Ігор БІЛОУС: Ми хочемо збільшувати сумну статистику чи працювати над інвесткліматом? - Приватизація - dt.ua

Ігор БІЛОУС: "Ми хочемо збільшувати сумну статистику чи працювати над інвесткліматом?"

23 жовтня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 23 жовтня-30 жовтня

Голова Фонду держмайна Ігор БІЛОУС поділився із DT.UA своїм баченням приватизаційних процесів, запланованими змінами в механізмах приватизації, планом із залучення інвесторів. Утім, чи можна реалізувати всі ці новації, якщо Фонд не справляється навіть із дрібним конфліктом, що розгорнувся навколо незначного об'єкта?

 

Голова Фонду держмайна Ігор БІЛОУС помітно нервує. Причина очевидна: приватизація, щойно розпочавшись, уже обернулася для нього скандалом, судовим розглядом і прокурорськими допитами. Але ж ідеться не про ОПЗ чи облгаз, не про "Більшовик" у центрі столиці, а про досить пересічний об'єкт — НДІ електромеханічних приладів.

І привертає увагу не так конфлікт навколо цього НДІ, як сам прецедент — малоцікавий, здавалося б, об'єкт викликає неабияку публічну перепалку й протистояння міністерств і відомств. Однак на порозі велика приватизація значно смачніших підприємств, що не обіцяє нічого доброго ФДМУ, який не виглядає спроможним тримати серйозні удари та гідно на них відповідати. Ігор Білоус це, очевидно, усвідомлює і, як іконами, обкладається висновками консультантів, аналітиків, експертів, оцінювачів тощо. Тут міжнародний досвід, тут кваліфікована оцінка, там незалежний аудит і арбітраж. У результаті проситься запитання, як у старому анекдоті: "Вам шашечки потрібні чи їхати?", бо все це починає нагадувати класичну чиновницьку спробу уникнути відповідальності і, як щитом, закритися від нападок тих, хто справді почувається господарями України.

Хто більш правий — вирішувати читачам, а тим часом голова ФДМУ поділився із DT.UA своїм баченням приватизаційних процесів, запланованими змінами в механізмах приватизації, планом із залучення інвесторів. Утім, чи можна реалізувати всі ці новації, якщо Фонд не справляється навіть із дрібним конфліктом, що розгорнувся навколо незначного об'єкта?

— Скандал навколо столичного НДІ електромеханічних приладів на піку. Прокуратура веде розслідування. Суд заарештував акції підприємства. Поки що позиція Фонду в конфлікті дуже слабка.

— Усі звикли, що в усьому винен Фонд, у якому, на думку більшості, сидять лише непрофесіонали. НДІ електромеханічних приладів — давнє підприємство, початок його приватизаційної історії сягає ще 1999 р., тоді було здійснено пільговий продаж 5,56% статутного капіталу. Потім усе завмерло. На сьогодні об'єкт значиться в 271-й постанові уряду (у списку до приватизації. — Ю.С.). Ще до внесення у постанову був перевірений усіма спецслужбами. Четвертий рік поспіль об'єкт збитковий. По-моєму, цілеспрямовано заганявся в банкрутство, щоб украсти його після ліквідації. За статистикою, за час існування Фонду 60% підприємств, вчасно не виставлених на продаж, стають банкрутами. На цей момент 96 із 365 господарських товариств, якими управляє Фонд, — у стані банкрутства. Так звана прихована приватизація. Схема дуже популярна, багато хто успішно її використовував…

Та повернімося до підприємства. Воно як "стратегічне" уже шість років не одержує ніяких держзамовлень, узагалі ніяких. За землю не платить, земля взагалі не оформлена. Основний вид його діяльності — здавання в оренду площ. Зокрема, на території багато років перебуває заклад "Корвет" — триповерховий розважальний комплекс із саунами, рестораном та іншим. Злачний заклад, який з початком усієї цієї історії раптом закрився на ремонт.

— Скільки НДІ заробляє на оренді? Там же, окрім "Корвета", понад 40 орендарів?

— Це теж питання. Ми не знаємо. Скільки вони платять? Що там за договори оренди? Нам прокуратура доручила провести службову перевірку. Уже втретє нас не пустили на підприємство. Ситуація насправді не нова. Це відбувається на кожному третьому об'єкті. Їхні директори вже давно вважають себе власниками, знати нас не знають, спілкуватися не хочуть. І ніякої звітності у нас доладно й немає. При цьому у самого інституту близько 9 млн грн боргів. Це величезна для них сума, вони ніколи в житті її не віддадуть. Половину цих боргів накопичено за останній рік. Ще трохи — і все, витягти підприємство з банкрутства не вийде. Та й грошей у нас у фонді на це немає.

— Чому про об'єкт заговорили тільки зараз. Адже постанову №271 прийняли ще в травні?

— Незрозуміло, усі про це знали. У червні ми складали план розміщення акцій, планомірно виставляли об'єкти, спілкувалися з інвесторами. От дійшла черга й до цього інституту. Ми його рекламували, спілкувалися з усіма, хто був хоча б теоретично зацікавлений. І тому що об'єкт індустріальний, ми хотіли все ж таки зберегти його профіль хоча б заради робочих місць. У результаті прийшли дев'ять інвесторів, які ходили, дивилися, оцінювали. Потім залишилися тільки три компанії, одна з них — "кучерява" офшорка (ТОВ "АВЕНТА". — Ю.С.), і СБУ нам одразу сказала, що цю компанію пропускати не можна за законом. У підсумку лишилося два претенденти.

За кілька днів до проведення аукціону, коли вже було сплачено гарантійні внески, до нас почали приходити листи від Укроборонпрому, від Міноборони, що це підприємство раптом стало стратегічним. Згадали комплекс "Стугна". Ми звернулися в СБУ, адже всі стратегічні об'єкти мають перевірятися першим відділом, а в СБУ нічого про це не знають. Ми організували перевірку, записали в неї всіх, кого можна було, включаючи КРУ й СБУ, а перевірити не можемо. Я вже зустрічався з Аваковим, він пообіцяв мені міліцейську підтримку, щоб ми, вдумайтеся, зайшли на наше ж підприємство, щоб перевірити, що там насправді є. Чи є там документи і які. Швидше за все, їх немає.

— Претензії є й до оцінки вартості об'єкта.

— Усе кажуть, що ми продали півкраїни за три копійки. Але в нас є експертиза. Ми зробили оцінку за тією методикою, яка у нас є. Грубо кажучи, балансовим методом. Оцінили об'єкт у 15 млн грн. Крок торгів був 150 тис., продали за 16 млн. Прокурори говорять, що об'єкт коштує 200 млн грн. А я вам кажу, що він не коштує 200 млн. Тому що "Президент-готель", який ми теж будемо виставляти, міжнародні експерти оцінили лише в 330 млн грн. Чому? Тому що в цьому підприємстві немає ніякої економіки. І так скрізь. І якщо ми цей інститут передамо кудись, я вам гарантую, що він збанкрутує за два місяці. Немає грошей для його утримання, немає замовлень, які держали б його на плаву. І ми все це розуміємо. Для того, щоб було одним банкрутством менше, ми й провели приватизацію.

І продаємо ми корпоративні права, а не оформлену землю. Зрозумійте, земля там не оформлена, це не земля підприємства, це земля міста. Її ще треба оформити, заплатити за оренду. Але вже говорять і про 17, і про 7 га, кому як подобається.

— А скільки ж гектарів насправді?

— Сім гектарів промзони. У нас є підприємства і по 90, і по 60 га. Але про них чомусь ніхто не говорить. Очевидно, вони не такі цікаві. Оцінку зроблено абсолютно правильно. Я нікому не заважав зайти й купити це підприємство за 17, 19, 25, 45 або, як пишуть прокурори, за 188 млн. Ніхто нікому не заважав. Для цього й проводять відкритий аукціон.

— То хто ж здійняв хвилю? Адже сам по собі інститут — досить звичайний об'єкт.

— Хвиля пішла від директора інституту.

— А хто його підтримує?

— Директора підтримують різні люди, говорити про них я не хотів би. Але цю акцію директор планував давно. Ми його довго не могли поміняти, він там перебуває вже майже сто років. Прокуратура зробила вилучення документів, там усе є. Уся наша офіційна переписка, в якій сам директор писав, що підприємство не є стратегічним, не виробляє якоїсь унікальної продукції, та й виробництва як такого немає, а ще бракує грошей на утримання інституту. Це все є. Це все вже в прокуратурі.

