ВИБОРИ В ЗАПОРІЖЖІ: РЕЗУЛЬТАТИ НА ТЛІ СТАВОК, ШАНСІВ І ПРОГНОЗІВ

Вибори почасти чимось схожі на новорічне свято. Приміром, надією на здійснення дива заповітної ночі. Але оскільки бажаючих багато, а жадана мрія одна, усмішка фортуни визначена суворо в індивідуальному порядку. Четверо з 27 кандидатів на посаду міського голови Запоріжжя врахували це завчасно, заявивши напередодні виборів про зняття своїх кандидатур. Зате інші були налаштовані випити виборну чашу до дна. Навіть попри те, що переважна більшість претендентів хоча й не подавали виду, але розуміли ілюзорність власних шансів на успіх. Утім, для них і роль у масовці, яка демонструє високий рівень альтернативності процесу народного волевиявлення, цілком скидалася на удачу. А від самого початку було зрозуміло: всерйоз претендувати на неї можуть лише три кандидати: керівник компанії «Олександр» Володимир Кальцев, голова ОДА Євген Карташов і нардеп Петро Сабашук. Причому кожен — далеко не однаковою мірою.

Напевно, саме ця особливість і визначила в цілому млявий перебіг передвиборної кампанії. Рутинність процесу була настільки очевидною, що навіть дехто з так званих політологів, котрі явно симпатизували лідируючому в передвиборній гонці Є.Карташову, не приховували подиву. Мовляв, до відкриття виборчих дільниць залишилося зовсім небагато, а війну компроматів, якою лякали запоріжців, досі не розпочато. З’ясувалося, треба було лише набратися терпіння, дочекавшись поширення виданого, судячи з вихідних даних, у Дубоссарах 1,5-мільйонного тиражу досі невідомої газети «Дело чести». Її зміст повністю присвячувався критиці Карташова.

Скоріш за все, лаври авторства належать політтехнологам із недалекого зарубіжжя, котрі традиційно ставляться до політичних процесів в Україні, як до можливості додаткового заробітку в період виборного затишшя на перед- і зауральських просторах. Для цього в них є всі можливості, і, зокрема, головна —гаряче бажання претендентів на ту чи іншу виборну посаду з середовища амбіційних українських нуворишів. А інше — справа техніки. Треба лише механічно впровадити випробувані виборчі шаблони, а потім якомога переконливіше довести клієнтові, чому вони не дали бажаного результату.

Приблизно так само повелися й місцеві соціологи. Приміром, центр «Соціо» під керівництвом докторанта Інституту соціології НАН України Віктора Чигріна, засумнівавшись у 25-відсотковій перевазі Є.Карташова, наполегливо переконував публіку у вирівнюванні шансів основних претендентів. І хоча робилася обмовка, що «за 18 днів до виборів ще багато чого може змінитися», подані матеріали соцдослідження створювали враження цілком певного висновку — перемога дістанеться В.Кальцеву. Ще прямолінійнішим, але так само віддаленим від реального стану справ був прогноз Південноукраїнського агентства соціальних технологій. Суть його зводилася до того, що лаври переможця дістануться П.Сабашуку.

На цьому тлі прогнози синоптиків воістину уявляються снайперськими. Можливо, тому, що їхнє складання не вимагає врахування особливостей мотивації поведінки електорату. Дві з яких, мабуть, найхарактерніші, політтехнологи, котрі претендують на професійний статус, зобов’язані враховувати.

По-перше, привітність, із якою, як правило, зустрічають кандидата виборці, далеко не завжди засвідчує намір віддати голоси саме за нього. Такий уже національний менталітет: думати одне, говорити інше, а голосувати за третього. По-друге, виходячи з досвіду попередніх кампаній, необхідно визнати, що випробуваний прийом залпового викиду компромату на головного суперника не лише нездатний докорінно вплинути на рішення виборців, але найчастіше викликає прямо протилежний ефект. Саме на ці «граблі» укотре наступили в Запоріжжі. Що дозволило претенденту номер один уникнути критичних помилок у реалізації стратегії передвиборної боротьби, яка хоч і не була особливо винахідливою, але давала добру фору конкурентам.

А потім настала ніч. Звичайна, а не новорічна, яка вабить особливо довірливих надією на диво. О 4 годині 10 хвилин міськвиборчком оголосив попередні результати волевиявлення запоріжців. Порушень, здатних уплинути на перебіг і результати виборів, не виявлено. Це згодом підтвердили і спостерігачі, і 20 спеціально прибулих із Києва нардепів. Можливо, однією з передумов коректності виборчого процесу було те, що городяни поставилися до нього без особливого ентузіазму. У виборах взяли участь менше половини (43,3 %) із тих, хто має право голосу. Майже 137,5 тис. виборців (49,3%, котрі голосували) віддали перевагу кандидатурі Є.Карташова.

Такий результат запорізьких виборів аж ніяк не є несподіванкою для наших читачів. Про це їх поінформовано рівно за три місяці до дня голосування, хоча основних претендентів на посаду міського голови на той час офіційно ще не зареєстрували («ДТ» від 8 березня, «Вибори в Запоріжжі: залишилися формальності?»).

Чи випливає з цього, що в опозиційно настроєних стосовно Карташова команд від самого початку геть-чисто були відсутні шанси на перемогу? Теоретично — ні. Правда, для їхньої реалізації потрібно було визначитися з консолідованою кандидатурою, застосувавши жорсткий критичний пресинг опонента протягом усієї кампанії. Але це вже, як кажуть, із серії, що потрібно бабусі для того, аби стати дідусем. Кожен із кандидатів віддав перевагу своїй грі, що неминуче уподібнило передвиборний процес малій купі. А в результаті — навіть сума голосів, набраних чотирма найближчими конкурентами, виявилася меншою від результату, отриманого Карташовим.

Узагалі-то дії груп підтримки були дуже своєрідними. Особливо чітко це виявилося в поведінці деяких партійних організацій. Так, спроба знайти точки дотику на зустрічі координаційної ради партій із кандидатами закінчилася банальним скандалом. Приблизно в тому самому дусі продемонструвала свою підтримку одного з кандидатів міська організація Партії регіонів, лідери якої не знайшли нічого кращого, як вихлюпнути на публіку полярність власних симпатій. Кажуть, не демонструвало єдність із цього приводу і керівництво запорізької організації НДП. Проте, безумовно, хітом запорізьких виборів стала поведінка голови правління АТ «Мотор-Ciч» В’ячеслава Богуслаєва.

На самому початку передвиборної гонки Богуслаєв дуже несхвально охарактеризував діяльність Індустріалбанку, який, як відомо, дуже тісно співпрацює не лише з комбінатом «Запоріжсталь», а й із міською та обласною гілками влади. Зокрема, в особі голови ОДА Є.Карташова. Такою ж скептичною була й оцінка становища в сфері малого й середнього бізнесу. «Я просто не розумію, як виживають приватні підприємці в Запоріжжі», — дивувався В’ячеслав Олександрович. (До речі, саме за недоліки в розвитку цього виду економічної діяльності Президент торік оголосив Є.Карташову догану.) А на завершення своєї думки щодо кандидатури міського голови В.Богуслаєв заявив цілком точно: він «має бути досить молодою людиною». Ім’я, правда, не називалося. Але, судячи з того, що Є.Карташов уже розміняв сьомий десяток, йшлося явно не про нього. Проте за чотири дні до виборів В.Богуслаєв приголомшив запоріжців новою сенсацією. Виявляється, кращого кандидата на посаду міського голови, ніж чинний голова ОДА, ні керівник, ні трудовий колектив «Мотор-Січі» не бачить. Що й було підтверджено наступного дня під час зустрічі на підприємстві з Є.Карташовим.

Ву а ля, як кажуть знавці французької. Що у вільному перекладі означає приблизно таке: у політичній грі завбачливості часто віддають перевагу перед принциповістю. Особливо коли перспектива цікавить переважно лише тих, хто, як дитина, вірить у здійснення мрії манливої й таємничої новорічної ночі...