ЗА КОГО БОРОЛИСЬ, НА ТИХ І НАПОРОЛИСЬ

Леонід Кучма: «Я ж недарма сказав, що Україна побачить нового Президента» - саме так називалося ексклюзивне інтерв’ю, яке в січні 2000 року Президент України дав нашому тижневику. Розмова була політематичною, але значна її частина була присвячена тільки-но призначеному тоді прем’єру і складу нового Кабміну. Йшлося і про силовиків, долю котрих зараз Леонід Данилович вирішив передоручити прем’єру. Одинадцять місяців тому ж було сказане ось що:

«...Єдине, про що я попросив Віктора Андрійовича, - це зберегти міністрів-силовиків, враховуючи при цьому їхнє місце й роль. Юрій Кравченко й Олександр Кузьмук шановані у своєму середовищі професіонали. З цим не можна не рахуватися.

- А Леонід Деркач?

- Голова СБУ не є членом Кабміну.

- Я знаю, він навіть не повинен перепризначатися після виходу уряду у відставку та переобрання Президента. Але я хотіла уточнити, він залишиться на своїй посаді?

- Акцент треба робити на інше. Я завжди казав, а зараз особливо наполягаю на тому, щоб був конкретний результат діяльності. Останні роки вони всі стали великими фахівцями зі статистики: скільки затримано, скільки відкрито кримінальних справ... А бачиш результати, то розумієш, що все це мильна бульбашка. Виходить, потрібно розібратися. Або непрофесійно працюємо, або є якісь інші причини. А вже їх точно потрібно викорінювати. Головне завдання, що сьогодні стоїть перед СБУ, - це економічна безпека країни. Не та боротьба з інакомисленням, як це, за великим рахунком, відбувалося в радянський час. Мені це не потрібно.

- Отже, зараз ви поставили перед СБУ пріоритетне завдання - забезпечувати зі своїх позицій економічну безпеку країни?

- Я гадаю, пройде ще багато часу, перш ніж ми сформуємо ту Службу безпеки, що нам потрібна. Розумію, що за радянських часів КДБ займався специфічними питаннями. Але зараз ми вільна країна. Була боротьба з інакомисленням, а багатьох напрямів роботи, актуальних зараз, не було. Тому необхідна перебудова. Саме таке завдання зараз стоїть перед СБУ. Подивимося, наскільки для її вирішення в керівництва Служби вистачить розуму і стратегічного бачення».

Наскільки СБУ стала економічним щитом країни і наскільки позбулася поліцейської спадщини чи має якісь здобутки, дійсно, найкраще судити Президенту, хоча б тому, що прем’єр до призначення глави СБУ не має жодного відношення. Що стосується міністра внутрішніх справ, то й у цьому питанні юридичний департамент Кабміну збився з ніг, але ніде не знайшов підстав для того, щоб забезпечити участь прем’єра в процесі відставки силового міністра. Більш того, з’ясувалося, що прем’єр фактично взагалі не має можливості знімати міністрів, які є членами його кабінету. Оскільки за Конституцією при призначенні він дійсно пише подання, і Президент його затверджує, при відставці ж міністрів прем’єр легітимізує своїм підписом рішення, але ставить його після президентського, оскільки ніякого подання з боку прем’єра в цьому випадку Конституція не вимагає. Наприклад, без прем’єрського подання було звільнено з посади міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. У цьому випадку Президент по подання до прем’єра не звертався. Про прем’єрське подання на Банковій згадують лише тоді, коли не хочуть брати відповідальність за прийняте рішення, наприклад, як це з квітня відбувається з Юлією Тимошенко і зараз із силовиками.

Сам же прем’єр, останній місяць визначаючи своє ставлення до гучного скандалу то тривалими паузами, то публічними заявами про єдність із Президентом, схоже, нарешті визначився з позицією. І підштовхнути його до цього міг досить безцеремонний виступ секретаря РНБОУ в програмі «Сім днів», у якому Євген Кирилович висував свою версію стосовно організаторів провокацій. Інтерв’ю було доволі довгим, але в декількох словах його суть зводилася до такого: я не знаю, хто стоїть за всім цим, але, гадаю, відповідь на «Каб» починається і на «мін» закінчується. У своєму виступі з нагоди річниці прем’єрства Віктор Ющенко сказав ось що: «Тепер про ситуацію, що склалася в країні за останні кілька тижнів.

Перше: мені прикро і сумно від того, що політичні дебати й дискусії, окремі коментарі керівників державних органів віддаляють нас від ключової теми: як і чому зник Георгій Гонгадзе, хто в цьому винний?..

Друге (і я хотів би виділити ці слова): Відповіді на ці питання можуть лежати винятково в правовому полі, шляхом проведення прозорого і неупередженого юридичного слідства (на чому неодноразово наполягав Президент), і шляхом своєчасного і повного інформування громадськості.

Третє: для забезпечення проведення прозорого юридичного слідства державні посадові особи, які причетні до цієї історії, повинні привселюдно продемонструвати готовність дати правдиву відповідь на проблему.

Четверте: сьогоднішній хід подій навколо зникнення журналіста свідчить про те, що ряд державних структур не виконали або ж виконали неякісно свої функції. Це дискредитує державну владу в Україні та її окремих представників. Своїми діями або, скоріше, бездіяльністю, вони не лише не захистили Президента України, а й підставили його. Отже йдеться про морально- політичний аспект подій. З метою підтримки державного процесу ці посадові особи повинні, насамперед, переговорити з Президентом України і прийняти самостійні морально-етичні рішення, як їм підказує їхній обов’язок і перед Президентом, і перед народом України.

П’яте: уряд стурбований тим, що в деяких коментарях, які виходили останнім часом від секретаря РНБУ і деяких народних депутатів, а також у діях окремих політичних лідерів простежується прагнення сфальсифікувати обставини й перекласти політичну провину в цій історії на уряд України. Замовляються в підконтрольних і проплачуються в закордонних (особливо, російських) засобах масової інформації матеріали, що спотворюють правду, або ж просто відверті фальшивки.

Уряд попереджає про неприпустимість процесу політизації в державних органах із приводу і навколо історії з Гонгадзе. Не шукайте в уряді невістку - її там немає. І сліду її не було.

П’яте: останні події - це велика рана на тілі України. Вона довго не заживе і не забудеться. Через глибоку кризу влади Україна стала ареною скандалів. На превеликий жаль, багато хто з політиків, незалежно від їхньої орієнтації, зараз намагаються ловити рибку в каламутній воді, щоб отримати диві- денди від нашого лиха. Цьому потрібно покласти кінець.

Нам варто зупинитися і досягти політичної консолідації. Потрібно, щоб Україна витримала екзамен на демократію і вийшла з цього випробування сильною, а не знесиленою.

Нам представляється - можливо, востаннє - унікальний шанс твердо стати на ноги завдяки економічному зростанню, якого ми всі досягли за цей рік. Ми не можемо і не повинні втратити цей шанс».

Можливо, країна цей шанс і не втратить, але Президент, схоже, нагоду перекласти відповідальність за відставку силовиків на прем’єра втратив.