Не збулося

Промисловий двигун української економіки продовжує знижувати обороти. Причинами цього в різних галузях і секторах, на перший погляд, є чинники, специфічні тільки для цих галузей. Та якщо придивитися, ключових причин дві - посилення конкуренції з іноземними візаві та падіння попиту на кінцеву продукцію. У більш виграшному становищі перебувають виробники унікальної продукції, в яких немає великої кількості прямих конкурентів. Виходів у інших промисловців теж два - шукати нові ринки збуту або затягувати тугіше паски. Ключове завдання, з яким слід буде впоратися в умовах зростаючого надлишку потужностей, - зберегти ці самі виробничі потужності в працездатному стані, не закривши їх на радість конкурентам.

Як стверджує офіційна статистика, завантаження українських підприємств падає. У вересні промислове виробництво скоротилося на 5,2% порівняно з вереснем 2012 р. Найбільший спад зафіксовано в хімічній галузі (на 19,7%), машинобудуванні (16,2%), виробництві харчових продуктів (12,8%), металургії (5,2%). Однією з небагатьох галузей, що продемонстрували зростання, виявилося виробництво фармацевтичної продукції (на 7,5%), яке у меншому ступені залежить від економічних циклів і загального стану економіки, а в більшому - від державного регулювання. Підсумкові жовтневі показники поки що не опубліковано, але тенденції, що спостерігалися цього місяця, особливих приводів для оптимізму не дають.

Хіматака

Те, що відбувається в українському хімпромі, здалеку нагадує події кінця 2008 р., тільки тоді в усіх бідах голосно звинувачували світову фінансову кризу. Тепер розгорнулася криза галузева, але події відбуваються не менш лякаючі. Через надлишок китайської продукції на світовому ринку добрив хімічні заводи відчувають гостру проблему зі збутом продукції.

Тому ще у вересні було зупинено черкаський завод "Азот", "Сєверодонецьке об'єднання Азот" і горлівський концерн "Стірол", частково зупинено потужності на рівненському "Азоті" (входять до GDF Дмитра Фірташа). Із 1 жовтня майже на місяць було зупинено номінально державний завод "Сумихімпром". Лише 25 жовтня почалося поступове відновлення нормального завантаження потужностей з випуску двоокису титану й складних мінеральних добрив. Ще одне держпідприємство, Одеський припортовий завод (ОПЗ), не працювало з початку вересня до середини жовтня. Тепер ОПЗ нарощує випуск аміаку та запускає зупинене раніше виробництво карбаміду.

Підприємства зазвичай використовують зупинку виробництва, щоб знизити обсяг пропозиції на ринку, тим самим пожвавивши його, розвантажити склади і виконати ремонтні роботи. Суцільний позитив, якби не одне "але" - ситуація на світовому ринку добрив поки що особливо не поліпшилася. Ціни перебувають на низькому рівні, і великих перспектив для їх відновлення
до кінця року поки що немає. Вартість аміаку впала з 630 дол. за тонну на початку року до 455–460 дол., і при ціні природного газу, з якого аміак виробляється, на заводі понад 500 дол. за тисячу кубометрів економічного сенсу у виробництві добрив немає.

Єдина можливість працювати в таких умовах - купувати газ, на який у собівартості добрив припадає 70%, за пільговою ціною в Росії, що теоретично може собі дозволити тільки група Фірташа. Однак і заводи групи нині простоюють, принаймні про плани відновлювати виробництво не заявлялося.

Проблеми на світовому ринку добрив пов'язані з тим, що китайські виробники працюють не на газі, як більшість експортерів із Чорноморського басейну, а на дешевому вугіллі, яке навіть ще дешевшає. Це змушує інших виробників з високою собівартістю йти з ринку. Його учасники очікують деякого поліпшення ситуації наступного року, коли посіють новий урожай зернових у ключових регіонах, зокрема, у Північній Америці й Східній Європі. За оцінками американського департаменту сільського господарства, світове виробництво зернових підвищиться 2014-го на 8%. Це може сприяти збільшенню цін на аміак і добрива.

Вагони відправлено
на запасний шлях

Якщо на ринку хімічної продукції ще можна розраховувати на зростання попиту, що потягне за собою ціни на добрива, то з виробництвом вагонів ситуація з поганої перетворилася на просто критичну. За підсумками дев'яти місяців випуск вантажних вагонів в Україні скоротився на 40%, до 20,3 тис. штук, що пов'язано з падінням попиту з боку ключових покупців - російських. Навіть самі вагонобудівники РФ відчувають труднощі зі збутом своєї продукції, й останні місяці питання вирішувалося затоваренням лізингових компаній, які викуповували рухомий склад на себе. Це прийом, що працює короткостроково, але не усуває проблеми в корені. Загальне погіршення ринку торкнулося всіх виробників СНД: у вересні випуск вагонів у регіоні впав на 29% порівняно з вереснем 2012 р.

