ВИБОРИ В ЗАПОРІЖЖІ: ЗАЛИШИЛИСЯ ФОРМАЛЬНОСТІ?

Судячи з того, що проводжати передчасно померлого міського голову Олександра Поляка в останню путь зібралося близько 200 тисяч жителів Запоріжжя, у щирості їхньої скорботи сумніватися не доводиться. Що, втім, не перешкоджало одночасно виявляти цікавість до потенційних претендентів на несподівану вакансію. А що таких більш ніж досить, дуже красномовно свідчили не лише пересуди в коридорах влади й серед пересічних громадян, а й активність потенційних кандидатів, що різко підвищилася. У принципі, це могло б вважатися цілком закономірним явищем, якби не подія, що надала виборчій кампанії, яка ще не розпочалася, явно кримінального відтінку.

Міська влада ще не встигла домовитися про розподіл повноважень на період до виборів голови, як Запоріжжя збурила звістка, що біля дверей власної квартири жорстоко побили першого заступника міського голови Володимира Грищенка. Сталося це пізнього вечора в понеділок. Зловмисник, який чекав на сходовому майданчику, завдав кілька ударів невстановленим предметом, завдавши потерпілому сукупні травми (струс головного мозку й закриті переломи правої руки).

Коментуючи те, що сталося, голова обладміністрації Євген Карташов заявив: «Деякі структури намагаються дестабілізувати ситуацію. Можливо, комусь хочеться поділити місто».

Начальник обласного УВС Сергій Петренко повідомив, що за порушеною кримінальною справою висунуто кілька версій, серед них і замовлення за політичними мотивами. Кожна з них відпрацьовуватиметься в процесі слідства.

Більш визначену та категоричну думку висловив народний депутат Сергій Соболєв в інтерв’ю інформагентству «Ліга».

— Зухвалий напад на заступника міського голови напередодні сесії, яка має розглядати питання про виконуючого обов’язки мера на період до проведення виборів, є погрозою тим, хто планує висуватися на посаду міського голови Запоріжжя.

Нардеп також досить прозоро натякнув на джерело погрози. Замовники злочину, на його переконання, «сидять у високих кабінетах». І далі зовсім уже точно: «Та сама команда, що кілька місяців тому проштовхувала свого народного депутата в Мелітопольському окрузі, спробує знову використати технології підкупу, але в межах мільйонного Запоріжжя. Їм треба вибити кілька конкурентів. Питання не в тому, чи Грищенко висуватиметься. Це спроба залякати тих, хто прийняв рішення йти на вибори».

Чи виступить 58-річний В. Грищенко кандидатом на посаду міського голови — справді не запитання. Принаймні такого кроку від нього ніхто не очікує. Та й сам Володимир Федосійович, швидше за все, тверезо оцінює власні можливості. Пропрацювавши понад 20 років в експлуатаційному лінійному управлінні автомобільних доріг виконробом, головним інженером, начальником, до міськвиконкому його перевели на посаду начальника управління комунального господарства в січні 2000 року. Ця сама посада залишається за ним і донині, хоча з жовтня 2000-го В.Грищенко затверджений заступником, а трохи більше року тому — першим заступником міського голови. До сфери його посадових обов’язків увійшли хоча й життєво важливі, та все-таки не стратегічно значимі питання життєдіяльності міста — дорожнє будівництво, екологія, робота човникових причалів...

Цікаві висловлення нардепа Соболєва, що «ні Поляк, ні ті, хто його підтримував на виборах, не влаштовували місцеву владу», «Поляк був альтернативою чинної влади».

Що мають на увазі під визначеннями «місцева» і «чинна» влада, чесно кажучи, зрозуміти важко. Та вже, у будь-якому разі, — не міська. Отже, судячи з усього, рангом вища — обласна. Якщо це так, то не залишається нічого іншого, крім як процитувати заяву Олександра Поляка на прес-конференції, що відбулася на початку лютого нинішнього року: «Хотів би підкреслити, що з приходом в область губернатором Карташова Євгена Григоровича, міський виконком мав розуміння та підтримку. На жаль, цього не було, коли на цій посаді працювали інші люди. Якщо просто сказати, то натерпілися ми досить. І мене радує, що таке ставлення є в Запоріжжі та Запорізькій області. Переконаний, що такій взаємодії напевно заздрять чимало міст і багато областей. У нас абсолютно немає інтересів у бізнесі, немає інтересів, що не представляють загального інтересу для Запоріжжя, у політиці».

Якщо врахувати, що з подачі співпартійця Соболєва, запорізького депутата-мажоритарника Петра Сабашука, парламент підтримав запит до генпрокурора щодо проведення розслідування за фактом раптової смерті О.Поляка, можна анітрохи не сумніватися що нашеукраїнці приступили до боротьби за посаду міського голови Запоріжжя, позиціонуючи себе як вірних соратників і продовжувачів справи Олександра Поляка. І з інтерв’ю С.Соболєва ясно: він не сумнівається в тому, що «Наша Україна» висуватиме свого кандидата. Треба лише, за його словами, «максимально узгодити позицію блоку Ющенка з представниками інших політичних сил».

Про політичні та інші сили — трохи пізніше. А поки що повернемося до того, що сталося з першим заступником міського голови. Оскільки офіційні версії не оголошені, є припущення. Приміром: «Нині влада робить організаційні висновки, приборкуючи неугодних кандидатів бандитськими методами», — вважає С.Соболєв. На думку компетентних джерел, В.Грищенко справді міг виявитися незручним, але тільки навряд чи з політичних мотивів. Цілком ймовірно, що все набагато прозаїчніше й зводиться до діяльності позабюджетного фонду, створеного для збору коштів на будівництво міського стадіону — базового для запоріжсталівського ФК «Металург». Його живильним середовищем були добровільні пожертвування не лише пересічних громадян, а й бізнесменів, які звертаються до міської влади за узгодженням тих чи інших проектів. Кажуть, ці питання курирував особисто міський голова. А коли його не стало, виконання домовленостей загальмувалося, оскільки перший заступник, швидше за все, не володів ситуацією. Та, напевно, підприємців, які вже витратилися на спонсорство, непевність не влаштовувала, і вони розцінили її як спробу «кидалова». Може, у когось і здали нерви... Втім, чого гадати? Заявив же начальник обласного УВС, що після попереднього розслідування він оголосить усі висунуті версії. А там, дивишся, і злодіїв викриють, якщо, звичайно, ніщо не зашкодить. У сенсі — об’єктивні труднощі.

Проте в будь-якому випадку вибори в Запоріжжі мають відбутися. І деякі особливості боротьби за головне міське крісло дуже чітко видно вже нині, до офіційного початку баталій.

Теоретично можна припустити, що опозиційні партії домовляться щодо висування єдиного кандидата. Якщо так станеться — це вже зарахується їм в актив як надихаючий регіональний прецедент, безперечний успіх у тактичних маневрах перед вирішальною сутичкою 2004 року. Та, на жаль, не більш того. Оскільки невирішеним завданням виявиться визначення харизматичної особистості з реальними властивостями переможця.

Як і в попередніх виборах міського голови, укотре самостійно, проте так само марно, можуть спробувати щастя комуністи, показавши свою причетність до «боротьби за інтереси трудового народу». Щоправда, через неясні уявлення, що робити з завойованою перемогою, вони навряд чи стануть старатися в ім’я її досягнення.

Якщо не брати до уваги ентузіастів-одинаків (не виключено, що таких набереться пристойна кількість), які роблять ставку на ідеологічний і натуральний стриптиз, то перспектива справжнього шансу на успіх вбачається в кандидата, який заручився підтримкою або був висунутий однією з трьох запорізьких бізнес-структур. До таких, зокрема, належить компанія «Олександр», що тричі виступала основним опонентом О.Поляка на виборах із рахунком 1:2. Реальні можливості має і «Мотор Січ». Хоча, за деякими оцінками, її керівництво більш схильне до ситуативної підтримки іншої команди, задовольнившись гарантією однієї-двох посад заступників міського голови. Та й то не стільки задля інтересів власного бізнесу, який територіально на Запоріжжя не поширюється, як заради задоволення іміджево-політичних амбіцій. Нарешті, третьою структурою є «Запоріжсталь», для якої обласний центр представляє цілком конкретні ділові інтереси. Проблема залишається лише за визначенням особистості, спроможної стати їхнім лідером на рівні міського самоврядування. І в цьому плані вибір вкрай обмежений. Точніше, він попросту безальтернативний і зводиться лише до однієї кандидатури — нинішнього голови облдержадміністрації Євгена Карташова.

Те, що Є.Карташов має намір брати участь у виборах, стало очевидним на початку тижня, коли голова ОДА провів у міськвиконкомі робоче засідання з керівниками комунальних служб, визначивши як першочергові завдання наведення порядку в місті, ремонт доріг, вивіз сміття... З цією метою він пообіцяв «залучити ресурси підприємств, бізнес-структур, населення Запоріжжя». А якщо врахувати, що, за повідомленням прес-служби ОДА, у ході наради «глава області зажадав від міської виконавчої влади...», «доручив проробити питання», то висновок напрошується сам по собі: глава області серйозно приміряється до нової посади.

Проте як представник номенклатурної президентської вертикалі Є.Карташов позбавлений можливості автономного ухвалення рішення про участь у майбутніх виборах. Безсумнівно, це питання було одним із головних у ході зустрічі з Президентом, яка сталася минулого тижня, і, найвірогідніше, на нього отримано позитивну відповідь. Інакше навряд чи на позачерговій сесії міськради депутати настільки дружно й наполегливо виступили зі зверненням до голови ОДА балотуватися на посаду міського голови. І вже принаймні його відповідь була б більш визначеною, ніж обіцянка провести консультації для ухвалення рішення.

У тому, що Є.Карташов має всі шанси стати фаворитом виборів, практично ніхто не сумнівається, бачачи в цьому, щонайменше, три позитивні обставини. По-перше, із позицій представників бізнесу політика міської влади для них буде якщо не абсолютно сприятливою, то хоча б передбаченою. По-друге, місто буде застраховане від перемоги кандидата, здатного банально скупити голоси виборців за схемою, що безвідмовно спрацювала на недавніх виборах у парламент. Оскільки навіть дуже заможні люди навряд чи наважаться випробувати долю самовбивць, що насмілилися проігнорувати думку кормчого. Ну і, нарешті, збережеться стабільність у стані запорізьких чиновників, чимало з яких не відмовляться спробувати щастя на виборах, але лише за умови, що вони не виступлять конкурентами Карташова.

Гаданий варіант, щоправда, залишає відкритим питання заповнення майбутньої вакансії глави області. Хоча теж не припускає достатку можливих варіантів. Їхня кількість, по суті, не перевищує двох. Або посаду біля регіонального керма довірять одному із шанувальників червоної троянди, або ж він опиниться в мозолистих руках із країв темних, але обпалених сонцем курганів. Тут уже як карта ляже...