— Навіщо ж Укроборонпром хотів включити НДІ до складу держконцерну?

— Не знаю. І не розумію, навіщо їм цей НДІ. От у нас є реальний інвестор (ПАТ "Вентиляційні системи", що виграло аукціон. — Ю.С.), який хоче там запустити виробництво двигунів. Абсолютно нормальна українська компанія з мільярдними оборотами, сотнями робочих місць, з реальним виробництвом, експортною виручкою, сплаченими податками. Приходить і, за великим рахунком, робить нам ласку, купуючи НДІ. І тут прибігають прокурори, зупиняють приватизацію, називають інститут на межі банкрутства стратегічним. І ми всі зараз займаємося тим, що з'ясовуємо, чи дійсно цей об'єкт — стратегічний.

— Може, краще з'ясувати, чому прибігли прокурори?

— Прокурори прибігли після листа Укроборонпрому й скарги генерального директора НДІ. Я цієї скарги не бачив, але слідчі нам сказали, що там контекст "грабують! відбирають!". Тепер от розбираємося.

— Ви спілкувалися з Анатолієм Матіосом особисто?

— Звичайно. Він розповів мені про заперечення Укроборонпрому, вважає, що треба розібратися. І я не проти, тільки за. Але це підприємство чотири місяці "висіло" в усіх списках і наказах. Це підприємство чотири роки заганяли в банкрутство. Чому прокуратура на це уваги не звертала? Чому прокуратура й Укроборонпром не помітили, що стратегічне підприємство потрапило в
271-шу постанову? Чому вони ще тоді не захотіли виключити його з приватизаційного списку? Може, тому, що для цього треба було направити листа не мені, а прем'єр-міністру або президенту, які й уповноважені зупиняти приватизацію? От тільки для цього треба мати техніко-економічне обґрунтування цього рішення. А тут просто пишуть листа на два абзаци: от ми вирішили, що ви нам маєте об'єкт передати. Хто вирішив? Кому передати? Чому передати? І чому саме за три дні до аукціону? Уже після внесення гарантій? Зараз мені прокурори говорять, що я повинен був зупинити приватизацію. Як я мав уже це зупинити? Для зупинки є процедура, було чотири місяці часу. А в такому вигляді це просто маніпуляція. І це все на тлі нашого згасаючого інвестклімату. В умовах, коли ми боремося за кожного інвестора, щоб людина хоч три копійки поклала у нашу економіку, створила якісь робочі місця й показала решті, що у нас щось відбувається. Це був маленький, але правильний крок до нормального інвестиційного клімату. Ми не так багато продаємо об'єктів, якщо ви помітили.

— Помітили. Велику приватизацію з яких міркувань зупинили?

— Швидше, перенесли. Приватизація Одеського припортового заводу запланована на лютий 2016-го, обленерго — на весну. Рішення ми приймали разом із Кабміном і міжнародними організаціями, такими, як МВФ, ЄБРР. Ми дійшли висновку, що не можемо продавати великі об'єкти, оцінені за старою методикою 2003 р., це відвертий злочин. За цією методикою ми оцінили 5% ОПЗ в 39 млн грн і прозріли. Це дуже мало, хоч і за законом. Логіки в цьому ніякої. У результаті ми вирішили, що все ж таки треба спочатку поміняти хоча б методику оцінки. Вона зараз у КМУ. У Раді ще зависли поправки до закону про приватизацію. Це все підготовка до великої приватизації.

— Однак малу приватизацію ви вирішили проводити за старою методикою. Доцільно це?

