Кахабер Карелі: земельний мораторій для України зло, але його бездумне скасування – зло не менше - Промисловість - dt.ua

Ринок землі

29 листопада, 19:48 Роздрукувати Випуск №46, 30 листопада-6 грудня

Ограновування, обмежники та обмеження.

© Pixabay

"Ви кажете, що вибирати треба з двох лих?! Теж мені — асортимент!"

Веслав Брудзинський, польський сатирик

Так, мораторій — це лихо для України. Він не відповідає загальноєвропейським цінностям, і від нього треба відмовлятися. Але його непродумане скасування може накликати на країну не менше лихо, ніж дія самого мораторію.

Мораторій чи вільний ринок — цей убогий вибір, свого роду роздоріжжя не казкового героя, а країни, що прагне в ЄС. Мені зрозумілі ті тривоги й хвилювання, які відчуває все населення України. Вони часом реальні, іноді перебільшені, і на це мають зважати ті, хто взявся за вирішення "земельних" проблем, — виразно й переконливо пояснити своїм громадянам, що до чого. Але для цього потрібно самим у всьому цьому розібратися й переконатися в правильності своїх рішень. Одне можна сказати з упевненістю: змін у земельних відносинах чекають не тільки в Україні, за цим процесом спостерігають як європейські партнери, так і за океаном, однак зацікавленість сторін неоднорідна.

Наплив "китайців": міф чи реальність?

Одна з головних проблем, що хвилюють українське суспільство сьогодні, — це небезпека скуповування українських земель іноземцями. Залежно від позиції ораторів думки бувають радикально протилежними: противники скасування мораторію малюють апокаліпсичну картинку, що "китайці" скуплять усі українські землі, і корінному населенню ніде буде жити, а от прибічники запуску повноцінного ринку землі стверджують, що такої небезпеки немає, обзивають своїх опонентів популістами й прогнозують блискавичний розвиток економіки країни.

Не візьмуся судити, скільки тисяч гектарів зможуть купити іноземні громадяни або агрокомпанії, але, безумовно, це цілком передбачуваний процес. Тут дві причини: перша — родючість і низька ринкова ціна українського чорнозему, друга, на яку мало хто звертає увагу, — дешева робоча сила.

Вважаю помилковою думку, що якщо не спостерігається надзвичайного попиту іноземців на несільськогосподарські українські землі (які вони можуть вільно скуповувати), не буде й ажіотажу навколо земель сільськогосподарського призначення. Все ж таки йдеться про принципово різне використання цих земель, про іншу кінцеву мету такої купівлі.

Суперечливою мені видається і позиція президента асоціації "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекса Ліссітси, що "іноземці не зайдуть на первинний ринок; їм нецікаво буде ходити ринком і збирати масив по 2–3 га", що для формування земельного банку ніхто не займатиметься збиранням ста підписів ста нотаріусів. Варто врахувати, що на сьогодні у різних регіонах України сільгоспземлі обробляють кілька іноземних агрохолдингів: "Агропросперіс" (земельний банк 396 тис. га), "Мрія-Агрохолдинг" (165 тис.), Agrogeneration (80 тис.), Agromino (44 тис.), Agro Region (38 тис.), "Голландська аграрна компанія" (22 тис.), Goodvalley (19 тис.), "Кусто Агро" (20 тис.), "Кищенці" (16 тис. га). Окрім цих компаній, в Україні також функціонують компанії зі спільними інвестиціями.

Враховуючи вищенаведений факт, можна однозначно сказати, що іноземні агровиробники напевно не будуть лише спостерігачами за процесом приватизації, але їхня активність значною мірою залежатиме від пропонованих урядом умов.

При спільному веденні бізнесу всі сторони мають свої функції. У таких випадках "товстосуми" пропонують значне фінансування (якщо не 100%) і головні ідеї, а отже, вирішальне слово за ними. А от партнери займаються підкиданням ідей, на них лягає вся вага чорної роботи для здійснення наміченого. Тож зі збиранням "ста підписів" чудово можуть упоратися українські партнери або юридичні компанії, і у разі відповідних законодавчих поправок поява "китайців" уже на початковому етапі ні для кого не має стати неприємним сюрпризом.

Багато земель в одні руки

Цю проблему українські законодавці збираються регулювати законом про ринок землі. Проєктом згаданого закону передбачена максимальна норма в одні руки: фермерам — 200 га, а сільгосппідприємствам — 200 тис. Хоча є й альтернативний варіант з обмеженнями: в одного виробника має бути зосереджено не більш як 15% землі в області та 0,5% — у межах країни.

У разі ухвалення закону з обмеженням у 200 тис. га вже на початковому етапі може виникнути парадоксальна проблема: під це обмеження підпадають п'ять великих агрохолдингів: "Кернел" (600 тис. га), UkrLandFarming (470 тис.), "Агропросперіс" (410 тис.), "Миронівський хлібопродукт" (310 тис.) і "Астарта" (210 тис. га). Тож є тема для роздумів, але цю проблему навряд чи можна буде вирішити по-тихому, коли аграрний комітет Верховної Ради, у неповному складі та без всебічного обговорення, лише за десять хвилин проголосував за законопроєкт про ринок землі. Навряд чи засідання Верховної Ради, на якому обговорюватиметься згаданий законопроєкт, проходитиме мирно й одноголосно.

Ті, хто стурбований цією проблемою, наводять приклад соціальної несправедливості в Бразилії й Аргентині. За даними Transparency International, за індексом сприйняття корупції за 2018 р. ці країни посіли 105-те й 85-те місця відповідно, а от Україна — 120-те. Чи працюватиме обмеження, запропоноване українськими законотворцями, покаже час, хоча побоювання є, адже корупція і закононеслухняність — синоніми, а обхідні шляхи знайти неважко: у 2004–2009 рр. в обхід мораторію було продано 4,7 млн га пайових земель, а 2017-го для отримання додаткових коштів були створені фейкові агрокомпанії.

Наведені приклади зовсім не означають, що змін треба очікувати склавши руки. І щоб закон не залишився тільки на папері, а запрацював ефективно, і населення, і уряд спільно мають докласти всіх зусиль.

Два пророцтва справдилися, як буде з третім?

При аналізі перспектив формування земельного ринку особливо цікаві думки посадових осіб України.

Нещодавню загибель ексміністра Тараса Кутового висвітлювали і в грузинській пресі, його згадали як хорошу людину та прекрасного економіста. Його ідея продажу прав оренди так і залишилася, на жаль, нереалізованою. Як перший аграрій країни, він висловлював думку, що не бачить "потенціалу в нинішньому парламенті проводити реформи, які передбачатимуть продаж землі".

Друге справджене пророцтво озвучив експрезидент України Петро Порошенко, який, виступаючи із щорічним посланням у Верховній Раді, заявив: "Розумію, що, на жаль, немає шансів на зважене і державне рішення про створення цивілізованого ринку землі".

Прем'єр-міністр Олексій Гончарук ще як заступник керівника офісу президента зробив таку заяву: "У нашій команді є розуміння, що якщо цього не зробити нинішнього року, то буде досить складно". Що саме зможе зробити уряд, ми побачимо вже скоро, адже до кінця року лишилося зовсім небагато, а наскільки збудеться пророцтво прем'єра, покаже час.

Очікувань багато. Нинішньому керівництву країни доведеться вирішити багаторічну проблему, чого не вдавалося зробити колишнім колегам. Без перебільшення можна сказати: це важка ноша перед історією країни. Необхідно знайти рішення, яке буде прийнятним для всіх. Насамперед для України й українців, а потім і для іноземних партнерів. Але одне треба врахувати: можна припуститися помилки, яку потім вкрай важко буде виправити.

Уряд декларував, що мораторій буде скасовано 1 грудня поточного року, а ринок землі на повну потужність запрацює з 1 жовтня наступного. Прошу вибачення перед оптимістами такого плану, але я із сумнівом дивлюся на позитивний результат, моє професійне чуття підказує, що погляд на проблему занадто вже поверховий.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво