ЗАЧАРОВАНА, ОКОЛЬЧУЖЕНА

Кольчужна історія дедалі більше скидається на відомий діалог глухого з німим. Британці й американці так само підозрюють Київ у поставці «Кольчуг» Іраку й чекають від нього сприяння в отриманні повної інформації, яка дозволила б упевнено сказати, був факт продажу чи ні. Київ у відповідь, як і раніше, робить великі круглі очі й обурюється: всі звинувачення — брехня, він і так виявив безпрецедентну відкритість, надавши таємну інформацію. Та й узагалі, кажуть українські чиновники, складається враження, що весь цей скандал «комусь дуже вигідний».

Утім, минулого тижня в уже звичному діалозі Києва з Вашингтоном і Лондоном з’явилося все-таки кілька нових нюансів. Так, двоє послів, американський — Карлос Паскуаль і британський — Роберт Брінклі, на спільній прес-конференції оприлюднили доповідь групи американських і британських експертів. І тепер журналісти, а разом із ними й уся зацікавлена українська громадськість, можуть із першоджерела дізнатися, що ж конкретно закидають офіційному Києву.

Отже, якщо не повторювати вже знайомих обвинувачень у недостатньому співробітництві українського керівництва з групою експертів, то новиною прозвучало те, що наша влада документально відзвітувала тільки про 72 з 76 виготовлених «Кольчуг». Щодо ще чотирьох станцій, то в доповіді констатується, що групі не було надано доступу до документів, які підтверджували б, що чотири станції пасивного спостереження перебувають у Китаї. Тому, роблять висновок експерти, питання поставок Україною «Кольчуг» Іраку через третю країну вважається відкритим.

Коментуючи цей висновок, Карлос Паскуаль зауважив: нині американська сторона не може сказати, що передача радіолокаційних станцій третій стороні «була найімовірнішим розвитком подій». «Ми можемо тільки сказати, що не виключаємо можливості такої передачі через третю країну, й це нас турбує. Зокрема щодо Китаю, то коли група експертів зустрічалася (з представниками «Укрспецекспорту». — Авт.), їм сказали, що основний пункт українського контракту з Китаєм було змінено», — повідомив американський посол. І далі пояснив: як правило, країна-покупець повинна одержати дозвіл від продавця на передачу техніки третій країні.

«Українці заявили, що цей пункт було змінено на прохання китайської сторони. Але після від’їзду групи американсько-британських експертів Україна надала копію цього контракту, і там не було змін, порівняно зі стандартним пунктом, який міститься в такому контракті», — додав Карлос Паскуаль. Однак, резюмує дипломат, Вашингтон не одержав ніяких пояснень.

І, нарешті, ось ще на який важливий момент хотілося б звернути увагу. У доповіді експертів відзначено, що українські офіційні особи намагалися спростувати інформацію про те, що торік у червні іракські представники побували на заводі «Топаз», де, як відомо, і виготовляють «Кольчуги». Наскільки це важливий момент, можна судити вже з того, що офіційний представник держдепу Річард Баучер наголошував на ньому минулого понеділка. Він заявив, що американське керівництво стурбоване намаганням української влади спростувати факт перебування на «Топазі» іракців. Вашингтон має неспростовні докази, стверджує Баучер, що такий візит був.

Водночас американці нібито не проти приїзду в Україну експертів ООН. А саме цього дуже хоче офіційний Київ: одним із перших кроків української влади, зроблених нею після заяви американців про автентичність запису розмови Леоніда Кучми з Валерієм Малєвим про поставки радарного комплексу Іраку, було звернення в Раду Безпеки ООН із пропозицією взяти участь у розслідуванні звинувачень.

За словами Карлоса Паскуаля, комітет №661 РБ ООН «є найкращим форумом, у рамках якого Китай, Росія, США, Великобританія та інші країни можуть вирішити це питання». І, можливо, заявив американський дипломат, у разі рішення Ради Безпеки ООН прислати в Київ міжнародних експертів для вивчення звинувачень у поставках «Кольчуг» в Ірак, українська сторона надасть їм ту інформацію, якої не одержала американсько-британська група експертів.

Що ж, американці ще раз визначили свою позицію, оприлюднивши нову інформацію, яка дозволяє їм сумніватись у щирості офіційного Києва. І можна по-різному оцінювати лінію поведінки українських чиновників, котрі відповідають за експорт зброї. І по-різному оцінювати факт розмови українського Президента з Малєвим. Але важко позбутися враження, що Вашингтон грає тільки проти одного гравця, ігноруючи наявність на полі інших. На тлі безперервних обвинувачень на адресу Києва в тому, нібито він не хоче надати інформацію про поставки «Кольчуг» у Китай, мимоволі постає питання: а чому, власне, американці, якщо вже вони так зацікавлені у з’ясуванні долі чотирьох радіолокаційних станцій, самі не звернуться по пояснення до китайських товаришів?

До речі, минулого тижня Пекін уперше чітко й недвозначно заявив, що не перепродував «Кольчуги» Багдадові. За словами прес-секретаря китайського зовнішньополітичного відомства Кун Цюаня, «питання поставок Китаєм радарних систем Іраку не стоїть. Китайський уряд суворо дотримується санкцій ООН» щодо цієї країни. Чи задовольняться американці цими словами представника Пекіна? Навряд. Але ще менш імовірно, що будуть якісь «оргвисновки» щодо КНР та її керівництва.

І, нарешті, у Росії також є українські «Кольчуги». Чому ж Вашингтон не звертається по додаткову інформацію до Москви? Тим паче що для цього є досить серйозні підстави: за інформацією, що пройшла в кількох ЗМІ, радарні установки якщо й потрапили в Ірак, то через Росію. Але, як і в випадку з Китаєм, щось не чути про запит, який стосувався б долі «Кольчуг», які перебувають на озброєнні російської армії.