— У нас таких об'єктів, як НДІ електромеханічних приладів, повно. Ми вперше за 24 роки
провели інвентаризацію, там
907 об'єктів малої приватизації. Здебільшого це нерухомість — їдальні, прохідні, напівіндустріальні об'єкти, невеликі. Ми для них уперше запустили голландські аукціони, там ціна спускається до 100 тис. грн і менше. Ми повинні їх продавати. Вони висіли десятки разів у продажу, і їх ніхто не купував. А зарплати тим же сторожам, бухгалтерам платити треба. За електрику платити потрібно. Гроші з держбюджету йдуть, і ніхто їх не рахує, ніхто не знає цієї цифри. Стоять собі ці об'єкти, податку на землю не платять, зарплати мінімальні, є якісь орендні договори. Куди йдуть ці гроші за оренду, скільки? Як це перевірити? Навіщо держава витрачає гроші на ці об'єкти? Немає інших сфер для фінансування?

Смішно. У Фонду, наприклад, немає грошей для викупу 13 акцій Українського банку реконструкції та розвитку (УБРР), який ми теж продаватимемо. Немає на рахунку 6,5 тис. грн! І я не сумніваюся, що продаж УБРР і "Президент-готелю" — це буде другий НДІ. А слідом буде ще й продаж "Київпассервісу", який теж обов'язково виявиться стратегічним об'єктом. Нам усім треба зібратися й подумати про країну.

— На жаль, Фонд держмайна України ніколи не був сильним гравцем, навряд чи до вашого заклику прислухаються. Міненерговугільпром, наприклад, в історії з "Центренерго" вас "посилає" практично прямим текстом. Ви підтримуєте з ними якісь контакти?

— Стало краще. Вони нам передали ТЕЦ, ГЕС, обленерго й так уже в нас. А "Центренерго" — це політика.

У мене, я вам чесно скажу, вже є ряд серйозних конфліктів, практично на особистому рівні, з директорами багатьох підприємств, і не тільки енергетичних. Я, на їхню думку, намагаюся забрати у когось підприємство. Але це наші підприємства, ми нічого ні в кого не забираємо.

— Стосовно "забрати". Є точка зору ФДМУ і точка зору Мінекономрозвитку і торгівлі, яке закликає створювати холдинг і ним управляти.

— Це різні речі. Ми все це розробляємо з Мінекономрозвитку разом. Уже прийшов від них перший список підприємств. Вони, звичайно, дещо поквапилися з холдингом, ми маємо відштовхуватися від мети. Мета — забрати у міністерств і відомств підприємства, якими вони не повинні керувати. Якщо всі ці підприємства взяти за сто відсотків, то з них добрих 80% мають піти в приватні руки. Питання: що ж залишити в держвласності? Атомну енергетику, залізницю, критичну інфраструктуру, космос, воєнку. І коли ми визначимося з тим, що ми залишаємо і як ми залишаємо, треба зрозуміти, у якій формі і де ці підприємства працюватимуть. Якщо це більше не міністерства й не ФДМУ, виходить, це має бути якась нова структура. Холдинг — це теоретична назва того, що може бути.

— Скільки приблизно підприємств там буде?

— Не більше 200.

— Це некерована структура.

— Ви зрозумійте, це оболонка. Це не компанія з одним директором, який керує всіма й усім, ні. Це оболонка, яка живе за зовсім новими, західними законами корпоративного управління. Де буде рада директорів, правління, нішеві лінії. Ми нічого нового не придумуємо, так працюють багато країн. Той самий Сінгапур, Казахстан, Азербайджан. Ми шукаємо ту модель, яка буде нам зрозуміла і можлива у нас до застосування. Усе це ми обговорюємо разом з ЄБРР, Фондом Сороса, USAID. У нас досить багато організацій, які в цьому беруть участь. Зараз ми вирішили, щоб не хвилювати суспільну свідомість, діяти від протилежного. Спочатку визначимо список. Мінекономрозвитку вже свою селекцію компаній провело. Зараз ми це зробимо. Винесемо все це на обговорення в уряді, адміністрації президента і будемо шукати якісь спільні знаменники. Нікому скандал не потрібен. Та й багато міністерств уже усвідомили, що вони не можуть управляти цими підприємствами.

— Якщо нікому не потрібен скандал, навіщо ви створюєте абсолютно скандальний об'єкт? Зрозуміло ж, що за кожним із 200 підприємств є колосальні інтереси.

— Ви знаєте, саме тому я не є якимось єдиним двигуном прогресу. Усе це виноситиметься під прапорами міжнародних організацій, їхнього досвіду й поглядів. Але це треба зробити в будь-якому разі.

— А про свою позицію заявити не хочете? Зараз уже півроку триває абсолютно відкритий конфлікт щодо підприємства "Запоріжобленерго". У ФДМУ там понад 60%, але про вас у ньому навіть не згадують.

— Так, є у нас таке підприємство.

— І що? Там дві наглядові ради, два офіси, інтенсивне протистояння. Але ФДМУ там ще жодного разу не згадували.

— "Запоріжобленерго" — не єдиний скандальний об'єкт, за який іде війна. Ще є Харків, Черкаси, Тернопіль.

— Так у Тернополі ніякої війни немає. Там за всю історію були одні збори, в 1999 р., після чого про державу просто забули і більше вас там не чекають. А у вас там, між іншим, 51%.

— От для того, щоб закінчити ці війни, нам потрібно продавати ці підприємства. Тому що керувати всім цим господарством досить складно. Ресурсів мало і у фонду, і в будь-якого іншого міністерства. Чи ви думаєте, що Мінагропрод ефективно керує своїми підприємствами?

— До речі, у вас у плані приватизації було 80 підприємств АПК. Що з ними?

— Міністерство потроху нам їх передає. Але в цих підприємствах і передавати нема чого. Стілець, стіл і купа кредитів.

— А земля ж як? Це ж у них найцінніше.

— У деяких і землі немає.

— А в деяких по 5 тис. га.

— Дивіться, ми поки що агроприватизацію зупинили. У нас готується спеціальний закон про приватизацію всіх аграрних підприємств. Грошей там немає, нинішній закон дуже соціальний, усі ці підприємства ми будемо "роздавати". Поки що в уряду така думка, що нам треба спочатку внести зміни у методи продажу підприємств АПК, а потім уже спокійно їх продавати. Попит на аграрні підприємства є. Це точно.

— У цьому ми якраз не сумніваємося. Запитання: кому це буде продаватися? Хто, крім агрохолдингів, зможе цю землю купити?

— Я вам скажу відверто: всі великі агрохолдинги вже давно купили все, що хотіли. Вони купують корпоративні права тих компаній, які мають землю в оренді. Усі великі гравці вже володіють сотнями тисяч гектарів землі — по 300, по 400 тис. Вони органічно приростають до меж своїх господарств. Масштабних купівель немає, це вам підтвердять на ринку. Інтерес виявляють нові фермери, нові підприємці, які готові щось узяти, щось купити. За п'ять місяців моєї роботи у мене не було жодної зустрічі з представниками великого аграрного бізнесу, які цікавилися б якимись сільгосппідприємствами.

— Те, що люди підприємливі, це напевно. Але це точно реальні фермери? Ходять наполегливі розмови, що зараз через підставних осіб, мало не стартаперів, землю скуповують в інтересах третіх структур і персон. І згодом ці землі все одно залишаться в банках великих і найбільших агрохолдингів, яким зараз легально зростати просто непристойно. Тому що серед їхніх власників впливові політики, чиновники і сам президент. Вам про це нічого не відомо?

— Це лише прогнози і припущення. Мені про це нічого не відомо.

— За новим законодавством, під приватизацію підпадає до
11 млн га земель. Як ви плануєте всім цим займатися?

— Це чимала цифра, це третина наших земель. І, швидше за все, усі ці землі в роботі.

— Далеко не всі. Більша частина, навпаки, є пусткою.

— Складно поки що дати оцінку, до цього ще не дісталися. Але продавати їх треба, ми не можемо чекати. От ви кажете, що немає клімату. А ви думаєте, інвестклімат сам по собі виникне? Треба щось робити для того, щоб він з'явився. Нам треба шукати інвесторів уже зараз. Навіть у цьому поганому кліматі потрібно спробувати продати бодай щось. Я не кажу про продаж за копійки. Сподіваюся, що ОПЗ усім нам покаже, що навіть у цьому кліматі ми можемо добре продавати підприємства.

— Показовий продаж, зрозуміло. А що там буде з попереднім аукціоном, який виграв "Приват"?

— Не виграв.

— Вони вважають, що виграли.

— Якби вони виграли, вони підписали б договір купівлі-продажу. Але договору не підписано, а суд вони програли. Поки що у нас, напевно, немає жодного простого і не скандального продажу.

— І не буде.

— Ми до цього готуємося.

— Як саме?

— Ми написали новий закон, який докорінно змінює все на ринку. Поки що його грамотно ігнорують люди, яким він не дуже цікавий. Зараз нам його повернув Мін'юст. Вносимо поправки. Але ми за нього будемо боротися. Ми прийшли й зрозуміли, що на старій базі зробити щось розумне буде важко. І ми повністю переписали закон про оцінку, внесли зміни до закону про приватизацію та внесли поправки до закону про оренду. Ми ж іще й орендою займаємося. І от у нас проблема — індексація орендних ставок. Ви розумієте, що це означає за такої інфляції. Деякі наші ставки перевищують ринкові, й орендарі просто йдуть. Ми ж здаємо далеко не надцікаві об'єкти, та ще й дорожче, ніж у середньому по ринку. І щоб не втратити клієнтів, шукаємо варіанти. Але ні за цією, ні за іншими нашими ініціативами руху поки що немає.

— Що конкретно ви хочете змінити в процедурі оцінки?

— Ми хочемо залучати зовнішніх експертів. Щоб це робив не фонд, а фахівці зі світовим ім'ям. Закон описує, як це все має відбуватися. Західні підходи, застосовувані міжнародними інвестиційними банками: методи дисконтованих грошових потоків, порівняння аналогів, угод тощо. Речі, які аналізують з погляду ринку.

— Але це коштує грошей.

— Поясню вам на прикладі. За старою методикою ми оцінили 5% ОПЗ і вийшли на 39 млн грн, потім оцінили ці ж 5% ОПЗ за новою методикою — майже 500 млн. Варте воно витрат? Ми ще хочемо залучати арбітрів з оцінки, виставляти оцінки на зовнішні слухання. Щоб не було упередженого ставлення, що от Фонд оцінив щось у три копійки. Якщо ми можемо бодай якось запустити ринкові механізми, то повинні це зробити. Так, може, не найкращий час…

— Не найкращий, це м'яко кажучи.

— Так, але поки ми нічого не продаємо, ми втрачаємо об'єкти один за одним. Наша статистика — 60% компаній, які не були виставлені на продаж, збанкрутували. Після чого реалізацією активів займався вже арбітражний керуючий. Ніяких умов продажу, ніякого збереження діяльності, ніяких робочих місць.

— Гарантій, що все це буде після продажу, теж небагато. Досвід показує, що олігархи — такий само неефективний власник, як і держава.

— У разі недотримання інвестиційних умов ми просто будемо повертати акції державі. У нас уже є досвід — повернення 68% Запорізького алюмінієвого комбінату. Це має стати прикладом для тих, хто вважає, що інвестиційні умови існують лише на папері. Зрозумійте, у нас дуже багато великих підприємств, у яких кредиторка більша, ніж виручка. Наприклад, "Електроважмаш" — чудове, гарне підприємство. Але де воно зараз? Що йому світить, окрім банкрутства? Ми хочемо збільшувати цю сумну статистику чи ми хочемо працювати над інвесткліматом? Ми повинні показати, що з нами можна співпрацювати. Ми сидимо і, як голубів у парку, підгодовуємо інвесторів. Купуємо булки, розкидаємо крихти, робимо все, щоб нам довіряли. Але достатньо одного стуку, як у випадку з цим НДІ, і всі інвестори розлітаються.

Довідка DT.UA

В управлінні ФДМУ перебуває 402 об'єкти: 37 державних підприємств і 365 господарських товариств з корпоративними правами держави, 96 з них на момент інвентаризації (серпень 2015 р.) уже перебували в стані банкрутства.

11 підприємств, які перебувають в управлінні фонду, не підлягають приватизації та банкрутству.

За дев'ять місяців 2015 р. від приватизації держмайна до державного бюджету надійшло 128,117 млн грн. Надходження від оренди держмайна становили 886,3 млн грн.

Станом на 1 жовтня 2015 р. господарськими товариствами, які перебувають у сфері управління Фонду, було перераховано дивіденди на корпоративні права держави в обсязі 384,9 млн грн.

 

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 22 вересня-28 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво