ВІДСТУП ВІД БУШЕРА

Поділитися
Від пишного святкування 300-річчя колишньої імперської столиці не чекали ніяких особливих політичних подій...

Від пишного святкування 300-річчя колишньої імперської столиці не чекали ніяких особливих політичних подій. Ювілей Петербурга давав чудову нагоду нагадати про амбіції жителів та уродженців «великого міста з обласною долею» і, ясна річ, про амбіції петербуржця №1 — Володимира Путіна, першого за багато років російського лідера, котрому ніяк не вдається полюбити Москву й котрому надзвичайно подобається позувати на тлі темних вод Неви. Саме тому «великої політики» від великої кількості президентів та прем’єрів не чекали, і не помилилися. Уже те, що після неформального саміту СНД керівники колишніх радянських республік вирішили відпочивати далі, пославши до знуджених журналістів задоволеного головуючого, а саміт Росія — Євросоюз увесь транслювався для преси, вимушеної слухати салонні промови учасників, показало спостерігачам, що сильні світу цього приїхали в Пітер відпочивати, відвідувати музеї, тішити своєю присутністю погляд Володимира Путіна, але тільки не вирішувати серйозні питання.

Єдине, що надало санкт-петербурзьким церемоніям характеру історичної події, — то це іракська криза. Джордж Буш, який прибув у колишню столицю останнім, уперше після іракських подій мав зустрітися зі своїми недоброзичливцями — Жаком Шираком, Герхардом Шрьодером та Володимиром Путіним. Відразу зазначу, що Ширак визнав за краще виїхати з Санкт-Петербурга за 30 хвилин до появи на врочистому прийомі Буша, тож основні події американсько-французького примирення відбулися в Евіані. Але процес примирення з Росією почався саме тут — і в Евіані переможно завершився трохи туманними заявами Путіна про припинення ядерного співробітництва з Іраном.

Власне, багатообіцяючі сигнали Вашингтону Москва подавала й раніше — погодившись, причому останньою з країн антивоєнної коаліції, на скасування санкцій проти Іраку. У Москві ще тривав пропагандистський наступ, коли в гості до друга Володимира прибув друг Тоні, але на час візиту Коліна Пауелла там уже зрозуміли, що подальша гра в несвідомих загрожує серйозними проблемами під час російсько-американської зустрічі на вищому рівні. Володимир Путін хотів зустрічати Джорджа Буша як лояльний партнер. І вже за кілька днів до прибуття американського президента в Росію його радниця з національної безпеки Кондоліза Райс повідомила, що розбіжності стосовно Ірану в Москви й Вашингтона незначні. Приблизно те ж саме сказав на спільній із Джорджем Бушем прес-конференції в Петербурзі сам Володимир Путін. І вже в Евіані з’ясувалося, що Росія готова призупинити ядерне співробітництво з Іраном. Той, хто пам’ятає, скільки презирливих поглядів і неприємних заяв було адресовано свого часу Києву, який відмовився під тиском попередньої американської адміністрації від іранського контракту, зрозуміє, яким ударом по основах є в цьому випадку навіть найобережніша заява президента Росії. І переконається в тому, що рішення українського керівництва (за яке його, до речі, багато критикували і вдома, рахуючи гроші, що дісталися Росії) виявилося цілком розумним — ніяких грошей ні Росія, ні конкретно авторитетний товариш Каха Бендукідзе не одержать, а на зовнішньополітичній сцені в бушерському випадку Москва тепер здається такою, що наздоганяє Київ — хай і на довгій дистанції.

Власне, таке рішення Путіна, потім пояснене і конкретизоване Мінатомом Росії, приємне не лише американцям. Ядерне співробітництво Москви й Тегерана не подобається Вашингтону, оскільки створює об’єктивні передумови з погляду гарантування безпеки. Але воно не подобається Парижу і Берліну, оскільки створює додаткові приводи для можливого втручання американців. А отже, в кінцевому підсумку воно не може бути вигідним Москві, яка поділяє французьке і німецьке ставлення до американської монополярності. Сухий залишок — припинення співробітництва. Щось схоже станеться і з Північною Кореєю. І сталося б уже, якби Пхеньян не опирався так енергійно російській участі в його переговорах із Вашингтоном.

Звісно, зараз багато хто стверджуватиме, що Росія здає своїх «історичних друзів», оскільки слабка і не може нікого захистити. Це, звісно ж, найзручніше пояснення того, що відбувається. Але хто сказав, що цивілізована держава взагалі має бути для когось «дахом», який дозволяє у тій чи тій формі займатися політичним рекетом? Навпаки, готовність Росії до гри за узвичаєними правилами саме й свідчить про те, що Москва намагається не бути аутсайдером у світовій політиці.

Коли точилася дискусія про можливість застосування сили проти Іраку, позиції Москви здавалися значно вразливішими, ніж позиції Парижа та Берліна, бо було добре відомо про нафтові контракти, підписані з адміністрацією Саддама Хусейна, і про консультації щодо можливостей збереження цих контрактів, проведені з адміністрацією Джорджа Буша. І хоча Парижу також закидали якісь особливі інтереси, це були, радше, історичні обвинувачення. А ось у випадку з Росією все відкидалося просто: Росія не керується політичними критеріями і необхідністю гарантування безпеки, оскільки розраховує на прибутки. Щось подібне могло б прозвучати і в іранському випадку: як можна дослухатися країни, котра отримує гроші від Бушера і — свідомо чи мимоволі — сприяє іранській ядерній програмі?

З Евіана Росія починає своєрідне ковзання по «осі зла» — вона і не відмовляється від спілкування зі своїми недавніми традиційними союзниками, і водночас дає їм зрозуміти, що більше не має наміру слугувати їм «дахом». Не зацікавлена в застосуванні сили Сполученими Штатами, Росія водночас не хоче створювати Вашингтонові підстав для застосування сили.

Звісно, це ще не означає, що військових операцій більше не буде. Зрештою, сама можливість їх проведення залежить не так від російських намірів, як від американських бажань. І — найголовніше — від поведінки країн «осі». Вони навряд чи правильно пояснять собі те, що відбувається на світовій політичній сцені. А вирішивши, що Америка просто всіх під себе підім’яла, створять із властивим тоталітарним режимам відчуттям протиріччя таку кількість приводів для силового втручання, що й придумувати нічого не доведеться. Але це песимістичний сценарій. А оптимістичний саме й полягає в тому, що відсутність захисника і віри в роз’єднаність Заходу може привести до компромісів і швидкої еволюції країн-ізгоїв.

Однак і в цій ситуації Росії дуже не хочеться здаватися слабкою — навіть тоді, коли їй доводиться миритися з неминучим розвитком подій. Але слабкість Росії — не в її політичній недосконалості чи економічній відсталості. Слабкість Росії — у її корисливості, у тому, що вона поки що значно більшою мірою акціонерне товариство, ніж держава. І в результаті партнери сприймають Москву як «хвору людину Євразії», думкою якої маніпулюватимуть у ХХI столітті приблизно так само, як у столітті XIX маніпулювали думкою Османської імперії. Росії дуже важливо продемонструвати своїм західним партнерам, що її уявлення про новий світопорядок — не від бідності, не від жадібності, а від усвідомлення своєї відповідальності і від готовності цей новий світопорядок конструювати.

Після Санкт-Петербурга й Евіана можна хоча б спробувати уявити, що російське політичне керівництво повірило: Бушер не вартий меси, майбутня політична роль Росії не може бути оплачена ніякими прибутками Мінатому й ніякими особливими відносинами з Тегераном. Але в такому разі колишні й майбутні «історичні союзники» Росії — у тому числі й на пострадянському просторі — змушені будуть уже незабаром усвідомити, що її не можна більше використовувати в конфлікті зі Штатами та Заходом — як використовували її позицію Мілошевич або Хусейн, що її не можна підкупити і важко звабити пустопорожніми фразами про велику дружбу і вічну любов до працьовитого російського народу. Цікаво тільки, наскільки швидко настане це усвідомлення і в самій Росії, і за її межами.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі