Жирна крапка на виборах

Якби існував конкурс на найбільш шокуючу й цинічну прес-конференцію, то — не лише на мою, а й на думку багатьох полтавських журналістів, — перше місце посіла б остання прес-конференція Полтавської міської територіальної виборчої комісії (ТВК).

Все було розраховано до дрібниць, навіть час прес-конференції, призначеної у міськраді на 15-ту годину, тоді як сесія міської ради мала розпочатися о 16-й годині, — тобто на запитання у журналістів уже просто не залишилося часу.

Офіційно цей захід називався розширеним засіданням ТВК із запрошенням екс-кандидатів на посаду полтавського міського голови та преси, мета якого (за словами голови комісії Василя Похилюка) — підбити підсумки позачергових виборів, що відбулися 26 листопада минулого року, й поставити на них жирну крапку.

Заступник голови ТВК Володимир Скукіс, справедливо відзначивши, що місцеві ЗМІ практично не висвітлювали перебігу поствиборних судових перегонів (певно, на вказівку «згори»), коротко означив їх перебіг. Один з екс-кандидатів, Віктор Животенко, ще у день виборів — 26 листопада минулого року — звернувся до суду з позовом про визнання факту підкупу виборців. Суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Хіль відхилила його скаргу. Апеляційний суд Полтавської області частково її задовольнив, визнавши факт підкупу. «Встановлення факту підкупу веде за собою скасування результатів виборів, — зазначив В.Скукіс (як-не-як, голова обласної Спілки адвокатів, заслужений юрист України), але постанова суду не зобов’язувала ТВК до якихось дій (нічогенький меседж юриста!) В.Животенко звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність ТВК, але суд встановив, — продовжував В.Скукіс, — що комісія скарги не отримувала. Представники Животенка у суді намагалися вручити нам скаргу, однак ми її не взяли. Нам її також направили на домашні адреси, але ми за ними не проживаємо». Що тут скажеш?

Пан Скукіс вразив журналістів одкровенням, що лише з публікацій у газетах дізнався про порушену прокуратурою кримінальну справу за фактом підкупу виборців (добре, що журналісти хоч чимось прислужилися заступникові голови ТВК, бо сам він, виходить, не знав-не відав і не цікавиться тим, що пов’язано з виборами). «Але на результати виборів це не вплине. Тож вибори у Полтаві закінчилися, а комісія як постійнодіючий орган продовжить роботу у нерозгорнутому режимі», — урочисто завершив Скукіс. І жодного слова про доведений судом факт підкупу виборців!

Хотілося запитати: як же так сталося, що ТВК не отримала скарги Животенка на її бездіяльність, відправленої рекомендованим листом у встановлені законодавством терміни — 7 грудня 2006 року. Чому кімната комісії 8 грудня була зачинена? Хто наказав охороні міськради казати листоноші, що комісія виїхала у невідомому напрямку. Хто надав працівникам канцелярії міськради вказівку відмовитися прийняти у неї кореспонденцію для тервиборчкому? Чому Похилюк та Скукіс не сприяли в суді з’ясуванню істини, заперечуючи проти виклику свідками листонош? Але запитання журналістів явно не входили у плани організаторів прес-конференції.

Завершили керівники ТВК порадами екс-кандидатам змиритися з поразкою й проаналізувати помилки виборчої кампанії, а також міркуваннями про те, що, мабуть, варто внести зміни у закон про вибори, щоб позбавити студентів права брати участь у виборах: адже в суді вони чітко заявляли, що єдиним стимулом для голосування були гроші. «То кого ж вони, такі, нам оберуть?!»

На цьому можна було б і завершити, бо кожен, хто скликає прес-конференцію, має право оприлюднювати ті факти, які вважає за потрібне, якби… Якби не їхні прецікаві коментарі, що мали перемкнути увагу присутніх журналістів із головного (компетенції й виконання ТВК її прямих функцій) на зовсім другорядне. І з яких випливало, що з якихось дивних причин, всупереч чинному виборчому законодавству, ТВК ніскільки не переймалася ні порушенням виборчих прав полтавців, ні підкупом виборців на користь кандидата Матковського, який став міським головою. Варто зауважити, що у матеріалах судів (як Октябрського районного, так і Апеляційного Полтавської області) в цьому контексті не згадується жоден інший кандидат на посаду міського голови, окрім Матковського, а кримінальна справа взагалі порушена «за фактом підкупу виборців на користь Матковського»).

Але пана Похилюка непокоїло інше. Він обурювався не тим, що знайшлися негідники, які підкуповували студентів, а тим, що, наприклад, Віктор Зубрицький (свідок у суді з боку екс-кандидата В.Животенка) у день виборів затримав кількох таких «діячів» і записав їхні зізнання на відеокамеру. «Це ж той самий Зубрицький, який «крутив» по Полтаві фільми про Матковського», — просвіщав журналістів голова ТВК, демонструючи феноменальну обізнаність.

Що ж до «фільмів про Матковського», то фірма «Прайм-ТV», яка мала п’ять рекламних моніторів у підземних переходах, справді демонструвала політичну рекламу. Що передбачено законодавством, відповідно до якого кожен громадянин має право агітувати за чи проти будь-якого кандидата. Проте відповідь не забарилася. Рівно через місяць після виборів, пізно ввечері 26 грудня минулого вже року, всі телевізори було зрізано «болгаркою». За усною вказівкою з міськвиконкому. Так сказали «демонтажери» керівництву фірми «Прайм-ТV». При цьому жодного офіційного паперу з міського «білого дому» вона не отримала досі…

Тож жирну крапку у виборах міського голови, як на мене, можна буде ставити лише після завершення розслідування прокуратурою Полтави кримінальної справи за фактом підкупу виборців. Коли це буде зроблено — наразі невідомо...