Вакханалія турботи, або Про заборонені прийоми політичної боротьби

У ті часи, коли «згубний вплив загниваючого Заходу» тільки починав освоєння ринку, що відкрився з падінням залізної завіси, на ТБ стали досить популярними реаліті-шоу. Секрет успіху був простий: команда майстрів віртуозно вміла розкрити й вивернути навиворіт характери героїв. У прямому ефірі організатори неспішно, шар за шаром зішкрібали з учасників тонкий наліт моралі й виховання. У погоні за жаданим призом натомість поступово оголювалися тваринна злість і звірячий егоїзм.

Глядач дивився й плювався. Плювався, але дивився. З величезним інтересом.

Крах таких видовищ не забарився: відбулося перенасичення ринку. Криза перевиробництва. Вистава із тією ж еволюцією характерів розігрується тепер скрізь. Особливо в політиці. І особливо під час виборів. Бо й приз цінніший, і правила не так суворі.

А головне, немає арбітрів, які можуть нагадати про те, що в політичній боротьбі, як і в кожній іншій, теж є заборонені прийоми.

Виборча кампанія тільки виходить на фінішну пряму, але прикладів разючого цинізму вже не злічити. Нас «потішили» банальним підкупом виборців у всіх можливих різновидах. Агітацією під виглядом добродійності. Широкими жестами за кошти платників податків: безплатні телетюнери, закуплені за урядовою програмою, в місті Артемівськ Донецької області, наприклад, видавали від імені кандидата-мажоритарника Сергія Клюєва. Ремонт доріг і ліфтів за бюджетні гроші записали на свій рахунок чимало інших претендентів…

Куди, здавалося б, далі? Але з’ясувалося - є куди. «Відпрацювавши» (термін політтехнологів) самих виборців з усіх боків, ідеологи, організатори і кандидати перемкнулися на їхніх дітей.

Мер Донецька Олександр Лук’янченко давно попереджав, що мажоритарники взяли на себе фінансування свят Першого дзвоника і подарунків першокласникам. Забув згадати тільки про те, що це не «безоплатний подарунок», а купівля майданчика для виступу за викидними цінами.

Так, обласна організація Партії регіонів подарувала шкільним бібліотекам книжки російських класиків. Але подарунок цей супроводжувався обов’язковим зачитуванням привітання і славослів’ям на адресу «захисників рідної російської мови». Кандидати, їхні довірені особи, чиновники і депутати місцевих рад обліпили школи, користуючись можливістю виголосити свої агітаційні промови. Не з трибун у призначених для цього місцях, а в навчальних закладах.

Партія так пишається своїми успіхами на цій ниві, що можна цитувати без коментарів. Слово прес-службі Донецької обласної організації ПР: «У святі Першого дзвоника в загальноосвітній школі I-III ступенів №18 узяв участь Юрій Савенков - довірена особа кандидата в народні депутати України Сергія Клюєва… Юрій Савенков від імені Сергія Клюєва вручив школі багатофункціональне обладнання, якого так бракувало в кабінеті інформатики, і передав його привітання… Діти танцювали, співали, розповідали вірші:

«А еще мы скажем прямо:

Повезло нам с депутатом!..»

Глядачами цього перформенсу були «схвильовані першоклашки, а також їхні щасливі батьки, бабусі й дідусі» (джерело цитати - те саме).

А ось школи Першотравневого району Донецької області. «Привітавши зі святом дітей, учителів, батьків від Партії регіонів, кандидата в народні депутати України від Партії регіонів по одномандатному виборчому округу №60 А.Риженкова (він теж до школи пішов? - Є.Ш.), депутати вручили першокласникам щоденники, зошити й останній випуск дитячого журналу «Шишкін ліс» (прес-служба ДОО ПР). Тут слід зазначити чудовий смак укладачів святкового комплекту. Дітям подарували не абиякий журнал, а «Шишкін ліс» - володаря Гран-прі фестивалю православних (!) ЗМІ.

Донецьком у цей час гасала Тетяна Бахтеєва, яка встигла «ощасливити» своєю присутністю чотири загальноосвітні заклади в центрі міста й медичний університет. «Парламентарія тепло приймали в усіх школах… Один танок діти спеціально присвятили Тетяні Дмитрівні. І, напевно, не випадково танцювальна композиція була виконана на пісню «Ландыши», - продовжує радувати непередаваним стилем репортажів обласний осередок партії. У чому тонкий зв’язок Тетяни Дмитрівни та пісні «Ландыши», щоправда, незрозуміло. Але «за нутром свої» (А.Єфремов), слід думати, інтуїтивно відчувають цю глибинну спорідненість.

У донецькій же школі №69 автору випала можливість спостерігати досить симптоматичну картину поширеного, на жаль, порушення комунікативної логіки в умах організаторів і виконавців подібних, з дозволу сказати, свят. Спочатку звучали традиційні улесливі промови на адресу мера, губернатора, партії тощо. Депутат райради виголосив, відтворюючи безсмертний сюжет Ільфа і Петрова, міжнародну промову. Потім зі словом у відповідь виступила директриса, яка несподівано вирішила подякувати… батькам. Мовляв, без їхньої підтримки школа не вижила б через мізерність своїх ресурсів і катастрофічної нестачі бюджетного фінансування. Ваш покірний слуга нашорошив вуха: може, зараз?.. Але - ні, у цьому контексті ні партії, ні її найяскравіших представників названо не було.

А дарма. Обласне управління освіти визнало, що половину витрат на підготовку шкіл до навчального року взяли на себе батьки і спонсори. Що, безперечно, чудово характеризує результати правління ПР у рідній Донецькій області. Приклад показовий, бо жодних «папєрєдніков» тут ніколи не було, отже, чистоти експерименту дотримано. Але публічно продовжити думку до цієї тези нікому духу не вистачило. Проблеми буцімто самі по собі, партія - сама по собі.

Скоріш за все, цей розгул турботи про дітей залишиться без юридичних наслідків. «Формально жодного порушення передвиборного законодавства немає. По-перше, кандидати заперечують: діти - не виборці. По-друге, вони виступають у школах не як кандидати. Майже всі з них обіймають офіційні посади або заздалегідь створили свої благодійні фонди, від імені яких допомагають навчальним закладам, як, наприклад, Тетяна Бахтеєва. Депутати місцевих рад за законом тим більше мають право зустрічатися із жителями та звітувати про свою роботу - наче як без будь-якого зв’язку з парламентськими виборами. Хоча, за затвердженим Партією регіонів планом «Терикон», саме депутати місцевих рад відповідають за результати виборів на своїй території», - пояснив кореспонденту DT.UA голова Донецького обласного відділення КВУ Сергій Ткаченко, який намагався зібрати доказову базу для підтвердження незаконної агітації в школах і вишах 1 вересня. У результаті експерт дійшов висновку, що в рамках чинного законодавства це неможливо. «Отже, можна говорити тільки про порушення моральних норм», - вважає С.Ткаченко. При цьому, додав він, у спостерігачів немає інформації про виступи перед школярами опозиційних кандидатів. «Опозиція, наскільки мені відомо, і не намагалася отримати доступ на такі заходи», - повідомив голова обласного відділення КВУ.

Начальник обласного управління освіти Юрій Соловйов, у свою чергу, заперечує централізований характер депутатського набігу на школи. «Ніякої «рознарядки» щодо цього, звісно, не було. Усе вирішувалося в індивідуальному порядку на місцевому рівні. Особисто я нічого поганого в цьому не бачу, тому що і колективи підприємств, і їхні керівники, і народні депутати в нас давно допомагають школам, і за рахунок їхньої підтримки навчальні заклади можуть розвиватися, проводити масштабні ремонтні роботи, закуповувати дороге обладнання. Але тиску на директорів і педагогів не було, вони самі організовували свято Першого дзвоника, самі визначали учасників», - запевнив Ю.Соловйов у коментарі DT.UA.

На «місцевому рівні» від безвідмовних учителів і директорів тепер так просто не відчепляться. Щойно відзначивши початок навчального року, педагоги раптом… записалися в анархісти! І в їхній ролі ввійшли як мінімум до чотирьох окружних виборчкомів. Хоча «Союз анархістів» жодного кандидата в Донецькій області не висував.

Те, що працівники освіти своєю сумирністю провокують в організаторах і учасниках виборів бажання навантажити їх низькооплачуваною, метушливою та не дуже безпечною (полювання на «фальсифікаторів» у 2004 році закінчилося кримінальними справами проти вчителів-стрілочників, пам’ятаєте?) додатковою роботою, - це півбіди. Але махрове вірнопідданство замість сіяння «розумного, доброго й вічного» визначає і нескінченне повторення того, що відбувається нині. У старших класах учні вивчають Конституцію та деякі положення законів. На уроках їм розповідають, що церква відділена від держави, а в навчальних закладах заборонено політичну агітацію.

При цьому ті самі діти спостерігають недотримання завчених правил у виконанні тих самих лекторів. Депутатів з міркувань безпеки не можна підпускати до дітей, вагітних жінок і тварин - це очевидно. Але чому це не очевидно тим, хто з обов’язку служби відповідає за дітей?

«Чему нас учат семья и школа?» - запитував Володимир Висоцький. Хороше запитання не гріх і повторити. Чому?