«Закарпатські»

Попри невелику територію і незначний економічний потенціал, Закарпаття завжди делегувало в Київ своїх представників, котрі нерідко обіймали ключові посади у владі. Згадати хоча б Василя Дурдинця, який влітку 1997-го, у проміжку між прем’єрствами П.Лазаренка і В.Пустовойтенка, навіть виконував обов’язки керівника Кабінету міністрів, міністра фінансів Віктора Пинзеника, голови ЦВК Михайла Рябця, нарешті — нинішнього головного «над­звичайника» Нестора Шуфрича. Однак «закарпатські» як збірне поняття, на противагу, наприклад, «донецьким», — породження останнього часу, і говорити про них почали після призначення главою президентського секретаріату Віктора Балоги. Керів­ник СП перетягнув до Києва чимало земляків, які зайняли і продовжують займати серйозні посади в різних гілках влади. Активно формована В.Балогою, за рік із гаком виникла закарпатська команда, що може бути предметом гордощів, заздрощів чи «національної» ганьби — залежно від того, з якої позиції на неї подивитися.

Другим із «закарпатських» (перший — це, зрозуміло, сам
В.Ба­лога) за серйозністю обійманої посади, поза всяким сумнівом, є Андрій Стрижак. Посада голови Конституційного суду, взагалі-то, виборна, однак про те, що до процесу виборів доклав руку В.Балога, говорили як у кулуарах, так і з високих трибун. Представник компартії О.Голуб, коментуючи обрання А.Стрижака, навіть заявив: «Не варто сподіватися, що КСУ продемонструє якусь нову якість роботи після обрання главою людини, котра, безумовно, представляє інтереси керівника секретаріату президента». В.Балогу та А.Стрижака пов’язують давні стосунки з часів, коли перший ще за Л.Кучми керував Закарпаттям (1999 — 2001), а другий очолював тут обласний суд. У період правління І.Різака голова суду неодноразово допомагав опальному В.Балозі пережити пресинг влади, за що ставав об’єктом брудних наїздів із боку есдеківських ЗМІ. Обом закарпатцям, котрі обіймають тепер у Києві VIP-посади, є що згадати з минулих часів. Ці спомини заклали рівень стосунків, який дозволяє в разі необхідності наносити візити серед ночі або обговорювати проблеми у найдорожчих ресторанах Києва. Однак стверджувати, буцімто А.Стри­жак ладен за першим покликом бігти на Банкову й виконувати будь-які забаганки В.Балоги, було б не зовсім правильно. У голови КСУ не та посада та й, зрештою, не та натура.

Наступний зі списку «закарпатських», чиє прізвище часто згадується при виникненні надзвичайних ситуацій у політиці, — уродженець рідного В.Балозі Мукачівського району, керівник Держслужби охорони Валерій Гелетей. Пересічному українцю він запам’ятався як автор гучної сенсації про замах на Ю.Тимо­шенко та активний учасник подій довкола спроби призначення В.Шемчука генеральним прокурором України. Сенсація із замахом на лідерку БЮТ не знайшла свого підтвердження, а події в ГПУ ще й досі не мають однозначної оцінки, однак продемонстровану В.Гелетеєм рвійність належно оцінив президент. Керівник ДСО став першим в Україні правоохоронцем, який менш ніж за рік із полковника виріс до генерал-лейтенанта. До речі, В.Гелетей фігурує і в списку ймовірних кандидатів на посаду міністра МВС. І якщо він так яскраво зумів проявити свої таланти на відносно незначній теперішній посаді, то можна лише уявити, які справи вершитиме, якщо очолить грізне міліцейське відомство. А якщо ще й, на додачу, отримає посаду віце-прем’єра з питань силового та правоохоронного блоку…

Ще один уродженець Мукачів­щини, який недавно отримав серйозну роботу в столиці, — Тиберій Дурдинець (племінник згаданого вище В.Дурдинця). Наприкінці минулого року офіцер діючого резерву СБУ, що свого часу працював у міліції, отримав призначення на посаду начальника УСБУ Закарпаття, а в середині жовтня нинішнього року несподівано став заступником голови СБУ, начальником головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю. До сфери професійних інтересів Т.Дурдинця входить і стратегічна для прикордонного Закарпаття контрабанда, точніше — боротьба з нею. Посада обласного начальника УСБУ поки що вакантна, однак, за чутками, найвірогідніший кандидат на неї — рідний брат В.Ге­летея, що теж донедавна працював у міліції. Призначення Дурдинця-молодшого на останню посаду відбулося з порушенням закону, бо він не пройшов обо­в’язкової процедури затвердження у Верховній Раді. Але… «один закон для всіх», а для обраних — інший.

Цікаво, що для просування «закарпатських» нагору використовується не лише президентська, а й інші владні вертикалі. З 31 жовтня нинішнього року начальником Західної регіональної митниці, заступником голови Держмитслужби України став такий собі Михайло Товт, що є не лише земляком, а й односельцем В.Балоги, уродженцем с.Завидово Мукачівського району. Призначення М.Товта відбулося формально без втручання президентського секретаріату, а розпорядженням Кабміну, в якому працюють головні опоненти помаранчевих на останніх виборах. Щоб надати цю важливу посаду односельцеві керівника СП, Кабмін змушений був звільнити з неї вихідця з Донеччини О.Моргуна. Це не перша пожертва «регіоналів» на користь «закарпатських». Варто згадати темну історію з виділенням величезної території — 350 гектарів землі — під рекреаційний об’єкт у Мукачівському районі по сусідству з дачею В.Ба­логи. Просто так таких масштабних подарунків, зрозуміло, не роблять. Очевидно, «регіонали» сподіваються на якісь зустрічні кроки з боку президентського секретаріату.

Півтора тижня тому на нараді в СБУ президент піддав нищівній критиці роботу чи не всіх регіональних митниць, за винятком Західної. І це не дивно, адже матеріали для наради готувало, зокрема, й управління «К», очолюване Т.Дурдинцем. Зливати компромат на структуру, яку очолив земляк, було б зовсім не «по-закарпатськи». Та й потім, а що як М.Товт візьме й, на заздрість решті начальників митниць, наведе у своєму відомстві ідеальний лад із контрабандою, точніше — у боротьбі з нею?..

Окремі закарпатці після нетривалого «стажування» у столи­ці вже повертаються на роботу в регіони. Серед них — Юрій Чижмар, із 11 листопада — голова Тернопільської ОДА (його кан­дидатуру теж узгодили з Кабміном). 33-річний губернатор остан­німи роками невідлучно ступав за своїм патроном. У часи другого губернаторства В.Балоги він очолював апарат Закарпатської ОДА, затим був керівником обласного УМНС і радником В.Ба­логи-«надзвичайника», а перед переїздом у Тернопіль керував службою президентського секретаріату. СП не зупинив той факт, що новопризначений губернатор — виходець із іншого регіону, хоча щойно на Закарпатті призначають «чужих» навіть на незначні посади, у контрольованій В.Ба­логою пресі одразу зчиняється галас про «варягів, яких присила­ють без погодження з місцевою владою, які не розуміють специфіки регіону» і т.д. і т.п. Незапе­речний лідер остан­ніх виборів на Тернопільщині — БЮТ — мав на посаду голови ОДА свої кандидатури, однак призначення вихідця із Закарпат­тя проковтнув мовчки. Напевно, Блок Ю.Тимо­шенко, як і Партія регіонів, теж на щось сподівається…

Нарешті, ще два закарпатці, чиї прізвища особливо часто згадують останнім часом, — це непідписанти коаліційної угоди з БЮТ двоюрідний брат В.Балоги Василь Петьовка та Ігор Кріль (останній, правда, виходець зі Львівщини). Обидва разом із В.Балогою свого часу були співзасновниками комерційної структури ТОВ «Барва». Сказати, що це найближчі соратники глави СП, — означає не сказати майже нічого, тому, коли в Києві лунає припущення, буцім В.Петьовка з І.Кролем, відмовляючись підписати документ із БЮТ, демонструють свою особисту позицію, — на Закарпатті це викликає хіба що скептичну посмішку. І.Кріль не вперше демонструє особисту позицію, яка дивним чином узгоджується з позицією Банкової. Під час торішньої коаліціяди він так часто змінював свою думку, що потрапляв у анекдотичні ситуації: в одній із обласних газет нардеп переконував читачів у необхідності утворення коаліції з БЮТ, а в іншій — із ПР.

Як же можна охарактеризувати сформовану В.Балогою команду, яких дій слід від неї очікувати на випадок, якщо теперішня тенденція збережеться і в Україні триватиме кадрова експансія «закарпатських»? Про те, що головний критерій підбору кадрів для В.Балоги — особиста відданість, говорять давно. Те, що на Закарпатті всім відомо, недавно в доволі експресивній формі озвучив звільнений заступник голови СБУ Олександр Скипальський. Однак поза увагою багатьох залишився один цікавий нюанс. Враження, буцімто В.Ба­лога відбирає у владу своїх земляків за принципом «кращі з того, що Бог послав», — помилкове. Насправді серед довірених осіб керівника СП є й чимало ініціативних, самостійно мислячих та креативних осіб, однак серйозні посади їм майже ніколи не дістаються. Особливо яскраво це видно на прикладі Закарпаття, де чимало керівників обласного рівня аж вражають своєю невідповідністю обійманим посадам. Ця ж тенденція простежується й на загальнодержавному рівні. Поки що її наслідки не дуже помітні, оскільки новопризначені «закарпатські» ще не встигли засвітитися в широких колах. Але варто комусь із них вийти на люди (наприклад, на передачу «Свобода слова») й відкрити рота, щоб сформулювати свою думку, — як багатьом закарпатцям стає прикро й соромно за свою область.

Те ж саме можна сказати і про бізнесові справи, які пов’язують із іменем В.Балоги. Останніми роками ТОВ «Барва», підсилена адміністративним впливом, стабільно отримує нові імпульси для бурхливого розвитку й розширення. І через небажання її власника пустити в структуру «свіжу кров» на Закарпатті дедалі частіше можна почути жарт: «Завидово просто нездатне дати нових менеджерів, хоч би їх там шукали під кожною копицею». Утім, бізнес — це одне, а підбір кадрів за принципом земляцтва та особистої відданості на державні посади — зовсім інше. Така кадрова політика здатна породити проблеми вже для самої держави. Адже, окрім готовності виконувати будь-які вказівки патрона, «новобранцям» із глибинки ще треба розбиратися і в конкретній галузі, аби не допустити провалів у її роботі. Бо від просто відданих комусь непрофесіоналів неминуче програє вся країна.

Відповідь на запитання, чого слід очікувати від команди «закарпатських» у майбутньому, дуже проста: достатньо поглянути на саме Закарпаття. Де всі ключові посади поділено між родичами, земляками та відданими В.Балозі особами, де в єдиному на всю Україну регіоні в обласній раді діє широка коаліція на основі «Нашої України» та Партії регіонів, очільники яких перед виборами про людське око «мочать» один одного в пресі, а після виборів сідають за стіл і вирішують майнові питання, де з пафосом говорять про єдність України і тут-таки порушують через ручну облраду русинське питання, що веде до розколу в місцевому суспільстві…

Політика, яка нині ведеться на Закарпатті і через президентсь­кий секретаріат нав’язується всій країні, дуже багатьом нагадує політику СДПУ(о). Всі знають, яка доля спіткала зрештою цю партію влади, однак В.Балога, напевно, переконаний, що особисто йому такий фінал не загрожує…