ЗИМА! І БАЦЬКА ТОРЖЕСТВУЄ, В ЄВРОПУ ОБНОВИВШИ ПУТЬ... ОЛЕКСАНДР ЛУКАШЕНКО ЗНОВУ ОБКРУТИВ ОБСЄ НАВКОЛО ПАЛЬЦЯ

Поділитися
Візит спеціальної робочої групи ОБСЄ, яка вперше нинішнього року відвідала столицю Білорусі, носив певною мірою знаковий характер...

Візит спеціальної робочої групи ОБСЄ, яка вперше нинішнього року відвідала столицю Білорусі, носив певною мірою знаковий характер. Адже після всіх «обмінів люб’язностями» між президентом Лукашенком і Заходом, взаємних оголошень «невиїзними» вищих чиновників держави важко було повірити, що взаємини поновляться. У всякому разі, так швидко. Але...

До Мінська прибули три європейці: керівник групи, член парламенту Німеччини Ута Цапф, член парламенту Швеції Урбан Алін і член парламенту Великобританії лорд Понсобі. Їхні колеги — парламентарії Білорусі влаштували все «за найвищим розрядом». Високі гості зустрілися з керівником Ради республіки (верхньої палати парламенту) Войтовичем, віце-спікером Конопльовим й іншими депутатами, а також міністрами — іноземних справ Хвостовим й інформації Подгайновим, із послами, акредитованими в Білорусі, і представниками міжнародних організацій. Але на підсумковій прес-конференції члени групи прямо заявили, що при оцінці досягнень з виконання чотирьох критеріїв, що послужили самоізоляції Білорусі (вдосконалення виборчого законодавства, посилення функцій парламенту, свобода ЗМІ і відмова від переслідування діячів опозиції), вони ніякого прогресу не помітили, а побачили швидше регрес.

Зокрема, зазначили члени делегації, вони були вкрай незадоволені, дізнавшись, що розслідування справ зниклих політиків припинено, що стан здоров’я як професора медицини Бандажевського, так і пана Равкова, котрі перебувають в ув’язненні, серйозно погіршився і що майже вся сім’я Чигирів (її глава Михайло Чигир — колишній прем’єр Білорусі, котрий виступив проти О.Лукашенка) стала об’єктом політичних репресій. Делегація також стурбована становищем профспілок, які стрімко втрачають усяку подобу незалежності від держави. При цьому все ж сподівається, що «відкриття офісу ОБСЄ та його наступна робота можуть стати невеликим, але дуже важливим кроком на шляху подолання глухого кута, у якому протягом тривалого часу перебувають взаємини між європейськими інститутами та Білоруссю».

Однак набагато більший інтерес викликають так звані інтерпретуючі заяви, тексти яких має «ДТ».

Документів — чотири. Перший і найбільший називається «Меморандум про взаємопорозуміння між урядом Республіки Білорусь й Організацією з безпеки та співробітництва в Європі». Слід звернути увагу на деякі його формулювання. Насамперед — назву. Якщо раніш існувала консультативно-спостережна група ОБСЄ в Білорусі, то тепер у меморандумі чорним по білому написано: офіс ОБСЄ в Мінську. І хоча далі декларується багато що, однак зниження рівня присутності — безсумнівне. Це підтверджується і такими абзацами: «Офіс ОБСЄ в Мінську включатиме не більше п’яти міжнародних працівників (раніше ця кількість була не обмежена. — Ю.В.) — голови офісу ОБСЄ в Мінську, призначені чинним головою ОБСЄ після консультацій з урядом Білорусі, і не більше чотирьох професійних працівників»… І ще одну цитату з даного документа, мабуть, варто навести: «Голова офісу завчасно подаватиме уряду Білорусі список членів і експертів, інформуватиме про їхні обов’язки, їхнє прибуття та від’їзд».

У рішенні Постійної ради
№ 526 від 30.12.2002 року ще раз підкреслюється: «Офіс ОБСЄ здійснюватиме свою діяльність у тісному співробітництві та консультаціях з урядом Білорусі». А розшифровується цей пасаж у «Інтерпретуючій заяві делегації Республіки Білорусь в ОБСЄ до даного рішення», де говориться, що результатом таких консультацій має бути згода уряду на виконання того чи іншого проекту програми. Ніяка діяльність, що фінансується з позабюджетних джерел, не повинна вестися без домовленості з приймаючою стороною. Без згоди керівництва Білорусі, офіс, виявляється, може займатися лише моніторингом економіки й екології цієї країни. А «висвітлення тих чи інших подій і фактів без викладу офіційної думки уряду приймаючої сторони є неприпустимим». І ще на одну цитату хочеться звернути увагу: «Колишні міжнародні й місцеві працівники консультативно-спостережної групи ОБСЄ в Білорусі не можуть залучатися для роботи в офісі ОБСЄ в Мінську». Ну, не любить їх Олександр Григорович, і край! А тому немає їм місця в Білорусі.

Щоправда, деякі фрази, вимовлені на прес-конференції посланцями ОБСЄ, вселяють надію. Так, лорд Понсобі прямо заявив: «Якщо ті чи інші формулювання не включені в документ у словесному вираженні, то це не означає, що ОБСЄ не стане цим займатися». Втім, обидва дипломати чудово розуміли, чим така діяльність може закінчитися в Білорусі. Недарма пані Цапф зі смутком зронила: «Ми не можемо стверджувати, що новий офіс не закриється під кінець року». Адже річ ще й у тім, що, дозволяючи, нарешті, відкриття офісу в Мінську, керівництво Білорусі сподівалося, що слідом за цим піде зняття візових санкцій. Але, на жаль, це може зробити лише організація, яка їх вводила, а саме — Євросоюз, для якого недостатньо одного прибуття в столицю Білорусі Ебергарда Гайкена. (Він знайомий українському читачу ще з часів роботи послом ФРН у Києві. Торік пан Гайкен був призначений на пост керівника КНГ ОБСЄ, згодом — посланника ОБСЄ в Білорусі. Кілька місяців очікував візу, але так її і не отримав. Готуючись до візиту в Білорусь, заявляв, що не вимагає від своєї дружини, котра була поруч із ним усі роки його перебування за кордоном, їхати в цю країну.)

Однак деякі місцеві спостерігачі вважають, що президент Лукашенко і його зовнішньополітичне відомство домоглися блискучої перемоги, різко знизивши рівень групи ОБСЄ, водночас примудрившись не тільки зберегти взаємини з європейськими організаціями, а й навіть (на думку лорда Понсобі) їх зміцнити. І це попри зухвалу поведінку білоруського бацьки. Ось одна з ілюстрацій.

Готуючись до поїздки в Мінськ, пані Ута Цапф виявила бажання зустрітися також і з президентом Лукашенком. Тоді до неї прийшов представник Білорусі в ОБСЄ і запитав: «З якою пропозицією ви звернетеся до президента»? Пані Цапф відповіла, що не має повноважень щось пропонувати, а просто хоче поговорити з ним. На що білоруський чиновник «відрубав»: президенту Лукашенко немає про що розмовляти із західними дипломатами, мовляв, добре ще, що взагалі дозволив в’їхати в Білорусь і зустрітися хоч із кимось. Тож можна лише аплодувати блискучій перемозі Олександра Григоровича, котрий поставив на місце «знахабнілих» західних дипломатів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі