У Мінську Україну спритно завели на поле "федералізму" - Ставнійчук

Об'єктивний політико-правовий аналіз Мінських домовленостей - 2 дає підстави стверджувати, що українську державу фактично спритно завели на поле "федералізму".

Про це в статті для DT.UA пише Марина Ставнійчук, український юрист, колишній керівник головного управління з питань конституційно-правової модернізації адміністрації президента України.

Автор зазначає, що перелік гарантій і преференцій, закріплений на рівні Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" і продубльований для окремих районів Донецької та Луганської областей в Комплексі заходів з виконання Мінських угод від 15 лютого 2015 року, за багатьма ознаками відповідає ознакам федералізму, хоча прямо про "федерацію" мова і не йде.

"На сьогодні і в розроблених робочих змінах до Конституції в частині "децентралізації" влади, і в чинному законодавстві України, і в нещодавно ухвалених реформаторських законах у сфері місцевого самоврядування українське бачення децентралізації ґрунтується на необхідності реформування насамперед територіальних громад і суттєво відрізняється від того, що закріплено Мінськими домовленостями 1, 2 як формалізоване правове уявлення про один з ключових елементів цієї децентралізації з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей", - пише автор.

При цьому, зазначає Ставнійчук, українська сторона при досягненні цих домовленостей взяла на себе зобов'язання ухвалити постійне законодавство про особливий статус окремих районів зазначених областей.

"Тобто йдеться не просто про регіоналізацію, а про ще складнішу модель - можливість поруч із загальним конституційним порядком існувати квазісуб'єкту у вигляді "окремих районів окремих областей". Причому з розширеними повноваженнями, преференціями, зобов'язаннями держави Україна у політичній, правоохоронній, соціально-економічній та культурній сферах. Прикладом цих суперпреференцій є, наприклад, вимога статті 7 Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", якою вже передбачено, що в законі про державний бюджет України щороку передбачатимуться видатки на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей, обсяг яких не може змінюватися при скороченні затверджених бюджетних призначень. Але, беручи на себе такі зобов'язання, українська влада не може не розуміти: при тому, що на цих територіях живуть наші люди, українські громадяни, керівництво цих "окремих районів" прогнозовано матиме, по суті, якщо не анти-, то точно не проукраїнські настрої з багатьох суб'єктивних та об'єктивних причин. Очевидно, що глибокого усвідомлення комплексу проблем не відбулося, бо з одного боку Україна нещодавно визнала їх формально терористичними організаціями і закликає до цього світ, а з іншого - надає суперпреференції в усіх сферах місцевого і державного управління", - йдеться в статті.

На думку Ставнійчук, це буде один з тупиків майбутнього конституційного процесу. "У цьому контексті дуже важливо почути відповідь ще на одне, можливо, несподіване запитання: наскільки готова українська центральна влада у стосунках зі всіма територіальними громадами й регіонами застосувати, так би мовити, формулу пакета гарантій для окремих районів Донецької та Луганської областей, принаймні щоб мінімізувати відцентрові тенденції в нашій країні", - резонно запитує автор.

Докладніше читайте в статті Марини Ставнійчук Мінські домовленості і конституційний процес. Без зайвих ілюзій у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".