У жовтні Росія заборонила імпорт вагонів чотирьох українських заводів, вирішуючи тим самим два завдання одночасно: розчищаючи внутрішній ринок від імпорту та заодно демонструючи вкотре, чим череватий вибір європейського вектора української інтеграції. Постраждали "Дніпровагонмаш", "Азовзагальмаш" і Крюківський вагонобудівний завод. Формально цей захід виглядає, як припинення дії всіх або частини сертифікатів на поставку вагонів, випущених цими підприємствами, в Росію. Для четвертого заводу - Стаханівського вагонобудівного - придумали окремий обмежувальний захід: заборону поставляти вагони з литтям, виробленим на чеському заводі, який, як і СВЗ, входить до групи Костянтина Жеваго.

Наслідки таких дій уже незабаром далися взнаки. Стаханівський завод наприкінці
жовтня оголосив про тимчасове скорочення третини персоналу (1,5 тис. чоловік), Крюківський завод вирішив звільнити 500 чоловік до кінця року та перейти на два робочі дні на тиждень. І хоча через кілька тижнів росіяни скасували дію заборони на 8 із 13 сертифікатів Крюківського підприємства, впевненості в поверненні ситуації на круги своя це не додає. В умовах, коли ринок піввагонів з гостродефіцитного перетворився на надлишковий, вихід лише один - переходити на випуск спеціалізованих, специфічних вагонів. І готуватися до нових потрясінь на ринку піввагонів.

На тлі падіння попиту знижуються й ціни на вантажні вагони. У вересні ціни впали до 50 тис. дол. за штуку порівняно з 70 тис. дол. роком раніше.

Діло рук самих машинобудівників

Стан інших машинобудівних підприємств залежить від замінності їхньої продукції в споживачів і здатності заводів знаходити нові ринки. Виробник двигунів "Мотор Січ", попри постійну загрозу обмежити поставки до Росії з геополітичних мотивів, за дев'ять місяців 2013-го збільшив чистий і валовий дохід на 18 і на 9% - порівняно з минулим роком. Залишаючись одним з основних постачальників вертолітних двигунів у Росію, компанія намагається знаходити нових покупців у Китаї й Індії. Харківський виробник турбін завод "Турбоатом" наростив виручку за дев'ять місяців на 15% за рахунок виконання значного портфеля замовлень з відвантаження устаткування для атомних і теплових електростанцій. Причому 52% замовлень надійшло з України.

Обидва приклади показують, що виробники унікального устаткування, в яких прямих конкурентів відносно небагато, почуваються набагато ліпше за підприємства, що працюють на ринках, куди в останні роки прибували нові гравці - за рахунок уведення в експлуатацію додаткових потужностей.

Металургія

Одна з ключових галузей економіки України - гірничо-металургійний комплекс - не є лідером зниження, але поки що й довгоочікуваних ознак пожвавлення не подає. Ба більше, у листопаді варто очікувати подальшого скорочення обсягів виробництва. За прогнозами галузевої асоціації "Металургпром", випуск сталі в листопаді скоротиться на 5% порівняно з жовтнем, до 2,5 млн т - дуже низький, як для листопада, рівень. Востаннє такий місячний обсяг випуску сталі був у лютому 2012 р. - місяці з меншою кількістю днів і в гірший сезон.

Як і хіміки, металурги намагаються впливати на споживачів, скорочуючи поставки на ринок і намагаючись змусити підніматися ціни. Проте ініційоване підняття цін на осінь не було прийняте споживачами. У результаті гарячекатаний лист металургам доводиться продавати по 510 дол./т, що на 10 дол. дешевше жовтневих розцінок. Певного прогресу вдалося домогтися щодо будівельного сортаменту. Так, напівфабрикат "квадратна заготовка" подорожчав із середини вересня на 7 дол./т (до 507 дол./т), однак це сталося після просідання з рівня 510 дол./т у серпні.

Очевидно, що зниження виробництва, до якого вдаються зараз металурги, буде спрямоване на те, щоб з нового сезону - з весни 2014 р. - домогтися підвищення цін. Успіх цього заходу залежатиме від того, наскільки збережеться платоспроможний попит, чи не стануться нові макроекономічні потрясіння й наскільки всі учасники ринку стримуватимуть обсяги виробництва. В останньому виникають деякі сумніви, пов'язані з тим, що саме у 2013 р. у Росії та Казахстані закінчилося будівництво нових потужностей з випуску будівельного металопрокату. При повному завантаженні нові агрегати додадуть до російського ринку обсяг металу, що дорівнює близько чверті нинішнього споживання в Росії. Такий сценарій обіцяє українським виробникам лише одне - необхідність шукати нові ринки збуту.

Описані негативні тенденції в ключових галузях економіки можуть до кінця 2013 р. посилитися. Особливих причин для зміни трендів у хімпромі, машинобудуванні не видно. У металургії можливе деяке відновлення попиту і виробництва, однак відчутних змін на ринку не варто очікувати раніше наступної весни. Важливі для України геополітичні рішення, куди їй рухатися - на Схід чи на Захід, які вона прийматиме наприкінці листопада, безумовно, справлять свій вплив. Однак великого оптимізму не варто плекати з приводу кожного з двох напрямів. Конкуренція на ринку тільки посилюватиметься, а отже, закон виживання найсильнішого запрацює з новою силою. Мовою промисловців цей закон трактується так: виживає той, хто зміг продати свій продукт і хто домігся меншої собівартості.