У тіні російського орла

Приїзд до Києва «одного з найпрогресивніших президентів СНД», яким, на думку Віктора Януковича, є глава Казахстану Нурсултан Назарбаєв, мав сприяти поглибленню двостороннього економічного співробітництва. Принаймні так пояснив мету свого візиту Нурсултан Абішевич. Збоку здавалося, що поставлене завдання було виконане. За результатами переговорів президенти зробили необхідні публічні заяви, а чиновники підписали низку угод. Казахстан запропонував Україні третину в російсько-казахстанському СП з виробництва ядерного палива, нові поставки нафти. У свою чергу, Київ запропонував Астані відновити спільні дослідження в космосі, заявив про свою зацікавленість у створенні спільних українсько-казахстанських підприємств із виробництва літаків та нагадав про своє бажання брати участь у розробці нафтогазових родовищ. У результаті навіть було озвучено домовленість збільшити до восьми мільйонів тонн транспортування казахстанської нафти українською територією. Причому, за словами Віктора Януковича, «певна частина цього обсягу, необхідна українським нафтопереробним заводам, може використовуватися ними відповідно до окремої угоди».

Проте ні в Києві, ні в Астані не плекали ілюзій щодо результатів офіційного візиту казахстанського президента. Сімдесятирічний Нурсултан Назарбаєв має досить багатий досвід спілкування з українським керівництвом і знає: важливі не стільки політичні рішення, прийняті президентами, скільки те, як вони виконуватимуться. А в нашій країні останніми роками домовленості, прийняті на рівні глав держав, часто-густо не виконувалися. У свою чергу, і в Києві реалістично дивляться на потенціал двосторонніх відносин. Адже Україна дуже й дуже серйозно звузила свою присутність на ринках у країнах Центральної Азії. І тепер нашим компаніям доведеться активно поштовхатися ліктями, щоб знову повернутися на казахстанський ринок. Поки що Україна може зайняти свою нішу в ряді галузей казахстанської економіки — фармацевтиці, машинобудуванні, будівництві. Був би тільки інтерес в українських компаній іти на центральноазіатський ринок і було б бажання поборотися за казахські контракти з росіянами та китайцями.

До того ж, хоч би якими гучними були оголошені перспективи українсько-казахстанського співробітництва, переговори Назарбаєва з Януковичем проходили в тіні російського орла: питання, на яких акцентували увагу президенти, так чи інакше пов’язані з Росією — атомна енергетика, транзит нафти і газу, освоєння космічного простору. І це прямо визнають самі казахи. Ще за два тижні до приїзду в нашу країну Назарбаєва посол Казахстану в Україні Амангельди Жумабаєв, відповідаючи на запитання журналістів, заявив, що Казахстан зацікавлений у поставках в Україну свого газу, однак вирішення цього питання неможливе без узгодження з Росією. Це ж саме твердження справедливе й стосовно нафти. Та тільки в інтересах Москви, щоб казахстанське блакитне паливо залишалося там, де воно є. Або, у крайньому разі, транспортувалося в країни-споживачі лише російською трубою. Астана ж зацікавлена в маршруті поставки своєї нафти в європейські країни через Україну. Але чи піде вона українською територією? Об’єктивно це відповідає інтересам Києва, проте в Україні часто вирішальними стають чинники іншого порядку.

У 2013 році Казахстан планує транспортувати нафтопроводом Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК)
52 млн. т нафти. На переговорах у Києві Нурсултан Назарбаєв, зазначивши, що Босфор такого обсягу не пропустить, підтвердив: Казахстану потрібна Одеса, маючи на увазі нафтопровід Одеса —Броди. Проте останніми роками в країни були проблеми з транзитом своєї нафти українською територією. Високі тарифи Одеської нафтогавані не влаштовували казахів. У результаті транзит казахстанської нафти через Україну фактично припинився: вона направлялася в балтійські порти російською трубою. І ось Назарбаєвим і Януковичем озвучено домовленість: збільшити до 8 млн. т. транзит казахстанської нафти українською територією. Та тільки це рішення зовсім не означає, що нафта обов’язково піде українським маршрутом у таких обсягах. Швидше, це сигнал: жодних політичних перешкод немає для того, щоб нафта пішла. Але чи буде неухильно дотримуватися цих побажань російська «Транснефть»?

Значно більше шансів бути реалізованими мають політичні домовленості. Нурсултана Назарбаєва дуже хвилює успішне проведення саміту ОБСЄ в Астані в грудні і підтримка ініціатив у сфері європейської колективної безпеки, що їх готує його команда. У свою чергу, і Віктору Януковичу, якому необхідні зовнішньополітичні досягнення, вкрай важливо заручитися підтримкою Астани планів Києва головувати в 2013 році в Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Для нинішнього українського керівництва це стає тим більш актуально, що в Західній Європі починають дедалі гучніше висловлювати стурбованість у зв’язку зі згортанням демократичних перетворень у нашій країні. (Ось і Європейська народна партія (ЄНП) прийняла резолюцію, присвячену Україні. Нагадаємо, що в ній, зокрема, міститься заклик до Віктора Януковича утриматися від застосування цензури в засобах масової інформації і забезпечити права опозиції. Крім того, ЄНП висловила сподівання, що український президент використає період політичної стабільності в країні для проведення системних реформ, а не для монополізації вертикалі державної влади.) Попередню згоду від казахстанського керівництва підтримати кандидатуру України отримано. Остаточно ж питання, хто головуватиме в ОБСЄ 2013-го, саме й вирішуватиметься в казахстанській столиці.