«Злочин і покарання» Черновецького

Звільнення з-під варти підручного екс-голови земельної комісії Київради Олексія Євлаха можна розглядати в кількох аспектах.

По-перше, ключовий виконавець «молодої команди», яка розграбувала Київ, визнав свою вину й отримав свободу у зв’язку з амністією через інвалідність. Слідство ж у зв’язку з лояльністю амністованого отримало широкий фронт робіт. У Євлаха справді виявилася феноменальна пам’ять, і він буцімто назвав усі явки, паролі, офшори.

По-друге, у рукаві влади знайшовся ще один козир для продовження показового (і, на переконання влади, - рейтингового) процесу відновлення закону та справедливості в європейській столиці. Спільнота ж, своєю чергою, отримала ще одне підтвердження того, що в столичній п’єсі розпочалася всього-на-всього ще одна (двадцять п’ята) дія, і її розв’язка таки добряче зволікається.

Головні герої, яких уже давно мали покарати, так і не з’явилися на сцені. Хтось із глядачів-скептиків уже залишив зал. Хтось демонстративно захропів. Однак найбільш вихований і культурно-просунутий усе ще боїться пропустити кульмінаційний момент, щоб нарешті зрозуміти: то що ж усе-таки мав на увазі автор і режисер?

Мораліте

(Повчальна алегорична драма, персонажі якої уособлювали різні чесноти та пороки.)

У частині розгляду злочину, який влада сама й розкрила в столиці, маємо справу зі стовідсотковими чеснотами та пороками. Ви пригадуєте шокуючі заяви Олександра Попова (правда, після публікації в «ДТ» схем розгарбування Києва) про масштаби скоєного командою Черновецького. Близько 3 тисяч гектарів землі, сотні об’єктів комунальної власності, тисячі метрів приміщень, чітко налагоджені схеми і ролі. Ще навесні весь пакет документів, над якими кілька місяців длубалися в архівах КМДА люди Януковича, що вирішив навести лад у столиці, було передано у силові органі. Де, власне, й почалася феєрія, але про це нижче. А поки що - про чесноти.

Викривши команду своїх попередників, команда Попова почала тріумфальне повернення украденого громаді. Суди, які до того відмітали будь-які позови опозиції та прокуратури, як змовилися: почали дружно приймати справедливі рішення. Щодня новинні стрічки інформагентств рясніли заголовками про повернення десятків гектарів землі Києву. І це було справді гарно. Особливо на тлі перших арештів чиновників КМДА. Спільнота очікувала, що це тільки початок торжества справедливості, що варто тільки натягнути волосінь - і на гачок піде велика риба. Про неї - теж нижче.

За інформацією компетентних джерел у КМДА, за минулих півроку Київ повернув собі понад 1400 гектарів землі, сотні квадратних метрів комунальної власності. Однак ті ж самі джерела кажуть: не все так безхмарно на шляху утвердження закону і порядку. Не всі суди здалися владі. Є ще в Україні свої розкольники, які вперто доводять законність старих обрядів Черновецького. Серед інструментів - касації та апеляції, що затягуються на місяці. Доходить до парадоксів. Серед них - один із об’єктів на вул. Межи­гірській. «Ще 2009 року справедливий суд на веління чиєїсь совісті зобов’язав управління комунальної власності КМДА продати це приміщення одній фірмі, - розповідає джерело. - Судимося досі. Дійшло до того, що проти того ж таки управління КМДА заведено кримінальну справу за невиконання рішення суду. Залишається тільки здогадуватися, хто стоїть за нічним клубом, який взяв у таку щільну облогу напівпідвальне приміщення на Подолі».

Ще одна проблема - держмито при подачі позову. «Щоб повернути тисячу гектарів, які залишилися, потрібні мільйони гривень, - уточнює джерело. - У КМДА немає цих мільйонів. Оскільки прокуратура звільнена від сплати держмита, багато матеріалів передаються туди з проханням подати позов до суду. У принципі, прокурори йдуть місту назустріч. І все-таки десятки справ наразі завис­ли саме в цьому відомстві».

