Металургія України: куди йдемо? - Промисловість - dt.ua

Металургія України: куди йдемо?

29 березня, 17:15 Роздрукувати Випуск №12, 30 березня-5 квітня

Будівництво електрометалургійних заводів є перспективним напрямом розвитку металургійної галузі в цілому.

© Сергій Кузнецов

Для того, щоб вітчизняна металургійна галузь не занепадала (див. DT.UA від 23 березня 2019 р.), а розвивалася в руслі світових тенденцій, необхідно мати чіткий план поетапної модернізації виробництва. 

Його реалізація ґрунтується на виведенні з експлуатації застарілих мартенівських потужностей і, з урахуванням тенденцій сучасного металургійного виробництва у провідних країнах, на збільшенні виробництва електросталі.

За нашими розрахунками, виробництво електросталі приблизно на 4–18% дешевше порівняно з виробництвом мартенівської сталі, але на 7,8–95,6% дорожче за виробництво сталі киснево-конверторним способом (див. табл. 1).

Це зумовлено насамперед різною часткою сировини у структурі собівартості металопродукції (див. табл. 2).

Зокрема, частка сировини у загальній структурі собівартості виробництва електросталі протягом періоду, що аналізується, коливалася від 62,8 до 77,3%, у загальній структурі собівартості мартенівського виробництва — від 78,6 до 86,2%, киснево-конверторного виробництва сталі — від 41,8 до 54,8%. Також на собівартість металопродукції суттєво впливає частка енергетичних витрат. Зокрема, частка енерговитрат у структурі собівартості виробництва електросталі протягом 2005–2017 рр. коливалася від 11,2 до 18,9%, у структурі собівартості мартенівського виробництва — від 2,3 до 3,9%, киснево-конверторного вироб-ництва — від 19,5 до 39,8% (див. табл. 3).

Відповідно інші витрати у загальній структурі собівартості становили: електросталі — від 11,2 до 18,9%, мартенівського виробництва — від 11,1 до 18,0%, киснево-конверторного виробництва — від 18,4 до 27,3%.

Незважаючи на той факт, що киснево-конверторний процес більш енергоємний порівняно з процесом виробництва електросталі, орієнтовна собівартість киснево-конверторної сталі значно нижча, ніж електросталі. Це пов'язано насамперед з обмеженістю металобрухту, ціна якого значно вища (близько 250,0 дол./т) порівняно з дешевою залізною рудою, що є в Україні в достатній кількості (приблизно 70,0 дол./т). Зокрема, за даними World Steel Association, обсяги видобутку залізної руди протягом періоду, що аналізується, коливалися від 66,0 млн до майже 84,0 млн т.

Також спостерігається зростання (майже удвічі за десять років) експорту залізної руди — з 20,7 млн т у 2007 р. до 39,2 млн т у 2016-му. При цьому обсяги імпорту залізної руди в Україну за цей же період знизилися майже вдвічі — з 3,5 млн т у 2007-му до 1,8 млн т у 2016 р., що теж позитивно впливає на зовнішньоторговельний баланс країни і стабільність національної валюти. Додамо, що частка України у загальних обсягах світового видобутку залізної руди у 2016 р. становила 3,5%. У структурі загальносвітового експорту на Україну припадало 2,5%. Тобто більша частина видобутої залізної руди споживається вітчизняними виробниками.

Хоча собівартість виробництва киснево-конверторної сталі нижча, ніж собівартість електросталі, проте остання характеризується вищою якістю та іншим сортаментом зі спеціальними властивостями. Особливо треба зазначити, що рівень викидів СО2 у процесі виробництва електросталей у 7,2–
7,5 разу нижчий порівняно з киснево-конверторним виробництвом.

Будівництво електрометалургійних заводів в Україні, як і в усьому світі, є перспективним напрямом розвитку металургійної галузі в цілому. Зокрема, збільшення обсягів виробництва електросталі замість виробництва її мартенівським способом дасть змогу збільшити використання енергії з інших джерел, що є важливим підходом для зменшення використання традиційних паливно-енергетичних ресурсів і скорочення пов'язаного з ними негативного впливу на навколишнє середовище.

Крім того, знизити негативний вплив на навколишнє природне середовище вимагає Угода про асоціацію між Україною та ЄС, в якій наша країна взяла зобов'язання поступово наблизити своє законодавство у сфері охорони довкілля до законодавства ЄС у встановлені строки. Незважаючи на те, що в Угоді не міститься вимог щодо негайного інвестування коштів у модернізацію підприємств або закриття заводів, впровадження екологічних норм, зафіксованих у директивах і регламентах ЄС, потрібне Україні більше, ніж безпосередньо ЄС. Адже це не що інше, як чисті повітря і вода, більш придатне до життя навколишнє природне середовище. Це врешті-решт якість життя населення країни та його здоров'я.

Водночас, вирішуючи одну проблему, власники металургійних заводів зіткнуться з іншими. Зокрема, перехід на виробництво електросталі об'єктивно приведе до збільшення обсягів споживання металобрухту, адже у процесі виготовлення однієї тонни електросталі використовується в першу чергу вторинна сталь (або гаряче брикетоване залізо). Тобто гіпотетично, якщо припустити повну заміну застарілих мартенівських потужностей новими електрометалургійними заводами (за даними WSA, у 2016 р. в Україні вироблено 24,2 млн т сталі, з яких 5,2 млн т, або 21,4%, — у мартенах), то, за нашими розрахунками, вітчизняні металурги додатково щорічно потребуватимуть близько 5 млн т металобрухту при щорічних обсягах його заготівлі 4 млн т. Це, відповідно, потребуватиме збільшення обсягів або заготівлі, або імпорту металобрухту. Також це призведе до скорочення обсягів споживання залізорудної сировини (близько 7 млн т/рік) при щорічному її видобутку 60,0–83,5 млн т. Таке скорочення не є критичним для залізорудної галузі, оскільки залізна руда, що видобувається в Україні, може використовуватися як у процесі виробництва електросталі (звичайно, в меншій кількості), так і у процесі виробництва сталі киснево-конверторним способом, який в Україні становить близько 72% загальної виплавки, або 17,4 млн т сталі, за підсумками 2016 р.

Сьогодні вітчизняна металургія, з одного боку, є заручником наявності надлишкових застарілих потужностей, значна частина яких не відповідає ні екологічним, ні економічним умовам сучасного розвитку. З іншого — орієнтація галузі на пріоритетне задоволення зовнішнього попиту з метою отримання надприбутків робить її залежною від перманентних світових економічних криз. А ще з одного боку, низький попит на внутрішньому ринку не стимулює метпідприємства до модернізації. Дійсно, у структурі внутрішнього споживання металопродукції досить низькою є частка таких галузей вітчизняної економіки, як машинобудування, автомобілебудування, металообробна та будівельна. Потенційно саме ці галузі можуть забезпечити суттєве зростання попиту на металопродукцію вітчизняного виробництва.

Що ж має стимулювати металургійні підприємства модернізувати виробництво? На наш погляд, для запуску процесу модернізації вітчизняних металургійних підприємств необхідно:

— створити сприятливі економічні умови для прискореного оновлення та модернізації основних виробничих засобів з метою підвищення енергоефективності металургійних підприємств і конкурентоспроможності їх продукції;

— сприяти розвитку технічного та технологічного рівнів металургійного виробництва відповідно до світового рівня з метою суттєвого зниження енергетичних і матеріальних витрат на виробництво продукції та поліпшення екологічного стану довкілля;

— диверсифікувати виробництво та оптимізувати його структуру для збільшення номенклатури нових сортаментів, зокрема електросталі, виробництва спеціальних сталей і сплавів, титанових сплавів і прокату, збільшення обсягу випуску прокату і труб з антикорозійним покриттям, каліброваного прокату, гнутих профілів;

— забезпечити координацію планів розвитку металургії із стратегіями розвитку інших галузей промисловості України;

— сконцентрувати ресурси на вирішення пріоритетних завдань;

— використати будь-які можливості державного впливу шляхом розробки та введення в дію законодавчої бази, спрямованої на створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього ринку металопродукції та забезпечення потреб України власною металопродукцією. Цього можна досягти шляхом активізації розвитку металоспоживаючих галузей (машинобудівної, транспортної, енергетичної, будівельної та житлово-комунального господарства);

— сформувати дієву та ефективну підтримку науково-технічного потенціалу країни, фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на забезпечення інноваційного розвитку.

Реалізація вищезазначеного не лише сприятиме зростанню ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції металургійних підприємств, а й позитивно позначиться на розвитку галузей — споживачів металопродукції, сприятиме розв'язанню енергетичних та екологічних проблем, збалансованому розвитку та соціальній стабільності в країні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №15, 20 квітня-25 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво