Як перевезти одним човном козу, капусту та вовка?

Поділитися
Усупереч популярному в народі міфу про те, що основне джерело доходу кримського бюджету — курортн...

Усупереч популярному в народі міфу про те, що основне джерело доходу кримського бюджету — курортно-туристична сфера, сьогодні доводиться констатувати: до скарбниці республіки біля двох морів ця галузь дає лише близько 10%. У грошах, у середньому за останній час, — близько 100 млн. гривень на рік. Це при тому, що в останні роки в Криму відпочиває до 4,5—5 млн. осіб. Плюс-мінус півмільйона залежно від тривалості курортного сезону, на який в основному впливає погода, та антирекламних зусиль конкурентів.

Таким чином, якщо рахувати по-дилетантському грубо, кожен відпочивальник приносить до бюджету автономії десь 20 гривень. Смішно. Чому ж курорти й туризм, ця визнана в усьому світі найдохідніша сфера, є такою незначною для бюджету в Криму, якщо вартість відпочинку тут не нижча, а часто й вища, аніж на успішних курортах Туреччини, Болгарії і навіть Росії?

Проста арифметика. Організованих, як раніше казали, відпочивальників із 5 млн. — мільйон-півтора. Порахувати легко — за кількістю проданих путівок і заповнюваністю готелів і турбаз. Відповідно, неважко й обчислити, скільки грошей у бюджети вони дають. Де відпочиває решта та скільки їх насправді? Відповідь — на поверхні ще з радянських часів. Так звані неорганізовані відпочивальники, відомі в простонародді як «дикуни», селяться в приватному секторі.

Аби зрозуміти, що прийшло на зміну горезвісній розкладайці в прибудові до будинку ялтинця чи євпаторійця, не треба навіть їхати до Криму. Зайдіть у пошукові бази Інтернету, й вивалиться такий масив пропозицій, із фотографіями та переліком послуг, що вибиратимете не один день. Приватні пансіонати та готелі, міні-готелі, домоволодіння зеленого сільського й етнотуризму. Від елітних апартаментів і котеджів за кілька сотень, а то й тисячу доларів на добу до кімнат у будинку з усіма або частковими зручностями, із пансіоном або з кухнею та самообслуговуванням за 10—15—20 у.о. Ви можете забронювати собі відпочинок заздалегідь через Інтернет, обговорити меню, замовити транспорт (від скромних «Жигулів» до «Мерседеса» S-класу і навіть вертольота КА-26), заздалегідь організувати індивідуальний екскурсійний тур, включаючи морські прогулянки на яхтах і катерах, гірські — на конях чи велосипедах. Коротше, за ваші гроші — будь-яка примха.

А тепер — найцікавіше. За даними Міністерства курортів і туризму Криму, до початку нинішнього сезону було зареєстровано 1678 приватних домоволодінь, які здають житло, і 146 приватних готелів. У реальності, вважає заступник міністра Марина Слєсарєва, приватних пансіонатів і готелів «як мінімум уп’ятеро більше. Якщо весь санаторно-курортний комплекс Криму налічує 645 баз розміщення, то можна казати, що стільки ж з’явилося в приватному секторі».

Отже, переважна більшість приватних пансіонатів і готелів працюють у густій тіні. Причому цілком законно. Оскільки жодним законом цю сферу курортного бізнесу в нашій країні не регламентовано! Ті, хто зареєстрований (зазвичай як приватний підприємець), сплачують до скарбниці єдиний податок, у сумі виходить справжня дрібниця. При цьому слід також врахувати, каже Марина Слєсарєва, що всі «приватники» отримували землю під будівництво індивідуального житла, котре потім перебудували чи збудували на ділянках нове — найчастіше в кілька поверхів і на 20—30 номерів, яке вже використовують у комерційних цілях. «Ці пансіонати, ні в кого не спитавши, «сіли» на вже існуючі мережі: водоводи, каналізацію тощо. Не сплачуючи, як це роблять легальні оздоровниці. При цьому ніхто не прорахував рекреаційного навантаження. І це все держава своєю бездіяльністю, по суті, дозволила. А потім ми думаємо — чому то там, то тут купатися не можна. А там уся каналізація тече в море. Зараз це ще не так помітно, але мине ще рік-два і виникне реальна екологічна загроза», — вважає заступник міністра.

Скільки грошей може дати в бюджет новий приватний сектор кримських курортів, у міністерстві не беруться прогнозувати. Екс-спікер кримського парламенту, нині — народний депутат Борис Дейч свого часу заявляв, що легалізація приватників могла б вивести з тіні близько 2 млрд. гривень щороку, тобто два кримські бюджети. І, якщо не помиляюся, то була єдина спроба прорахувати можливий резерв.

Тепер про податки і про те, чи здатні приватні пансіонати приносити до бюджету більше коштів. У середньому, із єдиним податком, податком на зарплату 10 працівників, Ростислав Абрамітов сплачує щомісяця 3 тис. гривень. Плюс курортний збір на кожного відпочивальника по 12 грн. Плюс добровільні пожертвування на розвиток селища, пожежну службу, СЕС. Розміру цих «позабюджетних» виплат Ростислав Валентинович не називає, каже, підприємці жертвують, хто скільки зможе. У розмові з іншими підприємцями Південнобережжя прогнозовано відкрилося, що всілякі «добровільні пожертвування» значно більші, ніж податки, що їх ПП-шники сплачують до скарбниці. І не плутайте з хабарами — це окрема стаття витрат підприємців.

Другий істотний момент — механізм легалізації бізнесу. Суть проблеми не лише в тому, щоб усі, хто заробляє здаванням житла, зареєструвалися і сплачували хоча б єдиний податок чи купували патент. Це є першочерговим для влади, котра апріорі має бути зацікавлена в надходженнях до бюджету. Найважче й майже не вирішуване на сьогодні внаслідок свідомої бездіяльності влади питання — неможливість переведення об’єктів із розряду приватних домоволодінь у суб’єкти підприємницької діяльності.

Як уже говорилося, практично всі господарі нинішніх приватних пансіонатів отримували землю під будівництво приватних будинків. Тепер, каже О.Таряник, щоб отримати дозвіл на пансіонат, треба пройти кілька кіл бюрократичного пекла: «Я знаю багатьох власників, вони готові платити податки як комерційні структури. Але приходять земельники і кажуть: ага, давай переробляти використання землі під комерцію. І починаються у людини проблеми. Потім йде санепідемстанція, пожежники. Це вже клопоту на два-три роки. Тому там, де пансіонати уже функціонують, треба спростити схему переоформлення. Визнати це на одному засіданні комісії чи ради, узаконити це домоволодіння як пансіонат чи готель, а решті служб — виконати й видати документи приватнику. Нехай він за них заплатить, але не він має бігати, адже держава зацікавлена в тому, щоб одержати більше податків і додаткові кошти в бюджет».

Запитання: хто має розробити цей механізм переоформлення? Київ байдужий, однак, якщо не помиляюся, Конституція Криму передбачає певну економічну самостійність автономії. То, може, потрібно нарешті з розумом розпорядитися цими повноваженнями, а не товкти воду в ступі на рівні дискусій?

Третя проблема — розвиток курортних селищ. Тут взаємна недовіра влади і підприємців котрий рік без користі справі гаситься взаємними закидами.

Хаотична приватна забудова узбережжя псує вигляд курортів — то ухваліть генплан розвитку; приватники не платять за комерційне використання води й електроенергії — а де нормативні акти переоформлення домоволодіння в пансіонат?

Ви не допомагаєте місту розвиватися — а де прозорі муніципальні програми, у яких ми готові брати участь? Скільки можна відстібати «пожертвування»?

Зауважу, що багато власників легальних приватних пансіонатів — люди громадянськи активні й налаштовані дуже патріотично. І їм є що запропонувати владі та суспільству.

Усього один приклад. Григорій Тараненко живе по вулиці Дражинсь­кого, неподалік готелю «Ялта». Відбудувавши напівзруйнований 130-річний будинок із запущеним подвір’ям і тим самим, як він вважає, зробивши свій внесок у благоустрій цієї історичної частини міста, ялтинець здає три номери відпочивальникам. Всі податки та збори приватний підприємець сплачує справно, плюс забезпечує людей роботою й у міжсезоння: ремонт, будівництво тощо. Каже, що такі ж, як він, домовласники можуть сплачувати до скарбниці значно більше, якщо буде підтримка.