Ще одним інструментом, який міг би допомогти владі підтягнути під себе украдене порочним Черновецьким, може стати «мирова угода». Багато ділянок та об’єктів власності неодноразово перепродані і перебувають у руках так званих добропорядних власників. Останнім пропонується доплатити. «Ну а як ще, коли, приміром, об’єкт на Хрещатику був «проданий» за ціною 300 доларів за квадратний метр? - логічно запитує джерело. - Умови укладання мирової угоди опубліковано. Для того, щоб процес і оцінка об’єктів були прозорі, КМДА готова створити комісію з представників адміністрації, МВС, прокуратури, громадських організацій та ЗМІ. За кожну конкретну мирову угоду має голосувати Київрада, а рішення приймати - суд». Такий підхід не тільки поповнить бюджет, а й гарантує бізнесу, що ревізії власності більше не буде. Яка б влада й чия б команда не прийшла в Київ.

Більше того, Київрада вже за секретаря Гереги змінила правила відведення землі: тепер депутати не тільки голосують за відвід, а й дають дозвіл на збір документів для землевідведення. Тим самим створюється часовий люфт для вивчення питання всіма охочими. Поряд із позицією влади, що стосується недоторканності Генплану, який вона готується прийняти разом зі стратегією розвитку, - крок логічний. Однак саме в цьому місці варто перестати аплодувати чесноті влади. Бо в дію вступає

Феєрія

(Жанр театральних спектаклів, у яких для фантастичних сцен застосовуються постановочні ефекти.)

При цьому виникає стійке відчуття, що київську п’єсу ставить не один режисер. Прізвищ співавторів у програмці, звісно, не зазначено. Зате чітко видно, що кожен із творців має свої інструменти для реалізації поставлених Банковою цілей та завдань. Один розвиває лінію роботи на партійний рейтинг, стрімко пересуваючи по сюжету чесноту Попова, який розкрив злочин Черновецького й повертає місту вкрадене. Інший ніби тягне час до 2012 року і переймається виключно фантасмагоріями та постановочними ефектами покарання пороків команди Черновецького, тим самим забезпечуючи якомога довше перебування кандидата Попова на авансцені. «І вибір майбутнього мера напрошується сам собою» - такий, очевидно, таємний задум геніїв з Банкової.

Безумовно, постановочні ефекти теж потребують жертв. І вони є. Силовики розслідують 54 кримінальні справи щодо чиновників КМДА. Правда, зять колишнього мера - в офіційному розшуку. Колишній голова управління комунальної власності п. Чуб - у бігах. Зате під слідством голова Шевченківського району Пилипишин, що , як стверджують у КМДА, «розпродав увесь район». Є Качурова. Є «гучна « справа щодо реконструкції лінії швидкісного трамваю. Є (!) навіть щодо приймальні Олеся Довгого, де нібито відбулося таємне втручання в електронну систему даних. Є Євлах. Хай амністований. Але зі своєю базою даних.

Та чомусь так мало справ доведено до суду. І немає серед фігурантів ні Черновецького, ні Довгого, ні Баса, ні Кільчицької et cetera. Тієї найбільшої риби, яку заінтригований глядач чекав на початку п’єси. Пояснення про те, що «Київрада - колективний орган», що «бізнес не дає на Черновецького свідчень, бо при ньому було хоч і дорого, але швидко», що «всі члени БЛЧ - юристи, які вміють замітати сліди» тощо, звичайно, мають місце. Але виключно з дозволу тих-таки режисерів із Банкової. Які чомусь вирішили, що для аншлагу публіці вистачить покарання масовки і перемоги Попова.

Однак спостерігачі, які залишилися в залі, розуміють, що гучно розкритих злочинів не буває без адекватного покарання. А якщо буває, то тільки в ім’я скоєння іншого злочину. Тому в Києві

Драма

(Вирізняється серйозним змістом, показує різні аспекти життя людини й суспільства, досліджує людську психіку.)

Влада позбавила місто самоврядування, віддавши всі важелі управління призначеному президентом намісникові.

Влада тягне час до виборів. Тому Черновецький у кріслі й на волі. А бути покараними за тисячі гектарів та сотні об’єктів ризикують пішаки.

Влада випускає Євлаха, нічого не коментуючи й залишаючи відкритим питання, що вона робитиме з отриманою від нього інформацією.

Влада повертає украдене, не даючи жодних гарантій, що повернуте залишиться в Києві. Після виборів.

Влада сповідує щадний корупційний режим у Києві. При цьому відверто демонструє розквіт корупції в регіонах.

Така природа нинішньої влади, такий сюжет столичної драми злочину без покарання.