«Запланованих коштів недостатньо для виконання протипаводкової програми…»

Для Закарпаття протипаводкові заходи особливо актуальні, область двічі серйозно потерпала від стихії — у 1998-му та 2001 роках. Тоді катастрофічні паводки не лише завдали величезних збитків, а й забрали людські життя. Торішня повінь, хоч і не така масштабна, як на Прикарпатті, знову показала, що природа час від часу може бути непередбачуваною і руйнівною. У 2002 р., після другого стихійного лиха, для Закарпаття було розроблено і прийнято державну протипаводкову програму «Тиса».

— Програма має виконуватися у три етапи, — розповідає начальник закарпатського «Облводгоспу» Володимир Чіпак. — Перший — ліквідація наслідків стихійного лиха; другий — реконструкція наявних дамб; третій — активний захист від паводків, регулювання водних стоків із допомогою акумулюючих ємностей у гірських місцевостях та польдерів — у низинних.

На жаль, із самого початку програма фінансувалася дуже слабко. На рік нам виділяли 15—20 мільйонів гривень, що становило до 20 відсотків від запланованого. До речі, така ситуація не лише в Україні, а й в інших країнах, ми навіть проводили спеціальне дослідження. Стається НП — знаходяться гроші на ліквідацію наслідків і певну реконструкцію. Минає трохи часу — і фінансування урізається. Позитивні зрушення розпочалися в 2006 р. Тоді із запланованих 71 млн. грн. області виділили 70,9 мільйона. У 2007-му — із запланованих 96,8 млн. надійшли ті ж таки 70,9 мільйона. А 2008 р. Закарпаття отримало на протипаводкові заходи рекордні 185,4 мільйона гривень. Заплановано було 80,9 мільйона, проте істотні корективи внесла повінь, внаслідок чого фінансування різко зросло. На ці кошти ми встигли зробити багато корисного.

Зате цьогоріч фінансування «Тиси» різко скоротили. На неї заплановано 37 мільйонів гривень плюс 50 мільйонів зі стабілізаційного фонду. Однак остання сума — під знаком питання. Невідомо, коли виділять кошти — тепер чи під кінець року (від цього багато що залежить), та й чи виділять взагалі. Перший квартал ми формували плани робіт, віднедавна розпочалося виділення запланованих 37 мільйонів. Кошти надходять за графіком, але це не ті суми, які потрібні для виконання програми…

Під час паводка 1998 р. рівень води на Закарпатті досяг історичного рівня. Здавалося, має минути щонайменше 7—10 років до наступного паводка. За цей час ми встигли б залікувати рани. Однак через два роки й чотири місяці в області стався новий паводок, під час якого рівень води перевершив попередній аж на метр. А 2008 р. на румунському боці Карпат стихія лютувала навіть сильніше. Ці природні катаклізми — наслідок зміни клімату. Очікувати, що надалі паводки будуть меншими, не слід, вони можуть бути лише більшими. Тому альтернативи програмі «Тиса» для захисту населених пунктів від великої води немає.

Наскільки готова область до нової стихії, якщо вона, не дай Боже, знову захоче випробувати нас? На Закарпатті залишилося кілька десятків небезпечних ділянок. Працюємо з населенням, — люди мають знати, наскільки вони захищені. Ми розробили чотири посібники, в яких у доступній формі розповіли, як поводитися під час стихійного лиха, як правильно будувати своє житло тощо. Після торішньої повені ці посібники розповсюдили в західних областях України. Незважаючи на недостатнє фінансування, ми ніколи не припиняли берегоукріплювальних робіт. Правда, будівництво польдерів у низинних районах перебуває лише на стадії проектування. Водночас упродовж останніх років ми побудували десятки кілометрів дамб, повністю захистили або істотно підвищили безпеку близько п’яти десятків населених пунктів. Тому якщо в області знову станеться паводок, таких руйнівних наслідків, як у 1998 р., гадаю, не буде, вони виключені.