’ятався тим, що зіграв роль технічного кандидата в Ужгородському мажоритарному окрузі для іншого неформального ставленика ЄЦ Павла Чучки (той у результаті посів лише третє місце).

Те, що колектив УжНУ, який у своїй більшості завжди був кон’юнктурним, обере Ващука, було зрозуміло відразу після його призначення виконувачем обов’язків. А за результатами парламентської кампанії, коли на рівні області губернатор Ледида переміг міністра Балогу, в цьому вже ні в кого не залишилося жодних сумнівів. Питання було тільки в тому, з яким відривом переможе ставленик губернатора. Відрив виявився солідним - із 293 делегатів за Ващука проголосувало 193, за Смоланку - 98. Тепер нового ректора має затвердити МОНМС.

У протистоянні двох партій довкола УжНУ незрозуміле одне - для чого Балозі взагалі було встрявати в заздалегідь програшну гру - щоб укотре програти своєму «учневі» Ледиді й продемонструвати всім, що він уже давно не головна дійова особа області?

Наближені до «Єдиного центру» ЗМІ, передбачаючи чергову поразку ставленика свого патрона, подавали майбутні вибори мало не як принципову боротьбу добра зі злом чи спробу відновлення історичної справедливості. Однак ці поняття й близько тут не стояли, насправді йшла банальна боротьба за контроль над найбільшим в області трудовим колективом. І нічого більше…