«Не треба винаходити велосипед. Візьмімо країни Середземномор’я, Іспанію, Францію. Я був там і знаю, що жителі курортного узбережжя отримують пільгові кредити, на них розраховані муніципальні програми для підтримки розвитку невеличких готелів і пансіонатів», — каже Тараненко. І ремствує — співробітництва з міською владою не виходить. «Тут можна і треба організувати цілорічний потік туристів. Тільки потрібно вмити Ялту, дати людям відремонтувати фасади, повісити таблички — хто зі знаменитостей де жив, установити на Полікурі оглядовий майданчик — це ж колосальні краєвиди. Не треба чіпати зелень при забудовах, це ж столітні сосни, послухайте курортологів — адже повітря в Ялті взимку ще більш цілюще, ніж улітку».

Однак у влади свої види на Полікурівський пагорб — там планують будівництво багатоповерхових готельних комплексів. Конфлікт мерії з місцевими жителями підстьобнув останніх до створення громадського комітету «Полікурівська слобідка», один із лідерів якого — Григорій Тараненко — упевнений, що громадськість зможе захистити історичну частину курортного міста від знищення.

Мабуть, самоорганізація населення може й у цій ситуації, пущеній владою на самоплив, послужити своєрідним регулятором. Власники приватних пансіонатів і готелів Криму стоять на порозі створення власної асоціації, котра захищатиме їхні інтереси, вестиме діалог із владою, розроблятиме й лобіюватиме прийняття корисних суспільству і бізнесу рішень, стежитиме за наданням якісних послуг, об’єднає зусилля щодо реклами. І слід віддати належне заступнику міністра курортів Марині Слєсарєвій. Це за її сприяння в березні на традиційному курортному ярмарку на круглий стіл зібралися більш як 50 власників приватних пансіонатів і готелів, де й було прийнято рішення про створення такої асоціації. Наскільки вона буде дієвою, залежить уже від самих підприємців.

Не виписуватиму аналогії з логічною задачкою, винесеною в заголовок, — хто є хто, і так зрозуміло. Запитання лише, хто виступить у ролі перевізника, котрий стежить за тим, щоб коза не з’їла капусту, а вовк — козу. Адже важливо ще пам’ятати про самоцінність кози — вона дає молоко. Якщо її годувати. Хай там як, а на сьогодні саме приватні власники пансіонатів і готелів — головні і найнадійніші інвестори в курортну сферу півострова.

І останнє. Практично всі співрозмовники сходяться в думці: Крим зробив крок у новий період своєї курортної історії. Олександр Таряник каже, що Крим стає всеукраїнською дачею. Андрій Клименко називає це інакше: «Крим йде шляхом регіону другого житла. Люди хочуть відпочивати в Криму, але їм набридло о шостій ранку прокидатися від того, що баба Маша гримить відром, прибираючи коридор. Вони з лихвою наїлися нашого постсовкового сервісу, і це, по суті, відповідь людей на співвідношення «ціна — сервіс» у наших оздоровницях».

Малий і приватний бізнес одержить можливість розвивати послуги для цієї категорії відпочивальників: пральні, доставка обідів додому, няньки-водії тощо Хто не в змозі купити власне житло — а таких переважна більшість, —відпочиватиме в приватних пансіонатах і недорогих готелях.

Що буде з «маяками» радянської курортної індустрії? На думку А.Клименка, вони зараз виконують дуже важливу роль — захищають від розхапування по шматках і хаотичної забудови величезні земельні наділи, із парками та пляжами. По суті, це і є резерв для стратегічних інвесторів, якщо вони нарешті наважаться прийти в Крим. І саме на територіях колишніх оздоровниць можна буде розгорнути великі багатозіркові готелі, центри тощо. Майбутнє, як каже євпаторійський мер Андрій Даниленко, є у тих оздоровниць, котрі збережуть лікувальну базу. І багато що, вважають експерти, стане на свої місця, коли буде запроваджено податок на нерухомість.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі