Україна —Чехія: дружимо поза ЄС

Поділитися
Президент Чехії Вацлав Клаус цього тижня вирішив скористатися запрошеннями, які нагромадилися з часів Кучми, і відвідав Україну з офіційним візитом...

Президент Чехії Вацлав Клаус цього тижня вирішив скористатися запрошеннями, які нагромадилися з часів Кучми, і відвідав Україну з офіційним візитом. У вівторок у Києві він провів переговори з українським колегою. У середу й четвер разом із півсотнею чеських підприємців брав участь у бізнес-форумах в Одесі та Львові. У результаті президенти доручили міністерствам закордонних справ своїх країн розробити проект угоди, що допомогла б легалізувати наших заробітчан у Чехії. Ющенко підтвердив заінтересованість України в реалізації спільних нафтових проектів, а Клаус укотре заявив про підтримку євроінтеграційних амбіцій Києва. Щоправда, уже вийшовши з Маріїнського палацу, багатозначно додав: перед тим, як стукатися в двері ЄС, треба знати, що вас там чекає.

Що й казати, останнє зауваження гостя не зовсім поєднувалося з його ж спробами позбутися образу президента-євроскептика, старанно нав’язуваного Клаусу на євросоюзівських просторах. Клаус, певне, призабув, як напередодні триденного візиту в Україну до пня розкритикував Конституцію Євросоюзу. І що розпочатий ним у Давосі діалог із Ющенком так і залишився б незавершеним, якби прем’єр-міністр Чехії Йіржі Пароубек дотримав слова та справді обмежив главі держави закордонні поїздки за те, що той не дотримується наміченої урядом зовнішньополітичної лінії.

За бажання, деякі українські дипломати могли б пригадати «зовсім не євроскептику» Клаусу й те, як під час візиту в Прагу одного з колишніх міністрів закордонних справ України президент порівняв вступ Чехії до ЄС із шматочком цукру, кинутим у гарячу каву, де він відразу безслідно розчиняється. Хто-хто, а лідер Чеської Республіки тоді й гадки не мав, що через певний час ця аналогія дуже точно відбиватиме поведінку представників його країни на всіх євросоюзівських засіданнях, які так чи інакше стосуються України.

Нині вже очевидно: хоч би як щиро підтримував Вацлав Клаус помітно зблідлі на тлі реанімації ЄЕП плани України щодо ЄС (хоча чеські дипломати досі згадують, як віце-прем’єр Рибачук, котрого в європейських посольствах встигли охрестити міністром України з питань міжнародних конференцій, обіцяв виламати євросоюзівські двері, якщо Брюссель їх не відчинить), чехи так і не приєдналися до східноєвропейської групи підтримки Києва. Дипломатичне джерело «ДТ» назвало позицію Праги в питанні України пасивно-позитивною. Тобто чеські представники воліють не порушувати консенсус ані в випадку, коли Євросоюз приймає рішення, що не відповідає інтересам України, ані тоді, коли йдеться про цілком прийнятний для Києва результат обговорення. Свою поведінку в приватних розмовах з українськими дипломатами чеські посланці в Брюсселі пояснюють просто: мовляв, ми ще самі занадто слабкі, й у нас своїх боргів перед ЄС вистачає.

От і виходить, що коли на двосторонньому рівні Чехія готова й «пропозиції з технічної допомоги» підготувати, й візи безплатними на чотири місяці зробити, то на євросоюзівському інтереси Києва доводиться обстоювати комусь іншому. Так, за прискорення вироблення мандата, який дозволяє розпочати переговорний процес з Україною з питань лібералізації візового режиму, найактивніше сьогодні виступають представники... Франції та Голландії (не враховуючи, звісно, наших найближчих західних сусідів). «У Євросоюзі ми сприяємо виробленню консолідованої позиції всіх двадцяти п’яти членів», — саме так пояснюють чеські полісімейкери здивовані «чому» Києва.

Можливо, деякі корективи в зовнішньополітичні пріоритети Чехії буде внесено після парламентських виборів, намічених у цій країні на наступний рік. Судячи з результатів останніх опитувань громадської думки, опозиційна Громадянсько-демократична партія, одним із засновників котрої якраз і є президент Клаус, має всі шанси взяти реванш у правлячих соціал-демократів (30% проти 16%) . У контексті відносин з Україною цей факт примітний тим, що на початку червня представники правих партій країн Вишеградської четвірки на міжнародній конференції Forum Populini 2005 (вона відбулася в Празі під патронатом голови громадянських демократів) підписали декларацію, в якій закликали ЄС до прискореного початку вступних переговорів про приєднання України до цієї організації.

Тоді як політична довіра між Києвом і Прагою лише встановлюється, чеський бізнес почав освоювати український ринок, не чекаючи зміни режиму Кучми. Як результат — товарообіг торік досяг рекордної позначки в 751 млн. дол. Водночас чеські підприємці на бізнес-форумі в Києві досить обережно сприйняли слова Ющенка про «стабільну політичну ситуацію в Україні». «Ми воліємо почекати до наступних парламентських виборів і переконатися, що демократія у вашій країні перемогла остаточно», — зауважив у розмові з автором цих рядків один чеський бізнесмен.

Підприємці, котрі не перший рік працюють на київському ринку, порівнюють нинішню ситуацію в українській економіці з... цибулиною: мовляв, верхню шкірку нова влада ніби підчистила, серцевина залишилася колишньою. Проте в Києві нині зареєстровано понад 70 представництв чеських фірм, а окремі «старожили» щиро запитують: ну, де в Європі можна працювати з прибутком 15—30%?

Так чи інакше, одні чеські компанії, а саме «Шкода авто» та «Шкода ядерне машинобудування» (постачальник устаткування для українських АЕС) уже досить міцно закріпилися на нашому ринку. Інші, як «ЧКД Прага ДІЗ» (має намір побудувати комплекс із переробки твердих побутових відходів у Луганську), лише освоюють премудрості ведення бізнесу в українських умовах. А треті, як «ПСГ Злін», встигли тут навіть обпектися. У даному випадку це спричинила непослідовна позиція попереднього керівництва країни й держкомпанії «Укртранснафта» в реалізації проекту Одеса — Броди — Гданськ. За взаємною домовленістю сторін, зафіксованою в міжурядовому протоколі, мало розпочатися розширення резервуарного парку нафтотерміналу «Південний». Чеська сторона була готова профінансувати його будівництво під гарантії чеського державного страхового агентства EGAP, проте в останній момент одержала відмову. У результаті безперечно вигідний контракт так і не було підписано. Термінал «Південний» не одержав таких потрібних для нього резервуарів, а сама історія досі передається з вуст у вуста між серйозними чеськими бізнесменами.

Є в арсеналі тамтешніх підприємців й інший повчальний приклад. У експертних колах він фігурує під кодовою назвою «транспортування каспійської нафти за маршрутом Одеса — Броди — Ужгород — Будковце — Кралупи. Як відомо, чеська сторона давно виявляє інтерес до транспортування чорного золота з Каспію на НПЗ у Кралупах українським трубопроводом (ідеться про 2—2,5 млн. тонн щорічно). Особливої актуальності проект набув два роки тому, коли один із чеських НПЗ опинився на грані зупинки через проблеми Босфору. У квітні минулого року було досягнуто домовленості про поставку першої партії нафти в Кралупи, проте експеримент заблокувала словацька компанія «Транспетрол», підконтрольна на той момент російському «Юкосу». Пильна увага Кремля до цієї теми аж ніяк не випадкова: саме Чехія може стати першою країною, котра отримає каспійську нафту через трубопровід Одеса — Броди. Для цього навіть не доведеться нічого добудовувати, як у випадку з трубопроводом Броди — Плоцьк. Більше того, деякі експерти схильні вважати: якби не домовленості, що були свого часу в «Укртранснафти» з чеською стороною, реверса Одеса — Броди могло б і не бути.

Вихід українського капіталу на чеський ринок — факт наразі недоконаний. Компанії «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) ще належить поборотися за металургійний завод у Північній Моравії «Вітковіце стіл». Щоправда, вже сьогодні чеські дипломати в приватних розмовах звертають увагу на те, наскільки важливою була б така угода для поліпшення іміджу України в Чехії. Адже, хай там що кажуть, навіть після помаранчевої революції у чеських обивателів більшість українців асоціюються, скоріше, з представниками Мукачівського (Київського, Луганського etc) злочинного угруповання, ніж із добропорядними туристами або членами бізнес-делегацій. Проте проблему двохсот тисяч (за даними Ющенка) українських заробітчан у Чехії доведеться вирішувати вже урядам: Вацлав Клаус на кількох зустрічах поспіль чесно зізнався, що не президентське це питання. Інша річ, демократизація Білорусі або виведення українських солдат з Іраку, які, за наявною інформацією, чеський гість не змарнував нагоду обговорити з міністром закордонних справ Тарасюком.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі