Випробування двовладдям

Дворічна історія нової української влади до нервів оголила правовий нігілізм у державі й горезвісні домовленості в судовій системі, результатом яких стають несподівані судові рішення. Постпомаранчева епоха виразно продемонструвала, що в Україні певний час можуть вживатися два генеральні прокурори — новопризначений Олександр Медведько і колишній головний страж закону Святослав Піскун, щодо якого Шевченківський суд столиці призупиняв, а згодом — скасовував президентський указ про звільнення. Країні торік презентували і двох голів Київської облдержадміністрації: коли на цю посаду була призначена Віра Ульянченко, Печерський районний суд Києва визнав указ про звільнення її попередника Євгена Жовтяка незаконним. Судова влада піддала сумніву причини відставок згаданих посадових осіб…

Двовладдя в різних гілках і рівнях української влади продемонструвало стійку живучість і мобільність. Воно здатне легко переміщатися з київських пагорбів у райцентри, які містяться за сотні кілометрів від столиці. В останні дні січня 2007-го з двома головами райдержадміністрації почав жити Рівненський район. Експозиція вирішення «трудового спору» доволі проста. Звільнений торік у липні розпорядженням президента голова райдержадміністрації Петро Поліщук отримав постанову Рівненського райсуду про поновлення на посаді, яка, до речі, не набула чинності, і розпочав виконання обов’язків керівника району. В інтерв’ю місцевій пресі він легко пожартував, що тепер з будь-яких робочих питань можна звертатися до обох голів РДА. Діючий голова Михайло Никитюк, якому глава держави довірив цю посаду три місяці тому, на щастя, від посадової «накладки» серцевого нападу не отримав. Він каже впевнено і спокійно: «Я — законослухняний громадянин. І виконуватиму свої обов’язки до того часу, доки не буде розпорядження президента про моє звільнення. Лише в такому випадку я звільню займаний мною кабінет»(«Рівне вечірнє» — 1 лютого 2007р.) А поки що найважливіший у райцентрі Рівненщини кабінет змушений терпіти двох господарів — це, не беручи до уваги досвіду столиці, на сьогодні безпрецедентний випадок у новітній історії України. Застосування правових норм у державі пережило ще один землетрус.

Саме формулювання причини звільнення пана Поліщука з посади голови Рівненської райдержадміністрації, на перший погляд, насторожує — «у зв’язку з недотриманням пов’язаних з проходженням державної служби вимог». Що ж це за вимоги? Кажучи просто, державний службовець не має права порушувати норми закону «Про боротьбу з корупцією». Однак пан Поліщук діяв трохи по-іншому…

У березні 2006-го Рівненський міський суд виніс постанову, відповідно до якої голова райдержадміністрації вчинив діяння, що суперечать ст.5 закону «Про боротьбу з корупцією», — надав своїм розпорядженням незаконні переваги одному з підприємців. Тобто РДА уклала договір оренди з бізнесменом, не перевіривши в нього наявність погодження з відповідними службами. Суд визнав, що поява на світ цього документа підпадає під корупційні діяння, але тут закрався підлий жук — минув термін притягнення до адміністративної відповідальності керівника району. Проте у червні з’явилася ще одна постанова цього ж суду, згідно з якою голову РДА таки було притягнуто до адмінвідповідальності. На нього накладено штраф. Підстава? Райдержадміністрація закуповувала ліки на безконкурсній основі.

На той час у роль господаря в регіоні входив новопризначений голова ОДА Віктор Матчук, який вирішив оновити керівництво хоча б у деяких районах. Формальні підстави для інформування Кабміну про несумісні із законом дії голови Рівненської райдержадміністрації і для порушення з боку уряду клопотання про його звільнення з посади — були. Заступник керівника апарату облдержадміністрації Елеонора Орлова обґрунтовує їх так: «Неповідомлення про такі діяння держслужбовця означало б порушення закону «Про боротьбу з корупцією» з боку обласної виконавчої влади і президента. Дії обласної влади відповідали вимогам закону. А глава держави підписав розпорядження про звільнення пана Поліщука тоді, коли дві постанови суду були чинні».

Проте ображений голова РДА вирішив будь-що домогтися справедливості. Він скористався тим, що з 1 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства, який має на меті захищати «права, інтереси та свободи фізичних осіб…» у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб... То чому ж, скажіть, не спробувати захистити свої трудові права в суді? У жовтні 2006-го звільнений керівник подав адміністративний позов до Рівненського райсуду з рядом вимог — визнати протиправним і скасувати розпорядження президента про звільнення, поновити його на посаді голови райдержадміністрації і виплатити компенсацію за вимушений прогул. Мотивація? Червневу постанову суду, якою пана Поліщука визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, у серпні було скасовано постановою голови апеляційного суду області як «необґрунтовану і безпідставну». Райсуд задовольнив позов колишнього керівника району і визнав протиправним розпорядження президента про звільнення. Постанова суду від 29 січня ц.р. підлягала негайному виконанню в частині поновлення на посаді.

Голова Рівненської ОДА Віктор Матчук у розмові з кореспондентом не приховує подиву від домагань екс-керівника району та — ще більше! — обурюється судовим вердиктом: «Державний службовець високого рангу повинен усвідомити, що, маючи ряд привілеїв і пільг у трудовій діяльності, порівняно з іншими громадянами, він повинен бути в чомусь ущемлений. У нього має вистачати честі й гідності визнати, що посада керівника району — призначувана, а не виборна, він не обирається на весь період каденції ради. У мене великий сумнів в об’єктивності судової постанови про поновлення пана Поліщука на посаді. Ви знаєте, Рівненський райсуд очолює пан Віктор Лопацький, який раніше був помічником народного депутата В.Червонія — запеклого опонента нової команди обласної виконавчої влади. Потрібні ще аргументи моєї позиції?..»

Облдержадміністрація, виступаючи третьою стороною у справі, вийшла на поле битви зі свою зброєю і цими днями оскаржила зазначену постанову райсуду в апеляційному суді. Названо підстави для цього. На час звернення обласної влади в Кабмін, щоб порушити клопотання про звільнення голови РДА, дві «антикорупційні» постанови щодо пана Поліщука були чинними.

Юристи головної адміністративної установи області переконують усіх: зараз легітимним є голова райдержадміністрації Михайло Никитюк, призначений розпорядженням президента від 22 листопада минулого року і не звільнений з посади. Це означає, що саме він, а не хтось інший, має право підписувати документи, призначати і звільняти з роботи людей, тобто є повноправною посадовою особою.

З іншого боку, можна припустити, що норма Кодексу законів про працю (ст.40), яка передбачає розірвання трудового договору в разі «поновлення на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу», щодо державних службовців вищих рангів виглядає як китайська грамота. Яка ж практика її застосування напрацьована на сьогодні?

Непродумана правова база і суди, які часто обслуговують інтереси конкретних осіб, довели, що здатні давати серйозного ляпаса новій владі. Розгляд справ про призначення і звільнення держслужбовців вищих рангів досі перебуває у віданні районних і міських судів, за місцем проживання, де люди навчилися швидко домовлятися. А довгоочікуваний Кодекс адміністративного судочинства виявився малою обновкою старого антуражу. Хоч як дивно, він лише підштовхнув «упертих і пробивних» захищати свої трудові права у «своїх» же судах. Хто гарантує, що після «двоголової» Рівненської райдержадміністрації в Україні не з’являється інші райони, міста, селища і села з двома керівниками одночасно? Мабуть, Україні не судилося уникнути іншого руху до правової держави, як через випробування почерговими землетрусами її правової і судової системи. А може, в цьому і є особливий шлях розвитку?