Замість правосуддя суд вирішив догодити Міноборони і "Укроборонпрому" в їхньому позові проти ZN.UA

18 березня цього року суддя Печерського суду Батрин винесла рішення, яким задовольнила позови Державного концерну "Укроборонпром" і Міністерства оборони України до ТОВ "ЗН УА", як видавця тижневика "Дзеркало тижня. Україна", С.Зварич і В.Мостового, зобов'язавши їх спростувати недостовірну, на думку позивачів, інформацію.

Ці відомості було викладено в статті Д.Менделєєва "Тінь війни" та коментарі волонтера полку "Азов" С.Зварич.

У статті йшлося про ганебний продаж зброї різними комерційними організаціями людям, які стали на захист незалежності та територіальної цілісності України.

Судове рішення черговий раз підтверджує той факт, що незалежного суду в Україні немає. Суди між беззастережним виконанням законів і бажанням догодити владі або багатіям вибирають останнє.

Було встановлено відсутність правових підстав для захисту в суді ділової репутації "Укроборонпрому" та МО України.

Інформація, що викликала невдоволення "Укроборонпрому", стосувалася продажу ДП ДГЗТІФ "Укрінмаш" 35900 автоматів АКМ (калібр 7,62), 1237 гранатометів РПГ-7У, 60 протитанкових ракетних комплексів "Фагот", продажу ДП ДЗТІП "Промоборонекспорт" десяти БТР-70, продажу ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" 23 безпілотників "Рейс", продажу державою Світлані Зварич 200 автоматів АКМ калібру 7,62 і 20 кулеметів, телефонної розмови Світлани Зварич із представником ДК "Укроборонсервіс" по телефону гарячої лінії останнього стосовно продажу СБР-3 по 270 тис. грн".

Позиціянашого представника в суді полягала в тому, що законодавством України встановлено право фізичної або юридичної особи захищати свої немайнові права в суді тільки у випадку, якщо ганебна інформація стосується лише її самої та (або) членів її сім'ї.

Тому єдина можливість для "Укроборонпрому" позиватися проти нас полягала б в отриманні ним від зазначених організацій довіреності на право представляти їхні інтереси в судових інстанціях або ж коли таку можливість передбачено статутом позивача.

Викладена нами інформація не може зашкодити діловій репутації ДК "Укроборонпром", оскільки ДП ДГЗТІФ "Укрінмаш", ДП ДЗТІП "Промоборонекспорт", ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" і завод "Маяк" є самостійними юридичними особами, які не уповноважували ДК "Укроборонпром" захищати їхні інтереси в суді.

Але суддя Батрин цього не почула і не помітила.

Крім того, виходячи з положень цього закону, МО України не може вважатися суб'єктом господарювання, і на нього законодавством України не покладено обов'язку провадити в державі підприємницьку, громадську та іншу діяльність. А тому Міністерство оборони взагалі не може бути позивачем у цьому провадженні. Однак не для судді Батрин.

Міністерство оборони вважає предметом позову вирвані з контексту статті "Тінь війни" такі висловлювання:

"Міністерство оборони і підприємства Державного концерну "Укроборонпром", покликані забезпечити захисників засобами захисту, озброєнням та бойовою технікою, цинічно приторговують тим, чого потребує фронт, влаштувавши колосальний розпродаж зброї на внутрішньому ринку".

"Він (уряд) спокійно споглядає, як Міністерство оборони через численних посередників організувало на внутрішньому ринку розпродаж автомобілів, безпілотників, вертольотів, гранатометів, ракет, тобто всього того, що тепер могло б врятувати життя наших солдатів".

При цьому, УВАГА: всі інші, викладені в статті відомості, як і її зміст у цілому, МО України не оспорює і спростування не вимагає.

А тим часом наведені твердження не можуть бути визначені як інформація, оскільки не містять у собі фактичних даних, а є критикою та оцінкою дій Міністерства оборони України при організації відчуження військового майна. Це є виключно оцінним судженням. А суд повинен аналізувати факти.

У суді було встановлено відсутність доказів завдання моральної шкоди "Укроборонпрому" та Міноборони України. Тобто жодних доказів завдання шкоди діловій репутації "Укроборонпрому" та МО України в матеріалах позовів немає, і під час судового розгляду таких доказів представники ДП "Укроборонпром" і МО України не надали.

Законодавством України на відповідача покладено обов'язок довести в суді тільки достовірність поширеної негативної інформації.

Тобто в нашому випадку саме "Укроборонпром" і МО України повинні були надати реальні й вагомі докази того, що ми поширили неправдиві відомості і внаслідок цього було порушено їхні особисті немайнові права.

"Укроборонпром" і МО України не завдали собі клопоту навіть надати належним чином завірену ксерокопію статті "Тінь війни" в друкованому номері газети "Дзеркало тижня. Україна" та її роздруківку з сайта DT.UA. По суті, суд не мав визнавати ці так звані письмові документи належними і допустимими доказами поширення нами "недостовірної інформації".

Під час судового провадження суддя Батрин припустилася також кількох порушень норм матеріального й процесуального права, і вони обов'язково будуть предметом розгляду в апеляційній інстанції.

Докладніше читайте у статті Валерія Федорченка Вовка прибрали, "вовча зграя" залишилася у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".